Вікіпедія

Гранд-тур (велоспорт)

У шосейному велоспорті під Гранд-туром розуміють одну з трьох великих європейських професійних поетапних гонок: Тур де Франс, Джиро д'Італія та Вуельту Іспанії. Разом вони називаються гранд-турами, і всі три гонки схожі за форматом, адже вони є багатотижневими з щоденними етапами. Вони мають особливий статус у регламентаціях UCI: на гранд-турах розподіляється більша кількість очок Світового туру UCI, ніж на інших гонках, і вони є єдиними поетапними гонками, яким дозволено тривати більше 14 днів. Тур де Франс — найстарший та найпрестижніший серед трьох з точки зори накопичення очок для гонщиків, а також є найвідомішою у світі велогонкою, тоді як Джиро д'Італія зазвичай вважається другою за значенням. Тур, Джиро та Чемпіонат світу з шосейних велогонок складають Потрійну корону велоспорту.

Опис ред.

У своїй поточній формі гранд-тури проводяться протягом трьох послідовних тижнів та зазвичай включають два "дні відпочинку" наприкінці першого та другого тижнів. Етапи є сумішшю довгих гонок з масовим стартом (що іноді включають підйоми та спуски з гір та пагорбів; інші є пласкими етапами, що надають перевагу тим, хто володіє спринтерським фінішем), а також індивідуальні та командні гонки з роздільним стартом та не змагальні виставкові дні та дні відпочинку. На відміну від більшості одноденних гонок, етапи на гранд-турах зазвичай менше 200 кілометрів завдовжки.

Полеміка часто оточує питання щодо того, які команди будуть запрошені на захід. Зазвичай UCI (Міжнародний союз велосипедистів) надає перевагу на участь високорейтинговим професійним командам, тоді як організатори гранд-турів часто бажають, що участь взяли команди, що базуються в їх країнах, або такі, що навряд викличуть полеміку. З 2005 по 2007 рік організатори приймали усі команди UCI ProTour, залишаючи лише дві вайлд-кард команди на гранд-тур. Однак Unibet, команді ProTour, якій за нормальних умов була гарантована участь, була заборонена участь в усіх трьох гранд-турах через закони про рекламу азартних ігор. У 2008 році, після численних допінгових скандалів, деякі команди відмовилися від участі в гранд-турах: Astana не змагалася на Тур де Франс 2008, а Team Columbia не змагалася на Вуельті Іспанії 2008. З 2011 року за правилами Світового туру UCI, всім командам ProTour гарантовано місце в усіх трьох заходах, та вони є зобов'язаними брати участь.

Нагороди включають індивідуальну генеральну класифікацію, командну класифікацію, гірську класифікацію, очкову класифікацію, а також часто молодіжну класифікацію в додаток до інших менш відомих класифікацій. Найконкурентнішими є індивідуальна генеральна класифікація (генеральна класифікація Тур де Франс, генеральна класифікація Джиро д'Італія та генеральна класифікація Вуельти Іспанії); класифікація гірського короля (гірська класифікація Тур де Франс, гірська класифікація Джиро д'Італія та гірська класифікація Вуельти Іспанії); та очкова класифікація (очкова класифікація Тур де Франс, очкова класифікація Джиро д'Італія та очкова класифікація Вуельти Іспанії). Тільки три гонщики виграли усі три в одній гонці: Едді Меркс на Джиро д'Італія 1968 та Тур де Франс 1969, Тоні Ромінгер на Вуельті Іспанії 1993 та Лоран Жалабер на Вуельті Іспанії 1995.

Дуже рідко велогонщики їдуть усі три гранд-тури в один рік; у 2004 році 474 велогонщика стартували в як мінімум одному з гранд-турів, 68 з них проїхали два гранд-тури, і тільки два велогонщика стартували на усіх трьох гранд-турах. Не є незвичним для спринтерів та їх розвізників, які не збираються закінчувати кожну гонку, стартувати на кожному гранд-турі та націлюватися на перемоги на етапах до того, як пройдуть найскладніші етапи. Алессандро Петаккі та Марк Кавендіш стартували на всіх трьох гранд-турах у 2010 та 2011 роках відповідно, так само, як і їх улюблені гонщики-помічники. Обидва гонщики в обидва роки доїхали до кінця тільки Тур де Франс.

Протягом років 32 гонщики проїхали усі три гранд-тури в один рік. Серед них лише Адам Хансен зробив це п'ять разів. Маріно Лехаррета зробив це чотири рази, Бернардо Руїс — тричі, Едуардо Чозас та Карлос Састре — по двічі кожний, і більше 27 гонщиків робили це досягнення по одному разу.

Єдиними гонщиками, які фінішували в першій десятці кожного з трьох турів протягом одного року, є Рафаель Жеміньяні у 1955 році та Гастоне Ненчіні у 1957 році.

Правила UCI ред.

В рамках Світового туру UCI гранд-тури дають більше очок, ніж інші гонки; переможець Тур де Франс отримує 200 очок, а переможці Джиро та Вуельти отримують по 170 очок, тоді як інші гонки дають по 100 очок максимум. Гранд-тури мають особливий статус в питаннях тривалості: їм дозволено тривати від 15 до 23 днів.

Деталі останніх версій ред.

Джиро д'Італія (2017)

  • Дати: 5–28 травня 2017
  •   Переможець у генеральній класифікації:
      Том Дюмулен (NED)

Тур де Франс (2017)

Вуельта Іспанії (2017)

  • Дати: 19 серпня-10 вересня 2017
  •   Переможець у генеральній класифікації:
      Кріс Фрум (GBR)

Переможці гранд-турів ред.

Рік   Джиро д'Італія   Тур де Франс   Вуельта Іспанії
1903 почався у 1909 році   Моріс Гарен почався у 1935 році
1904   Анрі Корне
1905   Луї Труссельє
1906   Рене Поттьє
1907   Люсьєн Петі-Бретон (1/2)
1908   Люсьєн Петі-Бретон (2/2)
1909   Луїджі Ганна (ITA)   Франсуа Фабер ( LUX)
1910   Карло Галетті (ITA) (1/3)   Октав Лапіз ( FRA)
1911   Карло Галетті (ITA) (2/3)   Гюстав Гаррігу ( FRA)
1912   Team Atala (ITA) (Карло Галетті (3/3),
Джованні Мікелетто та Еберардо Павезі) 		  Оділь Дефрей ( BEL)
1913   Карло Оріані (ITA)   Філіпп Тіс ( BEL) (1/3)
1914   Альфонсо Кальцоларі (ITA)   Філіпп Тіс ( BEL) (2/3)
1915 Змагання не проводились Змагання не проводились
1916
1917
1918
1919   Костанте Джирарденго (ITA) (1/2)   Фірмен Ламбо ( BEL) (1/2)
1920   Гаетано Беллоні (ITA)   Філіпп Тіс ( BEL) (3/3)
1921   Джованні Брунеро (ITA) (1/3)   Леон Сьйор ( BEL)
1922   Джованні Брунеро (ITA) (2/3)   Фірмен Ламбо ( BEL) (2/2)
1923   Костанте Джирарденго (ITA) (2/2)   Анрі Пеліссьє ( FRA)
1924   Джузеппе Енрічі (ITA)   Оттавіо Ботеккья (ITA) (1/2)
1925   Альфредо Бінда (ITA) (1/5)   Оттавіо Боттекья (ITA) (2/2)
1926   Джованні Брунеро (ITA) (3/3)   Люсьєн Бюйсс ( BEL)
1927   Альфредо Бінда (ITA) (2/5)   Ніколя Франц ( LUX) (1/2)
1928   Альфредо Бінда (ITA) (3/5)   Ніколя Франц ( LUX) (2/2)
1929   Альфредо Бінда (ITA) (4/5)   Моріс Де Веле ( BEL)
1930   Луїджі Маркізіо (ITA)   Андре Ледюк ( FRA) (1/2)
1931   Франческо Камуссо (ITA)   Антонен Мань ( FRA) (1/2)
1932   Антоніо Пезенті (ITA)   Андре Ледюк ( FRA) (2/2)
1933   Альфредо Бінда (ITA) (5/5)   Жорж Спеше ( FRA)
1934   Леарко Гуерра (ITA)   Антонен Мань ( FRA) (2/2)
1935   Васко Бергамаскі (ITA)   Ромен Мас ( BEL)   Густаф Делор (BEL) (1/2)
1936   Джино Барталі (ITA) (1/5)   Сільвер Мас ( BEL) (1/2)   Густаф Делор (BEL) (2/2)
1937   Джино Барталі (ITA) (2/5)   Роже Лапебі ( FRA) Змагання не проводились
1938   Джованні Валетті (ITA) (1/2)   Джино Барталі (ITA) (3/5)
1939   Джованні Валетті (ITA) (2/2)   Сільвер Мас ( BEL) (2/2)
1940   Фаусто Коппі (ITA) (1/7) Змагання не проводились
1941 Змагання не проводились   Хуліан Беррендеро (ESP) (1/2)
1942   Хуліан Беррендеро (ESP) (2/2)
1943 Змагання не проводились
1944
1945   Деліо Родрігес (ESP)
1946   Джино Барталі (ITA) (4/5)   Далмасіо Лангаріка (ESP)
1947   Фаусто Коппі (ITA) (2/7)   Жан Робік ( FRA)   Едвард ван Дійк ( BEL)
1948   Фьоренцо Маньї (ITA) (1/3)   Джино Барталі ( ITA) (5/5)   Бернардо Руїс (ESP)
1949   Фаусто Коппі (ITA) (3/7)   Фаусто Коппі ( ITA) (4/7) Змагання не проводились
1950   Хуго Коблет (SUI) (1/2)   Фердінанд Кюблер ( SUI)   Еміліо Родрігес (ESP)
1951   Фьоренцо Маньї (ITA) (2/3)   Хуго Коблет ( SUI) (2/2) Змагання не проводились
1952   Фаусто Коппі (ITA) (5/7)   Фаусто Коппі ( ITA) (6/7)
1953   Фаусто Коппі (ITA) (7/7)   Луїсон Бобе ( FRA) (1/3)
1954   Карло Клерічі (SUI)   Луїсон Бобе ( FRA) (2/3)
1955   Фьоренцо Маньї (ITA) (3/3)   Луїсон Бобе] ( FRA) (3/3)   Жан Дотто ( FRA)
1956   Шарлі Голь (LUX) (1/3)   Роже Валковяк ( FRA)   Анджело Контерно ( ITA)
1957   Гастоне Ненчіні (ITA) (1/2)   Жак Анкетіль ( FRA) (1/8)   Хесус Лороньо (ESP)
1958   Ерколе Бальдіні (ITA)   Шарлі Голь ( LUX) (2/3)   Жан Стаблінскі ( FRA)
1959   Шарлі Голь] (LUX) (3/3)   Федеріко Баамонтес (ESP)   Антоніо Суарес (ESP)
1960   Жак Анкетіль (FRA) (2/8)   Гастоне Ненчіні ( ITA) (2/2)   Франс Де Мулдер ( BEL)
1961   Арнальдо Памбьянко (ITA)   Жак Анкетіль ( FRA) (3/8)   Анхеліно Солер (ESP)
1962   Франко Бальмамьйон (ITA) (1/2)   Жак Анкетіль ( FRA) (4/8)   Руді Альтіг ( GER)
1963   Франко Бальмамьйон (ITA) (2/2)   Жак Анкетіль ( FRA) (6/8)   Жак Анкетіль ( FRA) (5/8)
1964   Жак Анкетіль (FRA) (7/8)   Жак Анкетіль ( FRA) (8/8)   Раймон Пулідор ( FRA)
1965   Вітторіо Адорні (ITA)   Феліче Джимонді ( ITA) (1/5)   Рольф Вольфсхоль ( GER)
1966   Джанні Мотта (ITA)   Люсьєн Емар ( FRA)   Франсіско Габіка (ESP)
1967   Феліче Джимонді (ITA) (2/5)   Роже Пінжон ( FRA) (1/2)   Ян Янссен ( NED) (1/2)
1968   Едді Меркс (BEL) (1/11)   Ян Янссен ( NED) (2/2)   Феліче Джимонді ( ITA) (3/5)
1969   Феліче Джимонді (ITA) (4/5)   Едді Меркс ( BEL) (2/11)   Роже Пінжон ( FRA) (2/2)
1970   Едді Меркс (BEL) (3/11)   Едді Меркс ( BEL) (4/11)   Луїс Оканья (ESP) (1/2)
1971   Гьоста Петтерссон (SWE)   Едді Меркс ( BEL) (5/11)   Фердінанд Браке ( BEL)
1972   Едді Меркс (BEL) (6/11)   Едді Меркс ( BEL) (7/11)   Хосе Мануель Фуенте (ESP) (1/2)
1973   Едді Меркс (BEL) (9/11)   Луїс Оканья (ESP) (2/2)   Едді Меркс ( BEL) (8/11)
1974   Едді Меркс (BEL) (10/11)   Едді Меркс ( BEL) (11/11)   Хосе Мануель Фуенте (ESP) (2/2)
1975   Фаусто Бертольйо (ITA)   Бернар Тевене ( FRA) (1/2)   Агустін Тамамес (ESP)
1976   Феліче Джимонді (ITA) (5/5)   Люсьєн Ван Імпе ( BEL)   Хосе Песарродона (ESP)
1977   Мішель Поллентір (BEL)   Бернар Тевене ( FRA) (2/2)   Фредді Мартенс ( BEL)
1978   Йохан Де Майнк (BEL)   Бернар Іно ( FRA) (2/10)   Бернар Іно ( FRA) (1/10)
1979   Джузеппе Саронні (ITA) (1/2)   Бернар Іно ( FRA) (3/10)   Йоп Зутемелк ( NED) (1/2)
1980   Бернар Іно (FRA) (4/10)   Йоп Зутемелк ( NED) (2/2)   Фаустіно Руперес ( ESP)
1981   Джованні Баттальїн (ITA) (2/2)   Бернар Іно ( FRA) (5/10)   Джованні Баттальїн ( ITA) (1/2)
1982   Бернар Іно (FRA) (6/10)   Бернар Іно ( FRA) (7/10)   Маріно Лехаррета ( ESP)
1983   Джузеппе Саронні (ITA) (2/2)   Лоран Фіньйон ( FRA) (1/3)   Бернар Іно ( FRA) (8/10)
1984   Франческо Мозер (ITA)   Лоран Фіньойн ( FRA) (2/3)   Ерік Каріту ( FRA)
1985   Бернар Іно (FRA) (9/10)   Бернар Іно ( FRA) (10/10)   Педро Дельгадо ( ESP) (1/3)
1986   Роберто Вісентіні (ITA)   Грег Лемонд ( USA) (1/3)   Альваро Піно ( ESP)
1987   Стівен Роуч (IRL) (1/2)   Стівен Роуч ( IRL) (2/2)   Луїс Еррера ( COL)
1988   Ендрю Хемпстен (USA)   Педро Дельгадо ( ESP) (2/3)   Шон Келлі ( IRL)
1989   Лоран Фіньйон (FRA) (3/3)   Грег Лемонд ( USA) (2/3)   Педро Дельгадо ( ESP) (3/3)
1990   Джанні Буньйо (ITA)   Грег Лемонд ( USA) (3/3)   Марко Джованнетті (ITA)
1991   Франко Кьйоччолі (ITA)   Мігель Індурайн ( ESP) (1/7)   Мельсіор Маурі (ESP)
1992   Мігель Індурайн (ESP) (2/7)   Мігель Індурайн ( ESP) (3/7)   Тоні Ромінгер (SUI) (1/4)
1993   Мігель Індурайн (ESP) (4/7)   Мігель Індурайн ( ESP) (5/7)   Тоні Ромінгер (SUI) (2/4)
1994   Євген Берзін (RUS)   Мігель Індурайн (ESP) (6/7)   Тоні Ромінгер (SUI) (3/4)
1995   Тоні Ромінгер (SUI) (4/4)   Мігель Індурайн (ESP) (7/7)   Лоран Жалабер (FRA)
1996   Павло Тонков (RUS)   Бьярне Рійс (DEN)   Алекс Цулле (SUI) (1/2)
1997   Іван Готті (ITA) (1/2)   Ян Ульріх (GER) (1/2)   Алекс Цулле (SUI) (2/2)
1998   Марко Пантані (ITA) (1/2)   Марко Пантані (ITA) (2/2)   Абрахам Олано (ESP)
1999   Іван Готті (ITA) (2/2)   Ленс Армстронг (USA) (1/7)[A]   Ян Ульріх (GER) (2/2)
2000   Стефано Гарцеллі (ITA)   Ленс Армстронг (USA) (2/7)[A]   Роберто Ерас (ESP) (1/4)
2001   Джильберто Сімоні (ITA) (1/2)   Ленс Армстронг (USA) (3/7)[A]   Анхель Касеро (ESP)
2002   Паоло Савольделлі (ITA) (1/2)   Ленс Армстронг (USA) (4/7)[A]   Айтор Гонсалес (ESP)
2003   Джильберто Сімоні (ITA) (2/2)   Ленс Армстронг (USA) (5/7)[A]   Роберто Ерас (ESP) (2/4)
2004   Даміано Кунего (ITA)   Ленс Армстронг (USA) (6/7)[A]   Роберто Ерас (ESP) (3/4)
2005   Паоло Савольделлі ( ITA) (2/2)   Ленс Армстронг (USA) (7/7)[A]   Роберто Ерас (ESP) (4/4)
2006   Іван Бассо (ITA) (1/2)   Флойд Лендіс (USA)
  Оскар Перейро (ESP)		   Олександр Винокуров (KAZ)
2007   Даніло Ді Лука (ITA)   Альберто Контадор (ESP) (1/7)   Денис Меньшов (RUS) (1/2)
2008   Альберто Контадор (ESP) (2/7)   Карлос Састре (ESP)   Альберто Контадор (ESP) (3/7)
2009   Денис Меньшов (RUS) (2/2)   Альберто Контадор (ESP) (4/7)   Алехандро Вальверде (ESP)
2010   Іван Бассо (ITA) (2/2)   Альберто Контадор (ESP)
  Анді Шлек (LUX)		   Вінченцо Нібалі (ITA) (1/4)
2011   Альберто Контадор (ESP)
  Мікеле Скарпоні (ITA)		   Кедел Еванс (AUS)   Хуан Хосе Кобо (ESP)
2012   Райдер Хешедаль (CAN)   Бредлі Віґґінз (GBR)   Альберто Контадор (ESP) (5/7)
2013   Вінченцо Нібалі (ITA) (2/4)   Кріс Фрум (GBR) (1/5)   Кріс Хорнер (USA)
2014   Наіро Кінтана (COL) (1/2)   Вінченцо Нібалі (ITA) (3/4)   Альберто Контадор (ESP) (6/7)
2015   Альберто Контадор (ESP) (7/7)   Кріс Фрум (GBR) (2/5)   Фабіо Ару (ITA)
2016   Вінченцо Нібалі (ITA) (4/4)   Кріс Фрум (GBR) (3/5)   Наіро Кінтана (COL) (2/2)
2017   Том Дюмулен (NED)   Кріс Фрум (GBR) (4/5)   Кріс Фрум (GBR) (5/5)

A. a b c d e f g  Ленс Армстронг був об'явлений переможцем семи послідовних турів з 1999 по 2005 рік. Однак у жовтні 2012 року UCI позбавив його усіх титулів через вживання стимуляторів. Організатори Тур де Франс оголосили, що рядок з іменем переможця у реєстрах залишатиметься пустим, і перемога не буде передаватися тим, хто фінішував на других позиціях в цих гонках. Однак у жовтні 2014 року Тур де Франс продовжив вказувати Армстронга як попереднього переможця туру, однак його ім'я зображується перекресленим.

Статистика ред.

Гонщики з найбільшою кількістю виграних гранд-турів ред.

Місце Гонщик Всього Тур Джиро Вуельта
1   Меркс, ЕддіЕдді Меркс (BEL) 11 5 (1969, 1970, 1971, 1972, 1974) 5 (1968, 1970, 1972, 1973, 1974) 1 (1973)
2   Іно, БернарБернар Іно (FRA) 10 5 (1978, 1979, 1981, 1982, 1985) 3 (1980, 1982, 1985) 2 (1978, 1983)
3   Анкетіль, ЖакЖак Анкетіль (FRA) 8 5 (1957, 1961, 1962, 1963, 1964) 2 (1960, 1964) 1 (1963)
4   Контадор, АльбертоАльберто Контадор (ESP) 7 2 (2007, 2009, 2010) 2 (2008, 2011, 2015) 3 (2008, 2012, 2014)
  Коппі, ФаустоФаусто Коппі (ITA) 7 2 (1949, 1952) 5 (1940, 1947, 1949, 1952, 1953) 0
  Індурайн, МігельМігель Індурайн (ESP) 7 5 (1991, 1992, 1993, 1994, 1995) 2 (1992, 1993) 0
7   Барталі, ДжиноДжино Барталі (ITA) 5 2 (1938, 1948) 3 (1936, 1937, 1946) 0
  Бінда, АльфредоАльфредо Бінда (ITA) 5 0 5 (1925, 1927, 1928, 1929, 1933) 0
  Фрум, КрісКріс Фрум (GBR) 5 4 (2013, 2015, 2016, 2017) 0 1 (2017)
  Джимонді, ФелічеФеліче Джимонді (ITA) 5 1 (1965) 3 (1967, 1969, 1976) 1 (1968)
11   Ерас, РобертоРоберто Ерас (ESP) 4 0 0 4 (2000, 2003, 2004, 2005)
  Нібалі, ВінченцоВінченцо Нібалі (ITA) 4 1 (2014) 2 (2013, 2016) 1 (2010)
  Ромінгер, ТоніТоні Ромінгер (SUI) 4 0 1 (1995) 3 (1992, 1993, 1994)
  • Активні гонщики виділені жирним.

Переможці за країнами ред.

Переможці генеральних класифікацій гранд-турів за країнами
Країна Джиро Тур Вуельта Всього
  Італія 69 10 6 85
  Франція 6 36 9 51
  Іспанія 4 12 33 49
  Бельгія 7 18 7 32
  Швейцарія 3 2 5 10
  Люксембург 2 5 0 7
  Велика Британія 0 5 1 6
  США 1 3 1 5
  Нідерланди 1 2 2 5
  Німеччина 0 1 3 4
  Росія 3 0 1 4
  Колумбія 1 0 2 3
  Ірландія 1 1 1 3
  Швеція 1 0 0 1
  Канада 1 0 0 1
  Австралія 0 1 0 1
  Данія 0 1 0 1
  Казахстан 0 0 1 1

Переможці усіх трьох гранд-турів ред.

Шість гонщиків перемогли на всіх трьох гранд-турах протягом своїх кар'єр:[1]

  •   Жак Анкетіль (FRA): 5 Турів (1957, 1961, 1962, 1963, 1964), 2 Джиро (1960, 1964), 1 Вуельта (1963).
  •   Альберто Контадор (ESP): 2 Тури (2007, 2009), 2 Джиро (2008, 2015), 3 Вуельти (2008, 2012, 2014)
  •   Феліче Джимонді (ITA): 1 Тур (1965), 3 Джиро (1967, 1969, 1976), 1 Вуельта (1968)
  •   Бернар Іно (FRA): 5 Турів (1978, 1979, 1981, 1982, 1985), 3 Джиро (1980, 1982, 1985), 2 Вуельти (1978, 1983)
  •   Едді Меркс (BEL): 5 Турів ([[1969 1969, 1970, 1971, 1972, 1974), 5 Джиро (1968, 1970, 1972, 1973, 1974), 1 Вуельта (1973)
  •   Вінченцо Нібалі (ITA): 1 Тур (2014), 2 Джиро (2013, 2016), 1 Вуельта (2010).

Переможці трьох або більше послідовних гранд-турів ред.

Жоден велогонщик ніколи не вигравав усі три гранд-тури одного сезону. Прим.: Вуельта Іспанії від самого початку проводилась навесні, зазвичай наприкінці квітня, а декілька перегонів у 1940-х роках були проведені в червні. У 1995 році, однак, перегони були переміщені на вересень, щоб запобігти прямій конкуренції з Джиро д'Італія, яка проводиться у травні.

Переможці двох гранд-турів за один сезон ред.

Десять гонщиків зробили дубль, перемігши на двох гранд-турах в один і той самий календарний рік.

Сім гонщиків виграли Тур та Джиро в один і той самий календарний рік:[1]

Тур/Вуельта дубль був виграний трьома велогонщиками:[1]

Джиро/Вуельта дубль був виграний трьома велогонщиками:[1]

З вищеперелічених десяти, дублі Пантані, Роуча та Баттальїна були єдиними перемогами на гранд-турах в їх кар'єрах. Тільки двоє велогонщиків потрапляли до десятки кращих на всіх трьох гранд-турах в один і той самий календарний рік: Рафаель Жеміньяні у 1955 році та Гастоне Ненчіні у 1957 році.

Гонщики з найбільшою кількістю перемог у гірських классифікаціях ред.

Трійка Тур/Джиро/Вуельта була виграна двома гонщиками -   Федеріко Баамонтесом (ESP) та   Луїсом Еррерою (COL).

Місце Гонщик Усього Тур Джиро Вуельта
1   Федеріко Баамонтес (ESP) 9 6 (1954, 1958, 1959, 1962, 1962, 1964) 1 (1956) 2 (1957, 1958)
  Джино Барталі (ITA) 9 2 (1938, 1948) 7 (1935, 1936, 1937, 1939, 1940, 1946, 1947) 0
3   Люсьєн Ван Імп (BEL) 8 6 (1971, 1972, 1975, 1977, 1981, 1983) 2 (1982, 1983) 0
4   Рішар Віранк (FRA) 7 7 (1994, 1995, 1996, 1997, 1999, 2003, 2004) 0 0

Гонщики з найбільшою кількістю перемог у очкових класифікаціях ред.

Трійка Тур/Джиро/Вуельта була виграна п'ятьма гонщиками —   Джамолідіном Абдужапаровим (UZB),   Марком Кавендішом (GBR),   Лораном Жалабером (FRA),   Едді Мерксом (BEL) та   Алессандро Петаккі (ITA).

Місце Гонщик Усього Тур Джиро Вуельта
1   Ерік Цабель (GER) 9 6 (1996, 1997, 1998, 1999, 2000, 2001) 0 3 (2002, 2003, 2004)
2   Шон Келлі (IRL) 8 4 (1982, 1983, 1985, 1989) 0 4 (1980, 1985, 1986, 1988)
3   Лоран Жалабер (FRA) 7 2 (1992, 1995) 1 (1999) 4 (1994, 1995, 1996, 1997)
4   Едді Меркс (BEL) 6 3 (1969, 1971, 1972) 2 (1968, 1973) 1 (1973)

Гонщики з найбільшою кількістю перемог у молодіжних класифікаціях ред.

Дубль Тур/Джиро був виграний двома гонщиками —   Наіро Кінтаною (COL) та   Анді Шлеком (LUX).

Місце Гонщик Усього Тур Джиро
1   Анді Шлек (LUX) 4 3 (2008, 2009, 2010) 1 (2007)
2   Наіро Кінтана (COL) 3 2 (2013, 2015) 1 (2014)
  Ян Ульріх (GER) 3 3 (1996, 1997, 1998) 0

Гонщики з найбільшою кількістю перемог на етапах гранд-турів ред.

Три гонщики перемагали на етапах усіх трьох гранд-турів за один сезон:   Мігель Поблет (ESP) у 1956 році,   П'єріно Баффі (ITA) у 1958 році та   Алессандро Петаккі (ITA) у 2003 році.[2]

Гонщики, чиї імена виділені жирним, все ще активні.[3] Цей список оновлений до та включно з Вуельтою Іспанії 2017.

Місце Гонщик Країна Тур[4] Джиро Вуельта Усього
1 Едді Меркс   Бельгія 34 24 6 64
2 Маріо Чиполліні   Італія 12 42 3 57
3 Марк Кавендіш   Велика Британія 30 15 3 48
Алессандро Петаккі   Італія 6 22 20 48
5 Альфредо Бінда   Італія 2 41 0 43
6 Бернар Іно   Франція 28 6 7 41
7 Леарко Гуерра   Італія 8 31 0 39
8 Деліо Родрігес   Іспанія 0 0 38 38
9 Рік Ван Лой   Бельгія 7 12 18 37
10 Фредді Мартенс   Бельгія 15 7 13 35
11 Фаусто Коппі   Італія 9 22 0 31
12 Костанте Джирарденго   Італія 0 30 0 30
13 Джино Барталі   Італія 12 17 0 29
14 Маріно Бассо   Італія 6 15 6 27
Франческо Мозер   Італія 2 23 2 27
16 Гуїдо Бонтемпі   Італія 6 16 4 26
Раффаеле Ді Пако   Італія 11 15 0 26
Мігель Поблет   Іспанія 3 20 3 26
19 Франко Бітоссі   Італія 4 21 0 25
Лоран Жалабер   Франція 4 3 18 25
Андре Ледюк   Франція 25 0 0 25
Рік Ван Стеенберген   Бельгія 4 15 6 25
23 Роже де Вламінк   Бельгія 1 22 1 24
Роббі Макйюен   Австралія 12 12 0 24
Джузеппе Саронні   Італія 0 24 0 24
26 Андре Даррігад   Франція 22 1 0 23
27 Жак Анкетіль   Франція 16 5 1 22
Жан-Поль ван Поппель   Нідерланди 9 4 9 22
Андре Грайпель   Німеччина 11 7 4 22
30 Шарлі Голь   Люксембург 10 11 0 21
Шон Келлі   Ірландія 5 0 16 21

Фінішери гранд-турів ред.

Тільки 34 гонщики фінішували на всіх трьох гранд-турах в один сезон. Адам Хансен робив це шість разів, Маріно Лехаррета чотири рази, а Бернардо Руїс досяг цього у три різні роки, тоді як Едуардо Чосас та Карлос Састре завершили це досягнення двічі.[5][6]

Гонщик з найбідьшою кількістю участей у гранд-турах — Маттео Тосатто, що взяв участь у 34 гранд-турах (12 Турів, 13 Джиро та 9 Вуельт). Гонщик, який завершив більшість своїх гранд-турів — також Маттео Тосатто, що завершив 28 гранд-турів (12 Турів, 11 Джиро та 5 Вуельт). Адам Хансен фінішував на найбільшій кількості послідовних гранд-турів: 19 турів з Вуельти Іспанії 2011 до Вуельти Іспанії 2017. Найкращий середній фініш — перші три гранд-тури, що були завершені за один сезон Рафаелем Жеміньяні, який фінішував на 4-му, 6-му та 3-му місцях Джиро, Тура та Вуельти відповідно.

Гонщик Рік Фінальна позиція у генеральній класифікації
Джиро Тур Вуельта
  Адам Хансен (6) 2017 93 113 95
  Алехандро Вальверде 2016 3 6 12
  Адам Хансен (5) 2016 68 100 110
  Сільвен Шаванель 2015 36 54 47
  Адам Хансен (4) 2015 77 114 55
  Адам Хансен (3) 2014 73 64 53
  Адам Хансен (2) 2013 72 72 60
  Адам Хансен 2012 94 81 123
  Себастьян Ланг 2011 56 113 77
  Карлос Састре (2) 2010 8 20 8
  Джуліан Дін 2009 136 121 132
  Марціо Брузегін 2008 3 27 10
  Ерік Цабель 2008 80 43 49
  Маріо Артс 2007 20 70 28
  Карлос Састре 2006 43 4 4
  Джованні Ломбарді 2005 88 118 114
  Йон Одріосола 2001 58 69 83
  Маріано Пікколі 1999 38 50 58
  Гуїдо Бонтемпі 1992 40 75 62
  Ніл Стівенс 1992 57 74 66
  Едуардо Чосас (2) 1991 10 11 11
  Марко Джованнетті 1991 8 30 18
  Маріно Лехаррета (4) 1991 5 53 3
  Іньякі Гастон 1991 23 61 14
  Альберто Леанісбаррутія 1991 64 39 44
  Володимир Пульников 1991 11 88 66
  Валеріо Тебальді 1991 47 89 87
  Едуардо Чосас 1990 11 6 33
  Маріно Лехаррета (3) 1990 7 5 55
  Маріно Лехаррета (2) 1989 10 5 20
  Луїс Хав'єр Лукін 1988 32 82 60
  Маріно Лехаррета 1987 4 10 34
  Філіпп Пуассонньє 1985 86 90 66
  Хосе Луїс Урібесубія 1971 29 50 27
  Хосе Мануель Фуенте 1971 39 72 54
  Федеріко Баамонтес 1958 17 8 6
  П'єріно Баффі 1958 23 63 37
  Маріо Бароні 1957 74 53 46
  Гастоне Ненчіні 1957 1 6 9
  Бернардо Руїс (3) 1957 55 24 3
  Арріго Падован 1956 12 26 19
  Бернардо Руїс (2) 1956 38 70 31
  Хосе Серра 1956 26 81 9
  Рафаель Жеміньяні 1955 4 6 3
  Бернардо Руїс 1955 28 22 14
  Луї Капю 1955 68 54 55

Примітки ред.

  1. ↑ а б в г Historical Results – The Grand Tours. Архів оригіналу за 11 серпня 2002. Процитовано 20 липня 2012.
  2. ↑ Petacchi equals Poblet and Baffi. cyclingnews.com. 9 вересня 2003. Архів оригіналу за 21 жовтня 2012. Процитовано 12 червня 2022.
  3. ↑ Giro d'Italia 2009 (PDF). Infostrada sports. 2009. с. 208. Архів оригіналу (pdf) за 17 грудня 2010. Процитовано 29 червня 2011.
  4. ↑ Le Tour en chiffres : Les vainqueurs d'étapes (PDF). ASO. Архів оригіналу (PDF) за 16 липня 2010. Процитовано 26 липня 2010.
  5. ↑ L'impresa di Adam Hansen: completati Giro, Tour e Vuelta in un anno [Архівовано 11 травня 2013 у Wayback Machine.], Spazio Ciclismo, 9. sept. 2012
  6. ↑ Tour Xtra: Tour Records. cvccbike.com. Архів оригіналу за 7 липня 2017. Процитовано 16 травня 2018.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Гранд-тур_(велоспорт)&oldid=39796371