Чина злаколиста

Чина злаколиста, горошок злаколистий, горошок траволистий, чина Ніссоля (Lathyrus nissolia L.) — рослина з роду чина, родини бобових.

Етимологія

Видова назва дана на честь французького ботаніка Гійома Ніссоля (фр. Guillaume Nissole) (1647–1735).

Загальна біоморфологічна характеристика

Ботанічна ілюстрація чини злаколистої у книзі Яна Копса «Flora Batava», Volume 12 (1865)

Квітка чини злаколистої

Гербарний зразок чини злаколистої

Чина злаколиста в Тауберленді, Німеччина

Однорічна рослина 20-40 см заввишки. Стебла поодинокі, прямостоячі, гранисті, безкрилі, при основі розгалужені. Прилистки дрібні, шилоподібні. Всі листочки скорочені, чергово розташовані листки представлені лише вузько-ланцетною або лінійною листочкоподібною розширеною віссю листа разом з черешком, так що листя здаються цілісними, зовні схожими на листя злаків. Квітконоси 1-2-квіткові. Чашечка воронкоподібно-дзвоникова. Зубці чашечки коротше трубки, нерівні: нижній найдовший, за довжиною дорівнює трубці чашечки, верхні — найкоротші. Квітки рожево-пурпурові, близько 1 см завдовжки. Прапор довше човника, майже рівної довжини з крилами, поступово звужений в короткий нігтик, відгин прапора голий, в основі з 2 горбиками. Крила оксамитові від дрібних сосочків. Човник з невеликим клювиком. Боби сидячі, лінійні, 3-4 см завдовжки, 3-3,5 мм завширшки, містить 8-10-насінин, стулки бобів поздовжньо-сітчасті. Насіння слабо борознисті.

Цвіте в травні-червні, плодоносить у липні-серпні. Запилюється комахами. Зоохор.

Число хромосом — 2n = 14.

Екологія

Росте на сухих луках, на лісових галявинах, по кам'янистих схилах, серед чагарників, на полях, на засмічених місцях. В горах піднімається до 2 000 м над рівнем моря.

Поширення

Природний ареал

• Африка
  • Північна Африка: Алжир; Марокко; Туніс
• Азія
  • Західна Азія: Іран; Ірак (рідкісний); Ізраїль; Ліван; Сирія; Туреччина
  • Кавказ: Вірменія; Азербайджан; Грузія; Російська Федерація — Передкавказзя, Дагестан
• Європа
  • Північна Європа: Велика Британія
  • Середня Європа: Австрія; Бельгія; Чехословаччина; Німеччина; Угорщина; Нідерланди; Польща; Швейцарія
  • Східна Європа: Молдова; Російська Федерація — європейська частина; Україна (вкл. Крим)
  • Південно-Східна Європа: Албанія; Болгарія; колишня Югославія; Греція; Італія (вкл. Сардинія, Сицилія); Румунія
  • Південно-Західна Європа: Франція (вкл. Корсика); Португалія; Іспанія

Використання та господарське значення

Добра кормова рослина, охоче поїдається худобою.

Охорона у природі

2013 року увійшла до Червоного списку Херсонської області.

Див. також

• Список видів роду Чина

Література

• Галушко А. И. 1980. Флора Северного Кавказа. Определитель. Т.2. Ростов н/Д: Изд-во Ростовского ун-та. С.167.
• Вульф Е. В., Малеева О. Ф. 1969. Мировые ресурсы полезных растений. Пищевые, кормовые, технические, лекарственные и др. Справочник. Л.: Наука. С.232.
• Гроссгейм А. А. Флора Кавказа. — Баку: Изд. Азерб. филиала Акад.наук СССР, 1952. — Т.5. — С. 405.
• Флора СССР. Т.13. 1948 / Под ред. Б. К. Шишкина, Е. Г. Боброва. М.; Л.: Изд-во АН СССР. С.492-493.
• Черепанов С. К. 1995. Сосудистые растения России и сопредельных государств. СПб.: Мир и семья. 990 с.
• Флора европейской части СССР. Т.6. 1987 / Под ред. Ан. А. Федорова, Н. Н. Цвелева. Л.: Наука. С.151.
• Соколов П. Д. Растительные ресурсы СССР (Цветковые растения, их химический состав, использование). Т. 4. Л.: Наука. 1987. — 328 с. (рос.)
• Yakovlev G. P., Sytin A. K., & Yu. R. Roskov. Legumes of Northern Eurasia. — Royal Botanic gardens, Kew. 1996. ISBN 0-947643-97-4. (англ.)
• Aldén, B., S. Ryman & M. Hjertson. 2009. Våra kulturväxters namn — ursprung och användning. Formas, Stockholm (Handbook on Swedish cultivated and utility plants, their names and origin). (швед.)
• CIBA-GEIGY, Basel, Switzerland. 1974. The CIBA-GEIGY Weed Tables. (англ.)
• Cooper, M. R. & A. W. Johnson. 1998. Poisonous plants and fungi in Britain: animal and human poisoning. (англ.)
• Davis, P. H., ed. 1965–1988. Flora of Turkey and the east Aegean islands. (англ.)
• Jahandiez, E. & R. Maire. 1931–1941. Catalogue des plantes du Maroc. (фр.)
• Mouterde, P. 1966-. Nouvelle flore du Liban et de la Syrie. (фр.)
• Pignatti, S. 1982. Flora d'Italia. (італ.)
• Pottier-Alapetite, G. 1979–1981. Flore de la Tunisie: Angiospermes-Dicotyledones. (фр.)
• Quézel, P. & S. Santa. 1962–1963. Nouvelle flore de l'Algerie. (фр.)
• Rechinger, K. H., ed. 1963-. Flora iranica. (англ.)
• Smythies, B. E. 1984–1986. Flora of Spain and the Balearic Islands: checklist of vascular plants. Englera 3:1-882. (англ.)
• Townsend, C. C. & E. Guest. 1966-. Flora of Iraq. (англ.)
• Tutin, T. G. et al., eds. 1964–1980. Flora europaea. (англ.)
• Zohary, M. & N. Feinbrun-Dothan. 1966-. Flora palaestina. (англ.)

Джерела

• Смекалова Т. Н. Дикие родичи культурных растений. Lathyrus nissolia L. - Чина Ниссоля, ч. злаколистная [Смєкалова Т. Н. Дикі родичи культурних рослин. Lathyrus nissolia L. - Чина Ніссоля, ч. злаколиста.]. Афонин А. Н.; Грин С. Л.; Дзюбенко Н. И.; Фролов А. Н. (ред.) Агроэкологический атлас России и сопредельных стран: экономически значимые растения, их вредители, болезни и сорные растения [Интернет-версия 2.0]. 2008 ((рос.)) . Процитовано 02.12.2014.
• Radek Fišer. Lathyrus nissolia L. – hrachor trávolistý. Botany.cz ((англ.) та (чеськ.)) . Процитовано 02.12.2014.
• Lathyrus nissolia на сайті «Germplasm Resources Information Network» (GRIN) Міністерства сільського господарства США (англ.)

Посилання

• Lathyrus nissolia на сайті «Plantarium»(рос.)^{[недоступне посилання з травня 2019]}
• Lathyrus nissolia в базі даних «Tropicos» Міссурійського ботанічного саду (англ.)
• Lathyrus nissolia в базі даних «Global Biodiversity Information Facility» (GBIF) (англ.)
• Lathyrus nissolia в базі даних «Euro + Med PlantBase» — інформаційному ресурсі для Євро-середземноморського розмаїття рослин (англ.)
• Lathyrus nissolia на сайті «International Legume Database & Information Service» (ILDIS) (англ.)