Ґриґор Ⅰ Маміконян
Григор I Маміконян (вірм. Գրիգոր Ա Մամիկոնյան; д/н —685) — 4-й гахерец ішхан (головуючий князь) Вірменії в 662—685 роках.
| Ґриґор Ⅰ Маміконян | |
|---|---|
| Народився |
7 століття Sasanian Armeniad |
| Помер |
685[1][2][3] Аруч, Вірменія |
| Країна |
 Праведний халіфат |
| Місце проживання | Дамаск[3] |
| Діяльність | суверен |
| Титул | гахерец ішханd[4][2] |
| Конфесія | християнство |
| Рід | Маміконянd |
| Батько | David Mamikoniand[1][2] |
| Брати, сестри | Хамасасп IV Маміконян[3] і Mushegh III Mamikoniand |
| У шлюбі з | Helen of Albaniad[1] |
Життєпис ред.
Син нахарара Давида Маміконяна. Замолоду був один з заручників халіфа у Дамаску. Зумів повернутися до Вірменії 658 року. 662 року після смерті свого брата Хамасаспа IV, новий халіф Муавія I призначив Григора Мамяконяна гахерец ішханом (головуючим князем) у 662 році.
Зберігав вірність халіфу, більше уваги приділяв збереженню християнства, будівництву церков, активно співпрацював з Анастасом I, Ізраїлем I й Сааком I — каталикосами Вірменської апостольської церкви. Підтримавши першого у встановленні фіксованого церковного календаря. Григор I Маміконян переніс мощі Григорія Просвітителя з Тордану до Ечміадзині (монастиря Глхойванк). Верхню щелепу святого передав небожеві своєї дружини Маріам — Вараз Трдату I, верховному князю Кавказької Албанії.
У 681 році, скористався повстаннями проти нового халіфа Язида I, повставши проти арабського панування. Зумів звільнити значну частину Вірменії. Проте 685 року на Кавказ вдерлися хозарські загони, почавши плюндрувати Кавказьку Албанію. Григор Маміконян рушив на допомогу, але у битві зазнав нищівної поразки й загинув.
Новим гахерец ішханом було обрано Ашота Багратуні.
Примітки ред.
- ↑ а б в г Toumanoff C. Les dynasties de la Caucasie chrétienne de l'Antiquité jusqu'au xixe siècle: Tables généalogiques et chronologiques — Rome: 1990. — P. 332.
- ↑ а б в г Settipani C. Continuité des élites à Byzance durant les siècles obscurs: Les princes caucasiens et l'Empire du VIe au IXe siècle — Paris: 2006. — P. 143. — ISBN 978-2-7018-0226-8
- ↑ а б в г Вірменська радянська енциклопедія / за ред. Վ. Համբարձումյան, Կ. Խուդավերդյան — Հայկական հանրագիտարան հրատարակչություն, 1974.
- ↑ Toumanoff C. Les dynasties de la Caucasie chrétienne de l'Antiquité jusqu'au xixe siècle: Tables généalogiques et chronologiques — Rome: 1990. — P. 507.
Джерела ред.
- René Grousset: Histoire de l'Arménie des origines à 1071. Paris, Payot 1947. (Nachdrucke 1973, 1984, 1995, 2008) S. 305.
- Christian Settipani: Continuité des élites à Byzance durant les siècles obscurs. Les princes caucasiens et l'Empire du VIe au IXe siècle. Paris, de Boccard 2006: 142. ISBN 978-2-7018-0226-8