Гризеофульвін

хімічна сполука
Griseofulvin.svg
Гризеофульвін
Систематизована назва за IUPAC
(2S,6'R)- 7-chloro- 2',4,6-trimethoxy- 6'-methyl- 3H,4'H-spiro [1-benzofuran- 2,1'-cyclohex[2]ene]- 3,4'-dione
Класифікація
ATC-код D01AA08
PubChem 441140
Хімічна структура
Формула C17H17ClO6 
Мол. маса 352,766 г/моль
Фармакокінетика
Біодоступність 25-90%
Метаболізм Печінка
Період напіввиведення 24 год.
Екскреція фекалії,Нирки
Реєстрація лікарського засобу в Україні
Назва, фірма-виробник, країна, номер реєстрації, дата ГРИЗЕОФУЛЬВІН,
ЗАТ НВЦ«Борщагівський ХФЗ»,Україна
UA/1280/01/01
02.06.2009-02/06/2014


Гризеофульвін — природний протигрибковий препарат для перорального та місцевого застосування. Вироблення препарату передбачає використання продуктів життєдіяльності Penicillium griseofulvum. Гризеофульвін уперше виділений у 1939 році із продуктів життєдіяльності грибків роду Penicillium.[1][2]

Фармакологічні властивостіРедагувати

Гризеофульвін — природний протигрибковий препарат. Гризеофульвін має переважно фунгістатичний ефект, що пов'язаний з інгібуванням функції мітотичного веретена, в результаті чого порушується синтез ДНК та інгібується поділ грибкових клітин в метафазі.[3] До препарату чутливі грибки родів Trichophyton spp., Microsporum spp., Epidermophyton spp. Інші види патогенних грибків та бактерії нечутливі до дії грізеофульвіну.

ФармакокінетикаРедагувати

Гризеофульвін добре всмоктується з шлунково-кишкового тракту, біодоступність препарату коливається в залежності від дисперсності його кристалів та властивостей шлунково-кишкового тракту в хворих[4], та становить від 25 до 90 %, цей відсоток підвищується при вживанні з препаратом жирної їжі. Максимальна концентрація в крові гризеофульвіну досягається на протязі 4 годин. Високі концентрації препарату створюються в печінці, жировій клітковині, м'язах; а також у роговому шарі шкіри, нігтях, прикореневій зоні волосся та захищає новоутворений кератин від ураження збудниками мікозів.[3] Цей факт пояснює необхідність тривалого застосування гризеофульвіну, адже повне видужання при застосуванні антибіотика настає після повної заміни інфікованого рогового шару шкіри. Гризеофульвін погано проходить через гематоенцефалічний бар'єр. Гризеофульвін проходить через плацентарний бар'єр та виділяється в грудне молоко. Метаболізується препарат в печінці з утворенням неактивних метаболітів. Виводиться гризеофульвін з організму переважно у вигляді метаболітів переважно нирками, а також із калом. Період напіввиведення препарату складає 24 години, цей час не змінюється при нирковій недостатності, але може змінюватись при печінковій недостатності.

Показання до застосуванняРедагувати

Гризеофульвін показаний при мікозах шкіри, що спричинюють чутливі до препарату грибки (трихофітії, фавусі, мікроспорії волосистої частини голови та гладкої шкіри, епідермофітії шкірних покривів), дерматомікозах стоп та кистей, оніхомікозах.

Побічна діяРедагувати

У більшості випадків гризеофульвін добре переноситься, але при тривалому прийомі та у дітей частота побічних ефектів збільшується При застосуванні препарату можливі наступні побічні ефекти:

ПротипоказанняРедагувати

Гризеофульвін протипоказаний при підвищеній чутливості до препарату, вагітності та годуванні грудьми, порфірії, системному червоному вовчаку, вираженій лейкопенії та захворюваннях крові, злоякісних пухлинах, захворюваннях печінки та нирок, дітям до 3-х років.

Форми випускуРедагувати

Гризеофульвін випускається у вигляді таблеток по 0,125 та 0,5 г; суспензії для перорального прийому по 125 мг/5 мл та 3 % лініменту для зовнішнього застосування по 30 г.

ПриміткиРедагувати

  1. Michael Ash; Irene Ash (2004). Handbook of Preservatives. Synapse Info Resources. с. 406. ISBN 978-1-890595-66-1.  (англ.)
  2. Goldman, Leon (6 February 1960). Current status of Griseofulvin. Journal of the American Medical Association 172 (6): 532. doi:10.1001/jama.1960.03020060022006.  (англ.)
  3. а б в http://lekmed.ru/info/stati/protivogribkovye-sredstva-2.html (рос.)
  4. а б http://medicalplanet.su/1137.html (рос.)
  5. а б http://meduniver.com/Medical/farmacologia/123.html (рос.)

ДжерелаРедагувати