Ґражда
Ґра́жда — гуцульський осідок;[1] гуцульська садиба,[2] комплекс житлового будинку і господарських будівель, які утворюють замкнутий, зазвичай, прямокутний дворик,[3] або діалектне «садиба»,[1][4], хати об'єднані під одним дахом із господарськими будівлями, які творять своєрідну твердиню, замкнену ґраждою — високою огорожею з дахом.[5] Такий тип забудови характерний передусім для Гуцульщини.[3]
Етимологія ред.
Ґра́жда — «клітка; повітка, клуня», «високий дощаний паркан з дахом», «садиба», «велика будівля», запозичення з молдавської і румунської мов; молдавське гражд — «хлів, стайня»; рум. grajd —те саме значення; рум. grajdă — «квадратний дім з двором всередині»;[6] походить від болгарського ст. граждь — «стайня», спорідненого з українським горожа; польським grodza —«перегородка для стримування води в річці»; чеським hráz та словацьким hrádza —те саме значення; верхньолужицьке hradz —«хлів»; готське garda — «загорода, загін»; давньоанглійське geard «паркан, двір»; литовське gardas — «пліт, загорода».[6]
У господарстві ред.
Ґражда з її різними спорудами (високими й низькими, широкими й вузькими) нагадує фортецю, проникнути до якої можна лише через ворота і хвіртку. Виникли ґражди, мабуть, через потребу захисту від лихих людей і диких звірів, сильних вітрів і снігів. Відомо, що на Гуцульщині в XIII—XIV ст. було розвинене слов'янське відгінне тваринництво.[7] Основну виробничу ланку становили великі сім'ї, общини, які селилися окремими групами. Сіл практично не було.[7] Садиби були розкидані по горах і долинах далеко одна від одної. Така ізольованість общин, специфіка ведення господарства, постійна загроза з боку хижих звірів змушували гуцулів обносити житло глухою загородою, що привело до виникнення своєрідного типу садиби — ґражди, замкнутої забудови з хатою, господарськими будівлями та високою загорожею навколо подвір'я, викладеного камінням.[7] Проте гуцули мешкали не лише в ґраждах.
Ґражди бувають кількох типів. До найдавнішого типу належить ґражда, яка нині становить частину експозиції львівського Музею народної архітектури і побуту «Шевченківський гай». Ця ґражда прямокутна у плані, утворена житловою будівлею з притулами, кліттю та огорожею з дашком. Основна роль у композиції забудови відведена житловому будинку, в якому приміщення розташовані в такому порядку: хата—сіни—хата. З трьох боків споруду оперізують «притули», утворені продовженням покриття на огорожу, де дах ніби оповиває будівлю, опускаючись майже до самої землі. У лівій притулі — комора для одягу і домашніх речей, а в правій влаштована дровітня. Хліви для овець влаштовувались у притулі, що прилягала до тильної стіни хати.
Інший тип ґражди характерний тим, що в ній основні споруди — хата і кліть з піддашшям, створють Г-подібну забудову. Вздовж головного фасаду під дахом огорожі зроблено навіс для різного знаряддя праці та дров. З протилежного від хвіртки боку двір закривається високою огорожею з дахом і воротами.
Деякі ґражди примітні ще й тим, що вхід до хоромів (сіней) тут вів через ґанок («черсак»), утворений продовженням даху хати. Подібні ґанки були поширені в ґраждах, які будували високо в горах, найчастіше на гребенях хребтів або підніжжях вершин.
На сьогодні в гуцульських селах дедалі рідше можна побачити автентичні ґражди. З таким типом споруд можна теж ознайомитися в деяких музеях просто неба — у Львові, Києві, Ужгороді, в Музеї народної архітектури та побуту Прикарпаття.
Фотографії ред.
-
Ґражда в селі Криворівні -
-
Дворик ґражди -
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ а б Гражда // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Василь Ґрещук, Валентина Ґрещук. Діалектне слово в тексті та словнику: монографія. — Івано-Франківськ: Місто НВ, 2015. — 372 с. ISBN 978-966-428-388-2 (стор.: 66)
- ↑ а б Гражда // Термінологічний словник-довідник з будівництва та архітектури / Р. А. Шмиг, В. М. Боярчук, І. М. Добрянський, В. М. Барабаш ; за заг. ред. Р. А. Шмига. — Львів, 2010. — С. 71. — ISBN 978-966-7407-83-4. (стор.: 71)
- ↑ Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. — К.; Ірпінь: ВТФ «Перун», 2005. — 1728 с. ISBN 966-569-013-2 (стор.: 270) Доступ
- ↑ В. Петров. Матеріяльна культура. Пережитки передісторичної матеріяльної культури. Скотарство (200). Хліборобство (200). Ремесло. Оброблення металю (201). Осадництво (201) // Енциклопедія українознавства. Загальна частина (ЕУ-I). — Мюнхен, Нью-Йорк, 1949. — Т. 1. — С. 200-228. Доступ
- ↑ а б Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1982. — Т. 1 : А — Г / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 632 с. (стор.: 581-582)
- ↑ а б в Архип Данилюк. Українська хата [Архівовано 27 січня 2016 у Wayback Machine.]. // Дзвін, № 4, 1991. (с.:134-135)
Джерела ред.
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Ґражда |
- «Архітектура» (короткий словник-довідник). — Київ, 1995.
- «Шляхами України: Етнографічний нарис». — Львів, 2003.
- Гражда // Термінологічний словник-довідник з будівництва та архітектури / Р. А. Шмиг, В. М. Боярчук, І. М. Добрянський, В. М. Барабаш ; за заг. ред. Р. А. Шмига. — Львів, 2010. — С. 71. — ISBN 978-966-7407-83-4.
- Репортаж про хату-гражду, де знімали фільм Тіні забутих предків. [Архівовано 26 вересня 2015 у Wayback Machine.]
- «Хата-ґражда» гуцульської господарки [Архівовано 14 листопада 2021 у Wayback Machine.] на YouTube