Відкрити головне меню

Готе́ль Гладинюка́ — триповерховий будинок у стилі неоренесанс з елементами цегляного стилю, один із чотирьох найкращих готелів Києва на рубежі ХІХ-ХХ ст. Важлива містобудівна ланка історичної забудови вулиць Б. Хмельницького та Пушкінської.[1]

Готель Гладинюка
Укрінформ.jpg
Колишній готель Гладинюка

50°26′44″ пн. ш. 30°31′03″ сх. д. / 50.445583° пн. ш. 30.517750° сх. д. / 50.445583; 30.517750Координати: 50°26′44″ пн. ш. 30°31′03″ сх. д. / 50.445583° пн. ш. 30.517750° сх. д. / 50.445583; 30.517750
Країна Україна Україна
Розташування Київ
Архітектурний стиль неоренесанс
Архітектор В. Ніколаєв,
О. Кривошеєв
Будівництво 1888 — 1892
Адреса вул. Б. Хмельницького, 8
Готель Гладинюка. Карта розташування: Київ
Готель Гладинюка
Готель Гладинюка (Київ)

Зміст

ІсторіяРедагувати

1883 року київський купець 1-ї гільдії, підприємець, меценат і колишній кріпак Григорій Гладинюк (1833—1911) придбав на розі вулиць Фундуклеївської (Богдана Хмельницького), 8 та Ново-Єлизаветинської (Пушкінської), 14 і 16 ділянку землі під забудову готелю. Первісну споруду звели за проектом, складеним 1888 року архітектором В. Ніколаєвим. 1892 року архітектор О. Кривошеєв завершив об'єкт, розширивши його до рогу вул. Фундуклеївської і вздовж вул. Ново-Єлизаветинської.[2]

Першокласний готель «Гладинюк», за визначенням усіх тодішніх довідкових видань, вважався одним із найкращих у Києві. Заклад Гладинюка користувався популярністю серед людей різного рівня заможності. Номери коштувало відносно недорого — від 1 до 6 рублів за добу. У ньому знімали кімнати артисти, що виступали в театрі Бергоньє. У номерах 44 і 46 зупинявся видатний український діяч Михайло Грушевський.[2]

Керівництво готелю регулярно відряджало на залізничний вокзал екіпаж, щоб допомогти приїжджим знайти притулок у місті. У готелі функціонував телефон. Був відкритий ресторан, в якому подавалися страви української і російської кухонь, київські солодощі. До готелю поступали найсвіжіші номери газет «Nord», «Gazeta Polska», «Allgemeine Zeitung», «Independence Belge», «Санкт-Петербургские ведомости» і київських видань. На першому поверсі містилися різні магазини та майстерні, а також Київське товариство автомобілістів.[2]

Використання будинку після націоналізації готелюРедагувати

 
Готель Гладинюка (зліва), початок ХХ ст.

Після встановлення в Києві радянської влади готель націоналізували. У серпні 1920 тут розмістили «Сільбуд» (селянський будинок). До комплексу «Сільбуду» входили готель для селян, музей, бібліотека, лекційна зала, зразкові майстерні та медпункт. Група київських художників на чолі з М. Бурачеком розписали стіни зал, коридорів і сходів живописом на сюжети сільського життя (розписи не збереглися).

У 19191925 роках у будинку містилася редакція щоденної газети «Більшовик» — органу Київського губкому КП(б)У. На її шпальтах свої твори публікували письменники М. Бажан, Г. Косинка, Олександр Корнійчук, І. Ле, Гео Шкурупій, Ю. Яновський та інші.[1]

Навколо редакції об'єдналися молоді письменники і художники, представники авангарду і «неокласики», які утворили літературно-мистецьку групу «Гроно», що діяла у 1920—1921 роках. До неї входили письменники Д. Загул, Г. Косинка, М. Любченко (Кость Котко), Ю. Меженко, В. Поліщук, М. Терещенко, П. Филипович, Г. Шкурупій, художники М. Бурачек, В. Левандовський, Г. Нарбут, А. Петрицький та ін. У цьому будинку відбувалися збори членів об'єднання, літературно-мистецькі вечори. У листопаді 1920 група випустила збірник «Гроно».[1]

1941 року готель Гладинюка постраждав у наслідок «вересневого підриву». Після Другої світової війни будівлю відновили. У 1948—1980 роках будинок використовувала Українська республіканська рада профспілок.

У 1980-х роках за будинок у центрі столиці розпочалася боротьба. Зрештою, 1986 року до будівлі переїхало інформаційне агентство РАТАУ (тепер — Укрінформ).[2]

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати