Падуб

рід рослин
(Перенаправлено з Гостролист)

Па́дуб[1] (Ilex) — рід дерев та чагарників, єдиний у родині падубових (Aquifoliaceae). Ці рослини цінуються за свої блискучі шкірясті листки — темно-зелені або двоколірні — та яскраві ягоди, які можуть бути червоного, жовтого, білого, чорного та помаранчевого кольорів. Вони дозрівають восени і зберігаються на рослинах упродовж зими.

Падуб
English holly.jpg
Падуб звичайний (Ilex aquifolium) — типовий вид
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Евдикоти (Eudicots)
Клада: Айстериди (Asterids)
Ряд: Падубоцвіті (Aquifoliales)
Родина: Aquifoliaceae
Bercht. & J.Presl
Рід: Падуб (Ilex)
L.
Види

майже 600, див. текст та посилання.

Commons-logo.svg Вікісховище: Ilex

Розповсюдження й екологіяРедагувати

У природі падуби мають майже космополітичне поширення, найбільше видове різноманіття припадає на Південну Америку й Південно-Східну Азію-Малезію. Однак є лише два види в Африці, три — в Європі, один — в Австралії та один — на Гаваях. Падуби ростуть у лісах і чагарниках, як тропічного, так і помірного клімату[2].

НазваРедагувати

Латинська назва роду походить від назви дуба кам'яного (Quercus ilex). Українська назва походить від дуб з префіксом па-, що вказує на неповний ступінь вияву ознаки; назва зумовлена зовнішньою схожістю листя обох рослин[3].

ОписРедагувати

Це дерева (до 25 м заввишки) або кущі, вічнозелені або листопадні. Листки чергові, рідше супротивні, часто шкірясті, іноді пергаментні й до мембранних; ніжка листка присутня, рідко відсутня; листова пластинка проста, з цілим, пилкоподібним або шипастим краєм; прилистки порівняно невеликі. У деяких видів листки поліморфні. Це дводомні рослини. Квітки дрібні, радіально симетричні, зібрані в суцвіття. Чашолистки довговічні. Віночок часто білий або кремовий, рідше зелений, жовтий, рожевий або червоний; пелюстки перекриваються, здебільшого сполучені біля основи й до половини довжини. І чоловічі й жіночі квітки зазвичай мають від 4 до 8 (максимум 9) чашолистиків і пелюстків у кожній квітці. Тичинок стільки ж скільки й пелюсток. Плід — кістянка, червона, коричнева або чорна (або зелена у Ilex chapaensis), зазвичай куляста[4][5].

ВикористанняРедагувати

Декоративна рослинаРедагувати

Деякі види та сорти використовуються як декоративні рослини в парках і садах. Гілки з червоними плодами використовуються як різдвяні прикраси у Великій Британії, Франції й Північній Америці, а також стають все популярнішими в Центральній Європі.

ДеревинаРедагувати

Біла тверда еластична деревина використовується для виготовлення шаф, різних предметів, і в різьбярській справі.

Корм для тваринРедагувати

У період з 13 по 18 століття, падуби спеціально вирощували для зимового корму для великої рогатої худоби й овець. Кращі сорти були найменш колючими.

Чай / каваРедагувати

Чайний напій робиться з південноамериканського куща Ilex paraguariensis. Листя різних інших видів Ilex також використовуються як чай, включаючи Ilex guayusa, Ilex kaushue й Ilex vomitoria, а також гіркий і нудотний чай, виготовлений з Ilex glabra. Загалом мало відомо про різницю в токсичності між різними падубами й незрозуміло, які підходять для приготування чаю. Листя Ilex guayusa має найвищий вміст кофеїну. Смажене насіння може стати посередньою заміною кави.

МедицинаРедагувати

Різні частини рослини мають традиційне медичне застосування, наприклад, відвар молодих коренів, зібраних восени, є сечогінним засобом; відвар кори має антипіретичні властивості, настій листя, зібраного до цвітіння має заспокійливі й антипіретичні властивості.

СимволікаРедагувати

Європейська падуб (Ilex aquifolium) використовується в деяких гербах, наприклад на гербі муніципалітету План-д'Опс-Сент-Бом. На гобелені «Дама з єдинорогом» кінця XV століття, який експонується в Музеї Клюні є стилізовані зображення падуба, які тут вставлені як символ друїдів за хоробрість і як одні з чотирьох кардинальних чеснот за Платоном.

ТаксономіяРедагувати

До роду падуб належать приблизно 568 видів згідно з Plants of the World Online[5], серед них вічнозелені та листопадні дерева, кущі й ліани. Рід падуб поділений на три підроди: Byronia (Endl.) Loes., Prinos (L.) A.Gray, Ilex L.. Деякі види:

Ilex ambigua
Ilex amelanchier
Ilex aquifolium — падуб звичайний
Ilex bioritsensis
Ilex buergeri
Ilex canariensis
Ilex cassine
Ilex centrochinensis
Ilex ciliospinosa
Ilex colchica
Ilex collina
Ilex corallina
Ilex coriacea
Ilex cornuta
Ilex crenata
Ilex cyrtura
Ilex decidua
Ilex dehongensis
Ilex dimorphophylla
Ilex dipyrena
Ilex fargesii
Ilex geniculata
Ilex georgei
Ilex glabra
Ilex goshiensis
Ilex guayusa
Ilex integra
Ilex intricata
Ilex kingiana
Ilex kudingcha
Ilex kusanoi
Ilex laevigata
Ilex latifolia
Ilex leucoclada
Ilex longipes
Ilex macrocarpa
Ilex macropoda
Ilex mitis
Ilex montana
Ilex mucronata
Ilex myrtifolia
Ilex nothofagifolia
Ilex opaca
Ilex paraguariensis — падуб парагвайський
Ilex pedunculosa
Ilex perado
Ilex pernyi
Ilex pringlei
Ilex pubescens
Ilex purpurea
Ilex rotunda
Ilex rugosa
Ilex serrata
Ilex sikkimensis
Ilex spinigera
Ilex sugerokii
Ilex ternatiflora
Ilex tolucana
Ilex verticillata
Ilex vomitoria
Ilex wilsonii
Ilex yunnanensis

ГалереяРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Ilex // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
  2. Stevens P. F. (2017). Angiosperm Phylogeny Website. Missouri Botanical Garden, University of Missouri, St Louis. Процитовано 06.02.2021.  (англ.)
  3. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 4 : Н — П / укл.: Р. В. Болдирєв та ін. ; ред. тому: В. Т. Коломієць, В. Г. Скляренко ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — Т. 4 : Н — П. — С. 253. — ISBN 966-00-0590-3.
  4. Aquifoliaceae in Flora of China / efloras.org (англ.)
  5. а б Ilex Tourn. ex L. / Plants of the World Online / Kew Science

ПосиланняРедагувати

ДжерелаРедагувати

  • Cuenoud, P. et al. 2000. Molecular phylogeny and biogeography of the genus Ilex L. (Aquifoliaceae). Ann. Bot. (Oxford) 85:111-122.