Гребченко Сергій Сергійович
Сергій Сергійович Гребченко (нар. 12 жовтня 1919, Малий Бобрик — пом. 25 квітня 1991, Суми) — радянський офіцер; учасник німецько-радянської війни. Герой Радянського Союзу з 1944 року.
| Гребченко Сергій Сергійович | |
|---|---|
 | |
| Народження |
12 жовтня 1919 Малий Бобрик, Краснопільський район, СРСР |
| Смерть |
24 квітня 1991 (71 рік) Суми, Українська РСР, СРСР |
| Поховання | Суми |
| Країна |
 СРСР |
| Освіта | Ленінградська вища офіцерська бронетанкова школаd |
| Партія | КПРС |
| Звання |
 Капітан |
| Війни / битви | німецько-радянська війна |
| Нагороди |
    |
Біографія ред.
Народився 12 жовтня 1919 року в селі Малому Бобрику (тепер Сумський район Сумської області, Україна) в селянській сім'ї. Українець. Отримав неповну середню освіту. Працював у колгоспі.
У Червоній армії з 22 вересня 1939 року[1]. Брав участь у німецько-радянській війні. У 1941 році закінчив курси молодших лейтенантів і спрямований на фронт. Перший бій отримав у серпні 1941 року під Лугою. У жовтні 1941 року в званні молодшого лейтенанта направлений командиром мінометного взводу в 1-шу ударну армію під Москву. Був поранений. Після лікування, очолив роту снайперів в запасному полку на Уралі. З серпня 1943 року знову на фронті — командир стрілецького взводу автоматників 3-го стрілецького батальйону 8-ї мотострілецької бригади. Воював на Ленінградському, Західному, Центральному та 1-му Білоруському фронтах. Був двічі поранений.
28 червня 1944 року вміло організував бій з розгрому автоколони ворога на шосе Жлобин — Бобруйськ (знищено 15 автомашин з піхотою[2]). 7 липня 1944 року в районі міста Барановичів його взвод, ведучи розвідку в тилу противника, знищив штаб ворожої частини. У числі перших 10 липня увірвався в місто Слонім. Всього за 14 днів безперервних боїв його взвод знищив близько півтисячі ворожих солдатів і офіцерів, майже стільки ж захопив в полон[2].
Після війни продовжував службу в Радянській армії. У 1945 році закінчив Вищу офіцерську школу бронетанкових військ. Член КПРС з 1953 року. У листопаді 1954 вийшов в запас у військовому заванні капітана.
Жив і працював у місті Свердловську. З 1962 року жив у місті Сумах, в будинку на вулиці Замостянській № 23. Працював на Сумському машинобудівному заводі імені Михайла Фрунзе. Помер в Сумах 24 квітня 1991 року. Похований в Сумах на Засумському кладовищі.
Нагороди ред.
- Герой Радянського Союзу (указ Президії Верховної Ради СРСР від 26 вересня 1944 року; за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецько-фашистськими загарбниками і проявлені при цьому мужність і героїзм; орден Леніна і медаль «Золота Зірка» № 5 116);
- орден Вітчизняної війни І-го ступеня (6 квітня 1985)[1];
- медаль «За перемогу над Німеччиною»[1].
Вшанування пам'яті ред.
- У місті Сумах, на початку вулиці Героїв Сталінграда, створена алея Слави, де представлені портрети 39 Героїв Радянського Союзу, чия доля пов'язана з містом Сумами та Сумським районом. Серед них портрет Сергія Гребченка.
- У селищі міського типу Краснопіллі на Алеї Героїв йому встановлено пам'ятну дошку[3];
- 22 лютого 2012 року в Сумах, на будинку на вулиці Замостянській № 23 де жив Герой, встановлено меморіальну дошку[4];
- З 2015 року у місті Гродно існує вулиця Сергія Гребченка[5].
Примітки ред.
- ↑ а б в Пам'ять народу. [Архівовано 28 квітня 2021 у Wayback Machine.](рос.)
- ↑ а б Інформаційний портал «Суми». Архів оригіналу за 18 квітня 2021. Процитовано 28 квітня 2021.
- ↑ Герої країни. [Архівовано 28 квітня 2021 у Wayback Machine.](рос.)
- ↑ Історичний клуб Булатовича. [Архівовано 28 квітня 2021 у Wayback Machine.](рос.)
- ↑ Рішення Гродненської міської ради депутатів № 76 від 22 жовтня 2015 року «Про присвоєння найменувань новим елементам вулично-дорожньої мережі міста Гродно». [Архівовано 28 квітня 2021 у Wayback Machine.](рос.)
Література ред.
- Герои Советского Союза: краткий биографический словарь. Том 1. — Москва, 1987;
- Прохоренко І. К. Гребченко Сергій Сергійович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2023. — ISBN 966-02-2074-X.