Грегоріанський телескоп

Грегоріанський телескоп — це вид рефлекторного телескопа, розроблений шотландським математиком і астрономом Джеймсом Грегорі у XVII столітті, і вперше побудований 1673 року Робертом Гуком. Джеймс Грегорі був сучасником Ісаака Ньютона, з яким часто працював одночасно на подібних проектах. Проект Грегорі був опублікований 1663 року і передує першому фізично збудованому рефлекторному телескопу, телескопу, який сер Ісаак Ньютон побудував 1668 року[1] Однак проект Грегорі був лише теоретичним описом, і він ніколи сам не збудував телескоп. Вперше успішно його телескоп був побудований через п'ять років після першого рефлекторного телескопа Ньютона.

Схема руху світла через грегоріанський телескоп.

Історія ред.

Грегоріанський телескоп названий на честь проекту Джеймса Грегорі, який з'явився в його публікації Optica Promota (The Advance of Optics) 1663 року. Схожі теоретичні проекти можна знайти в працях Бонавентури Кавальєрі (Lo Specchio Ustorio, "Про палаючі дзеркала"), 1632 року[2] і Марена Мерсенна (L'harmonie universalle), 1636 року[3]. Ранні спроби Грегорі побудувати телескоп не були успішні, оскільки він не мав практичних навичок і не зміг знайти жодного оптика, здатного його реально побудувати.[4] Лише через десять років після публікації Грегорі, під впливом інтересу вченого-експериментатора Роберта Гука, був створений робочий інструмент. Ранній шотландський оптик і виробник телескопів Джеймс Шорт побудував грегоріанські телескопи з параболічними дзеркалами, виготовленими зі спекулуму з високими відбивальними здатностями.

Конструкція ред.

Грегоріанський телескоп складається з двох увігнутих дзеркал; первинне дзеркало (увігнутий параболоїд) збирає світло і фокусує його перед вторинним дзеркалом (увігнутим еліпсоїдом), де воно відбивається назад через отвір у центрі первинного, і виходить з нижнього кінця інструменту, де його можна побачити за допомогою окуляра.

Грегоріанська конструкція вирішила проблему перегляду зображення в рефлекторі, дозволивши спостерігачеві позаду первинного дзеркала. Ця конструкція телескопа надає вертикальне зображення, що робить його корисним для наземних спостережень. Вона також працює як телеоб'єктив, оскільки трубка набагато коротша, ніж фактична фокусна відстань системи.

Конструкція була значною мірою замінена телескопом Кассегрена, хоча вона як і раніше використовується для деяких вузьких областей, оскільки ця конструкція створює пряме зображення без необхідності призм. Дзеркальна лабораторія обсерваторії Стюарда виробляє дзеркала для великих грегоріанських телескопів принаймні з 1985 року.

У грегоріанському дизайні первинне дзеркало створює реальне зображення перед вторинним дзеркалом. Це дає можливість розташувати діафрагму в цьому місці так, що світло ззовні поля зору не досягає вторинного дзеркала. Це є головною перевагою для сонячних телескопів, де обмеження поля зору може зменшити кількість тепла, що досягає вторинного дзеркала і наступних оптичних компонентів. Сонячний оптичний телескоп на супутнику Hinode є одним з прикладів цієї конструкції.

Для виробників телескопів для аматорів грегоріанський телескоп може бути менш складним для виготовлення, ніж телескоп Кассегрена, тому що увігнуте вторинне дзеркало можна перевірити тестом Фуко, як і первинне, що не можливо для опуклих вторинних дзеркал телескопу Кассегрена.

Галерея ред.

Приклади ред.

Див. також ред.

Список літератури ред.

  1. Hall, A. Rupert (1996). Isaac Newton: Adventurer in Thought (англ.). Cambridge University Press. с. 67. ISBN 9780521566698. 
  2. Watson, Fred (2007). Ian Stargazer: The Life and Times of the Telescope (англ.). Allen & Unwin. с. 134. ISBN 9781741763928. 
  3. Watson, Fred (2007). Ian Stargazer: The Life and Times of the Telescope (англ.). Allen & Unwin. с. 115. ISBN 9781741763928. Архів оригіналу за 27 липня 2020. Процитовано 8 травня 2019. 
  4. Thomson, Thomas (1875). A biographical dictionary of eminent Scotsmen (англ.). с. 175. Архів оригіналу за 21 квітня 2022. Процитовано 8 травня 2019. 

Посилання ред.