Григорій Старий

Григо́рій Іва́нович Ста́рий (справжнє прізвище — Бори́сов; 27 листопада [9 грудня] 1880, Бозієнь, Гинчештський район, Бессарабська губернія, Російська імперія — 11 жовтня 1937, Москва, РРФСР, СРСР) — український комуніст, учасник комуністичного руху в Україні та Молдові. Партійний та державний діяч Молдавської АРСР.

Григорій Іванович Старий
Григорій Іванович Борисов
Григорій Іванович Старий
Голова Ради Народних Комісарів МАССР
квітень 1932 — червень 1937
Попередник	Сергій Дімітріу
Наступник	Бровко Федір Григорович
Голова Ради Народних Комісарів МАССР
квітень 1926 — березень 1928
Попередник	Олексій Строєв
Наступник	Сергій Дімітріу
Голова ЦВК МАРСР
березень 1925 — березень 1926
Попередник	Олексій Строєв
Народився	27 грудня 1880(1880-12-27) Бозієнь, Гинчештський район, Бессарабська губернія, Російська імперія
Помер	11 жовтня 1937(1937-10-11) (56 років) Москва, СРСР
Відомий як	політик
Країна	Російська імперія, Молдавська Автономна Радянська Соціалістична Республіка і СРСР
Освіта	Комуністичний університет імені Я. М. Свердлова
Alma mater	Комуністичний університет імені Якова Свердловаd
Політична партія	ВКП (б)
Нагороди
Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

Народився 27 листопада (9 грудня) 1880 року в селі Бозієнь Бессарабської губернії (нині Гинчештський район Молдови) в родини залізничника.

У соціал-демократичному русі брав участь з 1900 року. Революційну роботу вів в Україні і Ростові-на-Дону. Брав участь у збройному повстанні в Горлівці в грудні 1905 року. Піддавався арештам та засланням.

Під час Першої світової війни був мобілізований в армію, де вів антидержавну революційну пропаганду серед солдатів Південно-Західного фронту. Після Лютневої революції 1917 року член армійського комітету.

Член комуністичної партії з 1918 року.

У 1918—1922 роках роках був одним з організаторів та керівників партизанського руху в відторгнутій Румунією Бессарабії. Керував Бендерським повстанням 27 травня 1919 року. Був членом Бессарабського обкому РКП (б). Заочно засуджувався румунською владою до страти.

У 1922—1924 роках навчався в Комуністичному університеті імені Я. М. Свердлова, працював в Одеському губкомі партії. Працював редактором першої молдавської газети в МАРСР «Плугарул Рошу» («Червоний орач»).

У 1924—1925 роках голова Тимчасового революційного комітету Молдавії.

У 1925—1926 роках — голова ЦВК МАРСР, в 1926—1928 і 1932—1937 роках — голова РНК Молдавської АРСР. Член ЦВК СРСР 3-7 скликань.

У 1928—1932 роках — на господарській роботі в Харкові: голова пайового товариства «Укрпайбуд». Делегат XVII з'їзду ВКП (б), V конгресу Комінтерну. На Надзвичайному восьмому Всесоюзному з'їзді Рад обраний членом комісії з редагування тексту Конституції СРСР.

22 червня 1937 року заарештований під час сталінських репресій, 8 жовтня — засуджений до страти, а 11 жовтня того ж року розстріляний. Реабілітований у 1955 році.

Нагороди

Нагороджений орденом Леніна.

Цікаві факти

У 1964 році ім'ям Старого названа колишня вулиця Виноробства в Кишинівському секторі Ботаніка. Після краху СРСР вулиця отримала назву Сармізегетуза на честь військового, релігійного та політичного центру Дакії (стародавнє королівство, згодом — римська провінція). Однак через важковимовну назву багато людей, в основному старих, називає вулицю по колишньому.

У Тирасполі на вулиці Пушкіна зберігся будинок № 19, в якому жив Григорій Старий. У його честь названа вулиця в Кіровському районі міста.

Крім іншого, відомий своєю антидуховною та антирелігійною діяльність — керував зносом Покровської церкви в центрі Тирасполя в 1931 році.

Іменем Старого в самопроголошеному Придністров'ї в місті Бендери та Тирасполь названі вулиці.

У місті Бендери на вулиці Старого та Тургенєва знаходяться два будинки, в яких свого часу проживав Григорій Іванович Борисов (Старий)

Джерела

• Мрищук Д. В. Г. I. Старий. 1880—1937. — К. : Політвидав України, 1974. — 151 с.