Григор'єв Володимир Анатолійович

футболіст

Володимир Анатолійович Григор'єв (рос. Владимир Анатольевич Григорьев; 10 лютого 1954, Московська область, РРФСР — 22 червня 2022, Москва)[1] — радянський футболіст, виступав на позиції захисника. Зіграв 53 матчі та відзначтвся 2 голами у вищій лізі СРСР. Майстер спорту СРСР (1974).

Ф
Володимир Григор'єв
Особисті дані
Повне ім'я Володимир Анатолійович Григор'єв
Народження 10 лютого 1954(1954-02-10)
  Московська область, РРФСР
Смерть 22 червня 2022(2022-06-22) (68 років)
  Москва, Росія
Зріст 183 см
Вага 77 кг
Громадянство СРСР СРСР
Позиція захисник
Інформація про клуб
Поточний клуб завершив кар'єру
Юнацькі клуби
СРСР «Торпедо» (Т)
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1971 СРСР «Торпедо» (Т) 2 (0)
1972—1975 СРСР «Зоря» (В) 4 (0)
1975 СРСР «Кузбас» 16 (0)
1976 СРСР СК «Чернігів» 34 (2)
1977 СРСР СКА (К) 19 (4)
1977—1979 СРСР ЦСКА (М) 49 (2)
1980—1984 СРСР «Іскра» (См) 143 (8)
1985—1990 Чехословаччина ЦГВ ? (?)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
СРСР СРСР-2 9 (1)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Життєпис ред.

Вихованець таганрозького футболу, перші тренери — М. В. Ілляшов та В. Г. Кутуша. У 17-річному віці дебютував у дорослій команді таганрозького «Торпедо», яке грало в другій лізі.

У 1972 році перейшов у ворошиловградську «Зорю», в перших сезонах грав виключно за дубль. В основному складі «Зорі» дебютував 6 квітня 1974 року в матчі Кубку СРСР проти «Кайрата»[2]. У чемпіонаті СРСР перший матч зіграв 25 червня 1974 року проти «Арарату», вийшовши на заміну на 71-й хвилині замість Володимира Абрамова[2]. Всього в сезоні 1974 року провів 4 матчі у вищій лізі та чотири — у Кубку країни. Став фіналістом Кубка СРСР 1974 року, але у фінальному матчі не грав.

У 1975 році перейшов у кемеровський «Кузбас». Наступного року мобілізований до армії і виступав за команду міста Чернігова, згодом перетворену в київський СКА. У 1976 році став володарем Кубку Української РСР. У 1977 році в матчі Кубку СРСР між армійцями Києва і Москви[3] помічений тренером москвичів Всеволодом Бобровим і запрошений у ЦСКА.

У складі московських армійців дебютував 14 липня 1977 року в грі проти своєї колишньої команди — луганської «Зорі»[4]. 2 жовтня 1977 року відзначився своїм першим голом на найвищому рівні, у воротах московського «Динамо»[5]. При Всеволоді Боброву, протягом півтора сезонів (1977—1978) залишався основним гравцем ЦСКА, а в 1979 році грав нерегулярно. Всього провів за армійців 49 матчів у чемпіонаті СРСР, забив двома голами в чужі ворота та двома — у ворота власної команди, а також зіграв 4 матчі в Кубку СРСР[6].

У першій половині 1980-х років виступав за ще одну армійську команду — [Іскра (Смоленськ)[|смоленську «Іскру»]]. У 1980 та 1981 роках ставав чемпіоном Збройних Сил СРСР. У 1984 році — срібний призер Спартакіади дружніх армій (В'єтнам). Наприкінці кар'єри виступав за команду Центральної групи військ (Чехословаччина, місто Кутна Гора).

Провів 9 матчів у складі другої збірної СРСР та відзначився одним голом — у ворота збірної Мексики.

Особисте життя ред.

Син Антон (нар. 1985) теж став футболістом, виступав за ЦСКА та інші клуби Росії та Казахстану[7]. Брат[8] та племінник[9] також були футболістами.

Примітки ред.

Посилання ред.