Відкрити головне меню

Григоріївський Бізюків чоловічий монастир УПЦ

Григоріївський Бізюків чоловічий монастир УПЦ (МП) — монастир, розташований у селищі Червоний Маяк Бериславського району Херсонської області.

Григоріївський Бізюків чоловічий монастир УПЦ (МП)
Свято-Григорьевский Бизюков мужской монастырь.JPG
46°57′15″ пн. ш. 33°36′34″ сх. д. / 46.95417° пн. ш. 33.60944° сх. д. / 46.95417; 33.60944Координати: 46°57′15″ пн. ш. 33°36′34″ сх. д. / 46.95417° пн. ш. 33.60944° сх. д. / 46.95417; 33.60944
Тип споруди монастир
Розташування Україна Україна, вул, Центральна, 3, село Червоний Маяк
Поч. будівництва 1782
Належність УПЦ (МП)
Григоріївський Бізюків чоловічий монастир УПЦ. Карта розташування: Україна
Григоріївський Бізюків чоловічий монастир УПЦ
Григоріївський Бізюків чоловічий монастир УПЦ (Україна)
Григоріївський Бізюків чоловічий монастир УПЦ у Вікісховищі?

Історія монастиряРедагувати

У 1782 році Г. О. Потьомкіним в знак подяки єгумену Феодосію за допомогу, надану під час російсько-турецької війни 1768–1774 p.p., виділено землі під монашеську обитель. На цих землях і виникло Софронієвське подвір'я. У 1783 році монахи побудували церкву священномученика Григорія, єпископа і просвітителя Вірменії. Подвір'я здобуло нове ім'я — Григор'ївське. Пізніше турецький султан розорив монастир.[1]

На цей час на Смоленщині занепав колись відомий Хрестовоздвиженський Бізюків монастир, заснований у 1650 році.

У 1803 році ці дві обителі були об'єднані у Григорієвський Бізюків монастир.

 
Історичне фото монастиря

У першій половині XIX ст. його земельна площа становила вже 25 тис. 964 десятини. В ньому налічувалось 70 капітальних будівель. Серед них: собор, дві церкви, дзвіниця, братський корпус, будинок архімандрита, будинок намісника, дитячий притулок, дворянський і загальний готелі, постоялий двір. У монастирі був фельдшерський пункт, який обслуговував селян сусідніх сіл. У володінні монастиря були також млини, олійниця, виноробня, вапнярня, кузня, цегельно-черепичні і гончарні майстерні, електростанція. Монастир вів просвітницьку діяльність, крім церковно-парафіяльної школи для дітей працювали місіонерські курси, пізніше місіонерська семінарія. Коштом знатного українського роду Чечелів, нащадків відомого козацького полковника Дмитра Чечеля, було збудовано скит Григоріє-Бізюкового монастиря.

Монастир після 1917 рРедагувати

У 1918 році монастир закрито. Його церкви, господарські приміщення зруйновано. Взимку 1919 року монастир зайняв загін «червоних» під керівництвом Кирила Івденка. Червоні знущались з братії монастиря та грабували місцеве населення. Братія Бізюківського монастиря поскаржилася на червоних сотнику вільного козацтва Осауленку, що стояв зі своєю сотнею неподалік у Бериславі. 10 лютого 1919 року відбувся бій сотні Осауленка з 20[2] сотнями червоних на чолі з Івденком та Дорошенка[2]. Останні зазнали поразки й були вибиті з монастиря.

Під час війни 1941–1945 років німецькі загарбники вивезли залишки монастирських цінностей.

Головний Хрестовоздвиженський собор підірвали у 1970-х роках.

Відновлення монастиря розпочалось на початку 1990-х рр.

Сьогодні, завдяки трудам усіх і, зокрема, благочинного монастиря, вдається поступово, крок за кроком відроджувати обитель.

Монастир належить до Херсонської єпархії Української Православної Церкви (Московська Патріархія).

ПриміткиРедагувати

  1. Григорьевский Бизюков монастырь Херсонской епархии/ Сост. Н. Ф. Ногачевский. — Одесса, 1894.
  2. а б Свято-Григорьевский Бизюков мужской монастырь — Годы испытаний: 1917–1919[недоступне посилання з липень 2019] (рос.)

ЛітератураРедагувати

  • Григорьевский Бизюков монастырь Херсонской епархии / Сост. Н. Ф. Ногачевский. — Одесса, 1894.

ПосиланняРедагувати