Відкрити головне меню

Любов Василівна Григурко, у заміжжі Шешурак[1]; нар. 1971) — радянська і українська спортсменка і тренер; Майстер спорту СРСР з легкої (штовхання ядра) і важкої атлетики (1991), Майстер спорту України міжнародного класу (1992), Заслужений тренер України (2004). Суддя міжнародної категорії (2000).[2]

Григурко Любов Василівна
Загальна інформація
Громадянство Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Ukraine.svg Україна
Народження 4 лютого 1971 (48 років)

село Клебань, Тульчинський район, Вінницька область,

Українська ССР,СССР
Спорт
Країна СССР-Україна
Вид спорту важка атлетика
Клуб Шаблон:Украина «Колос» (Ивано-Франковск, Львов)
Тренери

Василь Хвуст,

Василь Кулак
Nuvola apps kview.svg Зовнішні зображення
Searchtool.svg Любовь Григурко

Зміст

БіографіяРедагувати

Народилася 4 лютого 1971 року у селі Клебань Тульчинского району Вінницької області Української ССР.

Після закінчення сільської школи, поступила у Івано-Франківський фізкультурный технікум на факультет легкої атлетики, де її наставником був Іван Шарий — відомий український спеціаліст, котрий у свій час підготовив групу висококласних штовхачів ядра і метальників молота. Відтак займалася штангою у тренерів Василя Хвуста і Василя Кулака (з 1991 року).[3][4][4] Виступала за спортивну громаду «Колос» (Івано-Франківськ і Львів).

У 2000 році закінчила Львівський інститут фізичної культури (нині Львівський державний університет фізичної культури). У 2001—2005 роках Любов Григурко була старшим тренером жіночої збірної команди України по важкій атлетиці.

ДосягненняРедагувати

Бронзова призерка у двоборстві Чемпіонату світу 1993 року у вагові категорії більше 83 кг. кг. Чемпіонка Європи (1992 і 1994), СНГ (1992) і України (1992, 1993, 1997, 1998).

Встановила 25 рекордів України, а також один рекорд Європи (1992 рік, 97 кг у ривку).

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати