Грассманів закон (мовознавство)

Гра́ссманів зако́н, зако́н Гра́ссманафонетичний закон, що його сформулював Г. Грассман 1863 року. Закон дисиміляції придихових у давньогрецькій і давньоіндійській мовах, суть якого полягала в тім, що в цих мовах два сусідні склади не могли починатися з придихового. Якщо другий склад мав придиховий (д.-гр. Φ, θ, χ, д.-інд. bʰ, dʰ, gʰ), то попередній склад його втрачав: у давньогрецькій *φ, *θ, *χ переходили у *π, *τ, *κ відповідно, а в давньоіндійській *bʰ, *dʰ, *gʰ замінялися на *b, *d, *g[1].

  • *bʰeudʰ- («будити») → гр. πεύθεται, д.-інд. bódhate;
  • *bʰurgʰos → *buros ←... гр. πύργος.
Герман Грассман

ЗначенняРедагувати

Цей закон пояснив раніше незрозумілі порушення закономірних відповідностей, як-от: д.-гр. π, τ, κд.-інд. p, t, k; д.-гр. φ, θ, χд.-інд. bh, dh, gh; д.-гр. β, δ, γд.-інд. b, d, g. Виявилося, що внаслідок дисиміляції придихових у певній позиції грецьким глухим π, τ, κ (← *φ, *θ, *χ) відповідають давньоіндійські дзвінкі b, d, g (← *bʰ, *dʰ, *gʰ). Грассманів закон підготував ґрунт для фундаментального положення порівняльно-історичного мовознавства — непохитність (безвинятковість) звукових законів[2].

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Гаршин, Игорь. Древнегреческий язык (койнэ и диалекты). www.garshin.ru (Російською). Архів оригіналу за 23 лютого 2018. 
  2. Грассмана закон. Словари и энциклопедии на Академике (Російською). Архів оригіналу за 25 січня 2021. 

ПосиланняРедагувати