Граве Олександр Костянтинович

Олександр Костянтинович Граве (8 вересня 1920, Москва — 5 березня 2010, там же) — радянський і російський актор театру і кіно, педагог. Народний артист РРФСР (1971)[2].

Граве Олександр Костянтинович
Народився8 вересня 1920(1920-09-08) Редагувати інформацію у Вікіданих
Москва, Російська СФРР Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер5 березня 2010(2010-03-05)[1] (89 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Москва, Росія Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняАлєксєєвський цвинтар Редагувати інформацію у Вікіданих
Громадянство СРСР
 Росія Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьактор, театральний педагог Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materТеатральний інститут імені Бориса Щукіна (1942) Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладДержавний академічний театр імені Є. Вахтангова і Театральний інститут імені Бориса Щукіна Редагувати інформацію у Вікіданих
Роки діяльностіз 1938
У шлюбі зДарія Максимівна Пєшковаd Редагувати інформацію у Вікіданих
ДітиМаксим Олександрович Пєшковd Редагувати інформацію у Вікіданих
IMDbnm0336173
Нагороди та премії
орден Пошани (Російська Федерація) орден Вітчизняної війни II ступеня орден Червоної Зірки медаль «За оборону Москви»
Народний артист РРФСР Заслужений артист РРФСР

Біографія

ред.

Народився 8 вересня 1920 року в Москві. Брат Михайла Граве. 1942 року закінчив Театральне училище імені Бориса Щукіна, Курс Ганни Орочко, був прийнятий до складу трупи Театру імені Є. В. Вахтангова та зарахований до фронтової бригади театру. У складі бригади (пізніше набула статусу філії театру), прикріпленої до Першого Українського фронту, Олександр Граве пройшов усю війну, дійшовши до Берліна.

Олександр Граве завжди був затребуваний у Театрі імені Є. В. Вахтангова, вірність якому зберігав понад 65 років. Втілив на сценічних підмостках понад 150 образів, у тому числі й завдяки здатності швидко «ввестися» у спектаклі, що вже йдуть, у разі хвороби когось із колег.

Перша значуща роль кіно — рядовий Огірков у кінокомедії «Неспокійне господарство» — надовго забезпечила Граве любов глядачів, попри те, що надалі кінематограф не балував його головними ролями[2][3].

Наприкінці 1940-х роківОлександр Граве вперше звернувся до театральної педагогіки, але щільна зайнятість у репертуарі театру незабаром змусила його відмовитися від викладання. Граве знову повернувся до Театрального училища ім. Бориса Щукіна у 1986 році педагогом кафедри майстерності актора. Випустив два курси як художній керівник: у 1992 році — Комі-перм'ятську національну студію і в 2000-му — звичайний акторський курс (учні — Юрій Колокольников, Наталія Швець, Данило Бєлих, Любов Тихомирова, Кирило Іванченко та ін.). Був одним із провідних майстрів Щукинського інституту; професор (з 1998 року).

Високий рівень професійної культури, справжня інтелігентність, м'яка іронія та гумор дозволили Олександрові Граве не загубитися серед своїх «зоряних» і молодших колег — Юлії Борисової, Михайла Ульянова, Володимира Етуша, Юрія Яковлєва, Василя Ланового, забезпечивши йому свою особливу нішу в театрі. До останніх днів свого життя Олександр Граве залишався одним із основних зберігачів справжньої вахтангівської театральної культури.

Перша дружина — Дарія Пєшкова, онука Максима Горького. Із другою дружиною Тетяною Дмитрівною Олександр Костянтинович прожив близько 40 років.

Помер 5 березня 2010 року після тривалої хвороби.

Олександра Граве поховали у вівторок, 9 березня 2010 року, на Алексєєвському цвинтарі в Москві. Прощання відбулося цього ж дня у Театрі імені Є. В. Вахтангова о 12.30 мск[4].

Творчість

ред.

Ролі у театрі

ред.

Ролі у кіно

ред.

Телевистави

ред.

Озвучування мультфільмів

ред.

Цікаві факти

ред.
  • Під час роботи у фронтовій філії Театру Вахтангова Олександр Граве оформив два спектаклі («Десь у Москві» і «Не в свої сани не сідай») як художник .
  • Тексти пісень для вистави «Міщанин у дворянстві» були написані Олександром Граве.

Визнання та нагороди

ред.

Публікації

ред.
  • Татьяна Сергеева. Александр Граве // Театр имени Евг. Вахтангова / Ред.-составитель <i id="mweg">Б. М. Поюровский</i>. — М.: Центрполиграф, 2001. — С. 50—60, фото. («Звёзды московской сцены») — ISBN 5-227-01251-2

Примітки

ред.
  1. http://lenta.ru/news/2010/03/06/grave/
  2. а б Aleksandr Grave [Архівовано 12 грудня 2021 у Wayback Machine.] at the KinoPoisk
  3. И лично Отечеству нужен. Архів оригіналу за 12 грудня 2021. Процитовано 12 грудня 2021.
  4. Russian actor Aleksandr Grave dies at 89 [Архівовано 2012-07-13 у Archive.is];
  5. Мирон Черненко .org/042.shtml «…І особисто Батьківщині потрібен»[недоступне посилання] // «Мистецтво кіно», 1968, № 8.
  6. Указ Президента Российской Федерации от 6 января 1995 года № 11 «О награждении орденами и медалями Российской Федерации работников предприятий, учреждений и организаций». Архів оригіналу за 9 вересня 2018. Процитовано 12 грудня 2021.

Посилання

ред.