Грамматіки Славенския правилное Сѵнтаґма

(Перенаправлено з Граматика слов'янська)

«Граматика слов'янська» (точна назва — «Грамматіки славє́нскиѧ пра́вилноє Сѵ́нтаґма») — перший у славістиці повний курс церковнослов'янської мови в українській редакції. Складена письменником-полемістом і церковним діячем Мелетієм Смотрицьким. Вийшла друком 1619 року в місті Єв'є (нині — місто Вевіс, Литва)[1]. Пам'ятка української мови.

Титульна сторінка «Граматики слов'янської» видання 1619 року

«Грамматіка» Мелетія Смотрицького була основним підручником церковнослов'янської мови не лише в Україні, але й у всіх слов'янських країнах, де церковнослов'янська мова виконувала роль священно-богослужбової[2]. Завдяки «Грамматіці…» Смотрицького українська філологія стала помітною галуззю європейського мовознавства старожитньої епохи[3].

Значення ред.

У «Граматиці…» було здійснено кодифікацію церковнослов'янської мови східнослов'янської редакції. За її нормами поступово було впорядковано всі церковнослов'янські тексти. Через друковані церковнослов'янські тексти норми набули загального поширення й понині функціонують у конфесійному вжитку. Вперше було виразно відділено церковнослов'янську мову від живих слов'янських, проте східнослов'янський характер норм Смотрицького доброчинно вплинув на усталення орфографії й пунктуації староукраїнської літературної мови. До 1-ї чверті XIX ст. «Граматика…» Смотрицького була основним підручником церковнослов'янської мови, він витримав багато видань[3].

На його основі укладено анонімну «Грамматїку или писменницу языка Словеньского», надрукована 1638 року в місті Крем'янці (тепер Тернопільська область). Певний вплив Смотрицького помітний і на книзі «Грамматыка словенская» Івана Ужевича (1643), анонімній граматиці, надрукованій 1773 року в Почаєві, церковнослов'янській «Грамматіці» Я. Блоницького (1763), а також на «Грамматиці» А. Коцака (1778), праці «Grammatica slavo-ruthena» М. Лучкая (1830), праці хорватського лінгвіста Ю. Крижанича «Граматично изказанје» (1666), російській граматиці Г. В. Лудольфа (1696), книзі «Россійская грамматика» М. Ломоносова (1755), на працях основоположника сучасної славістики Й. Добровського[3].

Книга Мелетія Смотрицького справила вплив на розвиток граматичної думки в Сербії, Болгарії, Румунії. «Грамматіка…» була відома в країнах Європи і поза ареалом функціонування церковнослов'янської мови в перекладах на латинську, що свідчить про загальноєвропейське її визнання[3].

Новаторство ред.

Мелетій Смотрицький[3]:

  • Першим в історії вітчизняної лінгвістики дав повний курс церковнослов'янської мови в прийнятих тоді частинах: орфографія, етимологія (тобто морфологія), синтаксис, просодія. У розділі про орфографію в давнину давали й опис фонетики та орфоепії.
  • Ввів в українську графіку нову літеру на позначення дзвінкого проривного задньоязикового приголосного — ґ, узаконив вживання букви й[1].
  • Встановив правила вживання літер на позначення голосних і приголосних, вживання великої букви, розділових знаків, правила перенесення тощо. Багато з його правил орфографії та пунктуації зберігають чинність у сучасній українській літературній мові.
  • Виділив вісім частин мови: ім'я, містоимениє, глагол, причастиє, нарічиє, предлог, союз, междометиє. Як частину мови «междометиє» в українському мовознавстві визначив уперше, вийнявши з переліку й опису частин мови невластивий слов'янській системі артикль. Йому належить і термін «междометиє».
  • Першим виділив як категорію дієприслівник, названий ним «дієпричастиєм».
  • Відкрив у слов'янській відміні місцевий відмінок, який назвав «сказательний падеж».
  • Іменники поділив на п'ять «склонений» — відмін, котрі в основних рисах у шкільних граматиках зберігаються донині.
  • Вперше описав відмінювання прикметників і числівників.
  • Запропонований ним принцип поділу дієслів на дієвідміни зберігся у східнослов'янських граматиках і в наш час.
  • Першим дав докладний опис розрядів незмінних частин мови й вигуків, виклав синтаксис церковнослов'янської мови.
  • Збагатив слов'янську мовознавчу термінологію.

Описана М. Смотрицьким морфологічна система близька до старослов'янської пізнього періоду, але в ній є певна кількість українських елементів[3].

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. а б Німчук В. В. Граматика Мелетія Смотрицького [Архівовано 9 березня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 185. — ISBN 966-00-0405-2.
  2. Смотрицький Мелетій. Грамматіки славєнскиѣѧ правилноє Сѵнтагма // Історія українського правопису XVI—XX століття. Хрестоматія / НАН України, Інститут української мови; Упоряд.: В. В. Німчук, Н. В. Пуряєва; Передмова В. В. Німчука; Комент. та приміт. Н. В. Пуряєвої — Київ: Наукова думка, 2004. — С. 32. — 584 с. — ISBN 966-00-0261-0.
  3. а б в г д е Німчук В. В. Смотрицький Мелетій [Архівовано 2013-02-20 у Wayback Machine.] // Українська мова : енциклопедія / НАН України, Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні, Інститут української мови ; ред. В. М. Русанівський [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія, 2000. — ISBN 966-7492-07-9.

Джерела та література ред.

Посилання ред.

  • Мелетій Смотрицький. Граматика слов'янська (1619) [Архівовано 8 червня 2019 у Wayback Machine.]. Підготовка факсимільного видання В. В. Німчука. — Київ: «Наукова думка» (Пам'ятки української мови), 1979. (у PDF форматі)
  • Граматика словенська: додаток [Архівовано 8 червня 2019 у Wayback Machine.] / Підготовка факсимільного видання та дослідження пам'ятки В. В. Німчука; Академія наук Української РСР, Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні. — Київ: Наукова думка, 1980. — 55 с. — (Пам'ятки української мови).
  • «Граматіки Славенскія правилноє синтаґма» [Архівовано 3 лютого 2022 у Wayback Machine.] // Німчук В. В. Мовознавство на Україні в XIV—XVII ст.: монографія. — Київ: Наукова думка, 1985. — С. 89—145. — 223 c.
  • Макарушка, Евстахій (1908). Граматика Мелетія Смотрицкого (Критично-історична студия). Львів: З друкарнї Наукового товариства імени Шевченка під зарядом К. Беднарского / Передрук зі Звіту приватної женьскої гімназиї СС. Василиянок у Львові. Архів оригіналу за 29 листопада 2020. Процитовано 4 вересня 2020.