Вікіпедія

Грачов Олексій Вікторович

російський футболіст
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Грачов.

Олексій Вікторович Грачов (нар. 5 березня 1969, Сімферополь, Кримська область, УРСР) — радянський, український та російський футболіст, нападник. Згодом — тренер. На даний час — головний тренер фейкового кримського клубу «Севастополь».

Ф
Олексій Грачов
Особисті дані
Повне ім'я Олексій Вікторович Грачов
Народження 5 березня 1969(1969-03-05) (55 років)
  Сімферополь, Кримська область, УРСР
Зріст 186 см
Вага 80 кг
Громадянство СРСР СРСР
Україна Україна
Росія Росія
Позиція нападник
Інформація про клуб
Поточний клуб завершив кар'єру
Юнацькі клуби
СРСР «Таврія» (С)
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1988 СРСР СКА (К) ? (?)
1989 СРСР «Океан» (К) 24 (0)
1990 СРСР «Чайка» (С) 29 (9)
1990—1991 СРСР «Таврія» (С) 43 (9)
1992—1995 Україна «Нафтовик» (Ох) 139 (45)
1995—1996 Україна «Зірка-НІБАС» 28 (4)
1996—1997 Росія «Уралан» 48 (4)
1996 → Росія «Уралан-д» 2 (0)
1998—1999 Україна «Нафтовик» (Ох) 65 (4)
1999—2000 Україна «Електрон» (Р) 16 (5)
2000 Україна «Таврія» (С) 1 (0)
2000—2002 Україна «Нафтовик» (Ох) 56 (16)
2001—2002 → Україна «Електрон» (Р) 5 (0)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Кар'єра гравця ред.

Окрім нього в сім'ї виховувалося ще двоє дітей — брат та сестра[1].

Вихованець школи сімферопольської «Таврії», де його тренером був В'ячеслав Портнов[2]. Під час проходження служби спортроті в армії грав за київський СКА. У 1989 році грав за керченський «Океан» у Другій лізі СРСР. Перехід до севастопольської «Чайки» відбувся за рекомендацією Анатолія Заяєва головному тренеру Геннадію Макарову. Олексій розпочинав грати в центрі півзахисту, а потім перейшов на позицію нападника[1].

Його наступною командою стала сімферопольська «Таврія», яка виступала в Першій лізі СРСР, де він став гравцем основного складу. Під час виступу за кримчан, його запросили на перегляд в донецький «Шахтар», проте в підсумку він поїхав на перегляд в охтирський «Нафтовик», куди поїхали його одноклубники Едуард Піскун, Олександр Євтушок й Ігор Єршов[1][3]. У складі команди грав в першому чемпіонаті незалежної України. Команда за підсумками сезону вилетіла в Першу лігу, де потім стала бронзовим призером сезону 1992/93 років. В Охтирці став гравцем основного складу, найкращим бомбардиром команди в турнірі 1994/95 років, тоді ж він посів третє місце в списку бомбардирів Першої ліги. Грачов є автором першого «покеру», тобто чотирьох забитих м'ячів в одній грі, в поєдинку проти «Бажановця» 11 жовтня 1994 року[4]. В Охтирці він жив на одному сходовому майданчику з одноклубником Едуардом Піскуном, з яким він грав до цього в «Чайці» і «Таврії», а пізніше й у кіровоградській «Зірці»[1].

Влітку 1995 року Грачов перейшов у кіровоградську «Зірку НІБАС» з Вищої ліги. Разом з Піскуном його запрошували в російський «Уралан», проте Едуард в результаті пішов до краснодарської «Кубані», а Олексій у «Уралан» з Елісти. У 1997 році разом з командою став переможцем першого російського дивізіону. Взимку 1998 року повернувся до «Нафтовик». У вересні 2000 перейшов у друголіговий «Електрон» з міста Ромни. Початок сезону 2000/01 років провів у «Таврії», однак провівши лише одну гру в чемпіонаті України, перейшов в «Нафтовик». Тоді команда стала переможцем другої ліги й повернулася в Першу, а Грачов став найкращим бомбардиром групи в якій виступали охтирці з 16 забитими голами. Кар'єру футболіста завершив у 2002 році[1].

Рекордсмен «Нафтовика» за кількістю проведених матчів й забитих м'ячів у чемпіонатах України. Загалом за Нафтовик провів понад двісті матчів і забив понад п'ятдесяти м'ячів[4].

Тренерська кар'єра ред.

Закінчив Сімферопольський державний університет імені М. В. Фрунзе[5].

У 2003 році увійшов до тренерського штабу охтирського «Нафтовика», де пропрацював протягом чотирьох років. Потім, протягом двох років був тренером сімферопольського «ІгроСервіса», після чого повернувся в «Нафтовик». У 2010 році увійшов до тренерського штабу «Севастополя». Потім працював головним тренером дубля, старшим тренером молодіжного складу, займав посаду тренера в «Севастополі-2». Влітку 2012 року став тренером «Севастополя-3», який виступав у чемпіонаті Криму. Пізніше входив у тренерський штаб «Севастополя», був головним тренером дубля й тренером команди U-19.

У 2014 році після окупації Росією Кримського півострова залишився на його території, пішов на спіпрацю з окупантами та колаборантами й увійшов до тренерського штабу місцевого фейкового клубу СКЧФ. На початку 2015 року очолював команду СКЧФ 1998 року народження на турнірі Arena Yevpatoria Cup[6]. У т.зв. всекримському турнірі очолював СКЧФ-2. Влітку 2015 року став тренером іншого фейкового клубу, «Бахчисарая», привів цю «команду» до бронзових нагород т. зв. «чемпіонату Криму» й перемозі у т.зв. Кубку Прем'єр-ліги КФС в фінальному матчі над СКЧФ (2:1). Був визнаний найкращим тренером турніру[7]. Влітку 2016 року очолив т.зв. «Севастополь»[8] і привів команду до перемоги в чемпіонаті півострова, який був організований окупаційною адміністрацією.

Досягнення ред.

«Нафтовик» (Охтирка)
«Уралан»

Особисте життя ред.

Дружина — Жанна, економіст в сімферопольській кампанії «Таврія-Авто». Син Дмитро, також був професіональним футболістом[1].

Статистика ред.

Сезон Клуб Ліга Чемпіонат Кубок
Матчі Голи Матчі Голи
1989 «Океан» (Керч) Друга ліга 24 0
1990 «Чайка» (Севастополь) Друга нижча ліга 29 9
1990 «Таврія» (Сімферополь) Перша ліга 7 0
1991 36 9
1992 «Нафтовик» (Охтирка) Вища ліга 17 1 6 2
1992/93 Перша ліга 42 12 4 3
1993/94 38 14 2 0
1994/95 42 18 1 0
1995/96 «Зірка-НІБАС» Вища ліга 28 4 4 2
1996 «Уралан-д» Третя ліга 2 0
1996 «Уралан» Перший дивізіон 20 3
1997 18 1 2 1
1997/98 «Нафтовик» (Охтирка) Перша ліга 21 2 1 0
1998/99 36 2 4 0
1999/00 8 0
1999/00 «Електрон» (Ромни) Друга ліга 16 5
2000/01 «Таврія» (Сімферополь) Вища ліга 1 0
2000/01 «Нафтовик» (Охтирка) Друга ліга 29 16
2001/02 Перша ліга 25 0 1 1
2001/02 «Електрон» (Ромни) Друга ліга 5 0
2002/03 «Нафтовик» (Охтирка) Перша ліга 2 0

Джерела:

Примітки ред.

  1. ↑ а б в г д е Олексій Грачов: «Таврія» - це всього лише черговий суперник, якого треба перемагати (рос.). Офіційний сайт СКЧФ. 19.05.2011. Архів оригіналу за 28 грудня 2017. Процитовано 8 червня 2017.
  2. ↑ В'ячеслав Портнов: «З "Таврією" пов'язане все моє життя» (рос.). UA-Футбол. 26.01.2012. Архів оригіналу за 28 грудня 2017. Процитовано 8 червня 2017.
  3. ↑ Гаррінальд Немировський (2002). «Таврія» моя радість і біль (рос.). Архів оригіналу за 15 грудня 2017. Процитовано 8 червня 2015.
  4. ↑ а б «НАФТОВИК-УКРНАФТА» – 30 років (ua) . fcnaftovyk.com.ua. 10.11.2009. Архів оригіналу за 23 жовтня 2013. Процитовано 8 червня 2017.
  5. ↑ Олексій ГРАЧОВ. Тренер. fcnaftovyk.okhtyrka.net. 02.05.2006. Архів оригіналу за 28 грудня 2017. Процитовано 8 червня 2017.
  6. ↑ Турнір «Arena Yevpatoria Cup --2015» підбиває підсумки (рос.). Офіційний сайт СКЧФ. 01.05.2015. Архів оригіналу за 28 грудня 2017. Процитовано 8 червня 2017.
  7. ↑ Підсумки сезону. Ференчак і Шевчук серед лауреатів чемпіонату (рос.). Офіційний сайт СКЧФ. 10.06.2016. Архів оригіналу за 28 грудня 2017. Процитовано 8 червня 2017.
  8. ↑ ПФК «Севастополь» підтвердив призначення Олексія Грачова (рос.). Крымский спорт. 05.07.2016. Архів оригіналу за 28 грудня 2017. Процитовано 8 червня 2017.

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Грачов_Олексій_Вікторович&oldid=42244765