Мінх Григорій Миколайович

(Перенаправлено з Григорій Миколайович Мінх)

Григо́рій Микола́йович Мінх (7 (19) вересня 1835(18350919), селище Грязи, Тамбовська губернія, Російська Імперія — 11 (23) грудня 1896, Саратов) — доктор медицини (1870 рік), професор (1876 рік), завідувач кафедри патологічної анатомії Київського університету (1876—1895 роки).

Григорій Миколайович Мінх
1960 CPA 2464.jpg
Народився 7 (19) вересня 1835(1835-09-19)
селище Грязи, Тамбовська губернія, Російська імперія
Помер 11 (23) грудня 1896(1896-12-23) (61 рік)
Саратов
Країна Flag of the Russian Empire (black-yellow-white).svg Російська імперія
Діяльність лікар, патологоанатом
Alma mater Московський університет
Галузь епідеміологія, патологоанатомія, інфекційні захворювання
Заклад Університет Святого Володимира
Звання професор
Ступінь доктор медицини
Відомий завдяки: дослід з самозараження, який дав можливість встановити факт заразності крові хворих на поворотний тиф

ЖиттєписРедагувати

Закінчив медичний факультет Московського університету (1861 рік). Учень Г. А. Захар'їна. У 1869 році захистив докторську дисертацію. З 1872 року — прозектор в Одеській міській лікарні. У 18761895 роках — професор патологічної анатомії в Київському університеті. Тоді ж разом з Мочутковським Йосипом Йосиповичем провів на собі дослід по зараженню кров'ю хворого на поворотний тиф, чим доказав заразність крові цих хворих та можливість передачі через кровосисних комах.[1]

У дослідженнях протягом 1863—1865 років встановив, що кишкова і легенева форми сибірки мають єдине походження. Як вважають, він ще у 1873 році вперше описав збудників сибірки, які знайшов у тілах блукаючих клітин, але не зміг правильно оцінити значення цієї знахідки.

У 1878 році його відрядили на гроші Московської міської думи для участі в ліквідації останньої автохтонної європейської епідемії чуми (1878—1879 роки) у селищі Ветлянка, Астраханської губернії. Його спостереження були систематизовані у наукових працях, багато з яких переклали на європейські мови, через що Мінх став широко відомий серед зарубіжних вчених-лікарів.

Провів ґрунтовні спостереження за поширенням прокази на півдні України та Росії.

Голова Товариства одеських лікарів (1873) Київського товариства лікарів (1882—1886 роки).

Вийшовши у відставку 1895 року поїхав з Києва та оселився в Саратові, де й помер 1896 року.

Основні наукові праціРедагувати

  • К учению о развитии ложных оболочек на серозных поверхностях — докторська дисертація, 1869 рік (опублікована німецькою у 1870 році в руководстві Rindfleischa «Lehrbuch der pathol. Gevebelehre»);
  • К патологии сибирской язвы //«Моск. Медицинская Газета», 1868;
  • Геморроическая оспа //«Труды врачей одесской больницы», 1869;
  • По поводу спириллий в крови возвратно-горячечных больных //Московский врачебный вестник. 1874. — № 1;
  • О высоком вероятии переноса возвратного и сыпного тифов с помощью насекомых //«Хирургическая Летопись», 1877;
  • Отчет об Астраханской эпидемии. — М., 1881;
  • Проказа (Lepra arabum) на юге Росии. — К., 1884—1890. — Т. 1—2;
  • Чума в России (Ветлянская эпидемия 1878—1879 гг.). — К., 1898. (її видали після смерті Мінха його родичі)

ПриміткиРедагувати

  1. Скороходов Л. Я., Материалы по истории медицинской микробиологии в дореволюционной России, М., 1948

ДжерелаРедагувати

  • Даль М. К. Григорій Миколайович Мінх (1835—1896). — К., 1956. — 141 с.;
  • БМЭ. Изд. 3-е. Т. 15. — М., 1981. Ст. 795—796. (рос.)
  • Аронов Гелій Подвиг доктора Мінха. Український історико-медичний журнал («Агапіт»). № 13, с. 28—30 [1] [недоступне посилання]
  • Минх Григорий Николаевич (рос.)