Григорій Іванович (Захарович) Граб'янка (*до 1666 — бл. 1738) — український державний та військовий діяч у добу Гетьманщини. Полковник Гадяцького полку, автор одного з відомих козацьких літописів — «Літопису Граб'янки». Зять одного з конфідентів Гетьмана Івана Мазепи Івана Забіли. Написав пісню "Вірші на герб Війська Запорізького" яку можна вважати гімном українського козацтва

Григорій Граб'янка
Григорій Іванович Граб'янка
Ласка[1][2]
Прапор
Прапор
Гадяцький полковник
1730 — 1738
 
Народження: невідомо або 1666[3]
Смерть: 1738(1738)
Причина смерті: загиблий у бою
Країна: Гетьманщина
Освіта: Києво-Могилянська академія (1659—1817)
Шлюб: Євдокія Іванівна Забіла

Висловлювання у Вікіцитатах

Біографія ред.

Походив імовірно з українізованої гілки польського роду Грабянків з Люблінщини, початки якого документально простежуються з 1450 року. З того часу походить згадка про надання королем польським і великим князем литовським Казимиром Ягеллончиком ґрунтів шляхтичеві Пшибиславові Грабянці. Рід був дуже розгалужений, печатався гербом Лещиць[4]

Державна та військова служба ред.

З 1686 перебував на службі в козацькому війську.

Відомостей про точну дату народження Григорія Граб'янки не збереглося — так само, як і факти його біографії, що стосуються раннього періоду його життя.

Перші згадки про нього з'являються на початку 1680-х років, коли він вчився в Києво-Могилянській колегії, опановував польську, латинську і німецьку мови. Пізніше служив у Гадяцькому полку — пройшов шлях від рядового козака до полковника. Більше двадцяти років був одружений з Євдокією Забілою (померла в 1735 під час перебування чоловіка у військовому поході), дітей подружжя не мало.

У 16861701 ‒ рядовий козак Гадяцького полку, 17021717 ‒ полковий хорунжий, гадяцький сотник, полковий осавул, 17171723 ‒ полковий суддя. На посаді полкового судді Григорій Граб'янка мав конфлікти з тодішнім гадяцьким полковником Михайлом Милорадовичем, який, прикриваючись протегуванням високопосадовців російського уряду, «славився» хабарництвом, здирствами і навіть прямими грабунками.

У 1723 у складі делегації козацької старшини на чолі з наказним гетьманом Павлом Полуботком подавав на розгляд російському уряду Коломацькі чолобитні (про скасування Малоросійської колегії та вибори гетьмана) — його підпис «Григорій Гребянка, судія полковий» стоїть найпершим серед старшини Гадяцького полку. За наказом імператора Петра І всі члени делегації, які на той час перебували в Санкт-Петербурзі, були заарештовані. Граб'янку разом з іншими ув'язнили в Петропавлівській фортеці. Лише після смерті Петра І їх звільнили (на початку 1728) і Григорій Граб'янка повернувся додому.

У 17281730 ‒ полковий обозний, з 30 травня 1730 і до своєї смерті в 1738 ‒ полковник Гадяцького полку.

Так описує перебування Григорія Граб'янки на цій посаді історик Олександр Лазаревський:

“как полковник, Грабянка представлял собою личность довольно исключительную между своими товарищами по уряду, которые, пользуясь своим влиянием на полчан, наживали на этих урядах целые богатства. Три предшественника Грабянки, Чорныш, Михайло и Гаврила Милорадовичи, особенно отличались своими насилиями, подробно описанными в целой массе “суплик”. На Грабянку не одной жалобы в архивах мы не встретили: должно быть, он действительно отстаивал интересы своих примученных полчан…”.

У складі козацьких військ Григорій Граб'янка брав участь у походах: Кримських (16871689), Азовських (16951696), Кизи-Керменському і Німанському (1697), у Північній війні 1700‒1721, у російсько-турецькій війні 1735‒1739, де (не раніше кінця квітня і не пізніше 23 липня) 1738 загинув у бою при Гайман-Долині.

Творчість ред.

Грабянка — автор історичного твору літописного характеру «Действия презельной и от начала поляков кровавой небывалой брани Богдана Хмельницкого… с поляками… Року 1710». Твір викладає історію України з давніх часів до 1709. Джерелом для написання твору Грабянки слугували офіційні документи, польські хроніки, «Синопсис», щоденники, розповіді сучасників подій: Кромера, Бєльського, Стрийковського, Гваньїні, Коховського, Пуфендорфа та ін. Головну увагу приділяє історії козацтва та національно-визвольній війні українського народу під проводом Б. Хмельницького 1648—1657. Оригінал твору не зберігся. Відомо близько 20 списків літопису Грабянки. Вперше літопис Грабянки був опублікований ще в 1793 у журналі Федора Туманського «Российский магазин», але цей журнал швидко став бібліографічною рідкістю і тому члени Київської Тимчасової комісії для розгляду давніх актів, готуючи його в 1853 до видання, не знали про публікацію Туманського і вважали, що вводять літопис Граб'янки в науковий обіг вперше. За останні тридцять років Літопис Граб'янки перевидавався чотири рази, останній раз — в Житомирі в 2001 (з конволюту, що зберігається в Житомирському краєзнавчому музеї).

Відповідно до свого завдання — звеличення Хмельницького і його доби — Грабянка написав твір складною, стилізованою під церковнослов'янську українською книжною мовою того часу. Архаїзуючи мову, автор прагнув досягти високого, патетичного стилю розповіді[5].

Праці ред.

  • «Дѣйствія презѣльнои и отъ начала поляковъ крвавшои небывалой брани Богдана Хмельницкого, гетмана Запорожского зъ поляки… 1710»

Вшанування пам'яті ред.

Примітки ред.

  1. Першопочатково герб полковника був козацького походження та мав вигляд серця під хрестиком і короною, в обрамленні двох пальмових гілок. Але вже в 1730 р. Грабянка замінив його на річпосполитський герб Ласка.
  2. ГРИГОРІЙ ГРАБ’ЯНКА (ІСТОРИКО-ГЕНЕАЛОГІЧНА РОЗВІДКА)
  3. Czech National Name Authority Database as Linked Data, Báze národních jmenných autorit v podobě propojených dat
  4. Pułaski K. «Kronika polskich rodów szlacheckich Podola, Wołynia i Ukrainy». T. I. — Brody, 1911. — S. 73-74
  5. Ю. Луценко. Григорій Грабянка і його літопис / Білоус П. В. Українська література XI—XVIII ст.: навч. посіб. для самостійної роботи студента / П. В. Білоус, О. П. Білоус.  — К.: ВЦ  «Академія», 2010. — С. 144.

Джерела та література ред.

Посилання ред.