Відкрити головне меню

Горєлов Сергій Дмитрович

Сергій Дмитрович Горєлов (23 червня 1920(19200623) — 22 грудня 2009) — радянський військовий льотчик, Герой Радянського Союзу, генерал-полковник авіації (1973), депутат Верховної Ради Української РСР 9-го скликання.

Сергій Дмитрович Горєлов
рос. Сергей Дмитриевич Горелов
Народження 23 червня 1920(1920-06-23)
с. Монастирщина
Смерть 22 грудня 2009(2009-12-22) (89 років)
Москва
Поховання Троєкуровське кладовище
Громадянство СРСР СРСР
Приналежність Прапор Радянської армії Радянська армія
Вид збройних сил Прапор ВПС СРСР ВПС СРСР
Освіта Військово-повітряна академія імені Ю. О. Гагаріна
Роки служби 19381987
Партія КПРС
Звання CCCP air-force Rank general-polkovnik infobox.svg Генерал-полковник авіації
Війни / битви Німецько-радянська війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу (№ 4495)
Орден Леніна Орден Леніна Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора
Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора
Орден Червоного Прапора Орден Олександра Невського Орден Вітчизняної війни I ступеня Орден Червоної Зірки

БіографіяРедагувати

Народився 23 червня 1920 року у селі Монастирщина (зараз Кімовський район, в Тульській області) у селянській родині. Росіянин.

В 1938 році закінчив Московський хімічний технікум. Працював майстром-хіміком на хімічному заводі.

З грудня 1938 року проходив службу в Червоній Армії. В 1940 році закінчив Борисоглібську ввійськову авіаційну школу льотчиків. Служив в стройових частинах ВПС (Харківський військовий округ).

Брав участь у Німецько-радянській війні з серпня 1941 р. на посаді командир авіагрупи 165-го винищувального авіаційного полку (Західний і Брянський фронти). З листопада 1942 року — заступник командира, командир авіаескадрилії 13-го (з серпня 1943 — 111-го гвардійського) винищувального авіаційного полку. Воював з полком на Сталінградському, Південному, Північно-Кавказькому, Воронезькому, 1-му і 4-му Українських фронтах.

Член ВКП(б) з 1943 року.

Заступник командира ескадрильї 111-го гвардійського винищувального авіаполку (10-а гвардійська винищувальна авіадивізія, 10-й винищувальний авіакорпус, 2-га повітряна армія, 1-й Український фронт) до липня 1944 року здійснив 214 бойових вильотів, в 47 повітряних боях особисто збив 24 і в групі — 1 літак ворога.

26 жовтня 1944 року за зразкове виконання бойових завдань і виявлену мужність і героїзм в боях гвардії капітану Горєлову Сергію Дмитровичу присвоєно звання Герой Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 4495).

24 червня 1945 року в складі зведеного полку 4-го Українського фронту брав участь в історичному Параді Перемоги.

Після війни продовжив службу в ВПС. У 1952 році закінчив Військово-повітряну академію. Командував винищувальним авіаційним полком у Центральній групі радянських військ та у Білоруському військовому окрузі. З 1955 по 1957 командував 66-ю авіаційною дивізією у Румунії. У 1959 році закінчив Військову академію Генерального штабу.

З 1959 по 1961 рік командував 275-ю винищувальною авіаційною дивізією у Південній групі радянських військ (Угорщина). З 1961 по 1962 рік служив заступником командувача 48-ї повітряної армії з бойової підготовки в Одеському військовому окрузі.

З 1962 по 1967 рік був 1-м заступником командувача 57-ї повітряної армії в Прикарпатському військовому окрузі із штабом у місті Львові.

З 1967 по 1969 старший військовий радник по ВПС в Єгипті.

З червня 1969 по січень 1977 командувач 14-ї повітряної армії в Прикарпатському військовому окрузі із штабом у місті Львові. У 1971 році закінчив Вищі академічні курси при Військовій академії Генштабу.

З 1975 по 1980 депутат Верховної Ради Української РСР 9 скликання.

З січня 1977 по листопад 1980 заступник Головнокомандуючого ВПС СРСР по вузам — начальник вузів ВПС.

З 1981 року консультант у Військово-повітряній академії імені Ю. А. Гагаріна у селищі Моніно.

З вересня 1987 року у відставці. Жив у Москві. Помер 22 грудня 2009 року. Похований на Троєкуровському кладовищі в Москві.

ЛітератураРедагувати

  • Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь. Том 1. М., Военное издательство, 1987, с. 355.
  • Отчизны Звёзды Золотые. Львов, 1977.
  • Горбачёв А. Н. Многократные кавалеры орденов СССР. М., «ПРО-КВАНТ», 2006
  • Горбачёв А. Н. 10000 генералов страны. М., 2007

ПосиланняРедагувати