Відкрити головне меню

Городище (Літинський район)

село в Літинському районі Вінницької області України

Городи́ще — село в Україні, в Літинському районі Вінницької області. Населення становить 1273 осіб. Колишня назва — Вонячин.[1][2]

село Городище
Країна Україна Україна
Область Вінницька область
Район/міськрада Літинський район
Рада/громада Соснівська сільська рада
Код КОАТУУ 0522486403
Облікова картка картка 
Основні дані
Засноване 690
Колишня назва Вонячин
Населення 1273
Площа 0,286 км²
Густота населення 4451,05 осіб/км²
Поштовий індекс 22347
Телефонний код +380 4347
Географічні дані
Географічні координати 49°22′01″ пн. ш. 28°06′13″ сх. д. / 49.36694° пн. ш. 28.10361° сх. д. / 49.36694; 28.10361Координати: 49°22′01″ пн. ш. 28°06′13″ сх. д. / 49.36694° пн. ш. 28.10361° сх. д. / 49.36694; 28.10361
Середня висота
над рівнем моря
256 м
Водойми р. Згар
Найближча залізнична станція Уладівка
Місцева влада
Адреса ради 22344, Вінницька обл., Літинський р-н, с. Сосни, вул. Центральна, 8, тел. 2-18-53
Карта
Городище. Карта розташування: Україна
Городище
Городище
Городище. Карта розташування: Вінницька область
Городище
Городище
Мапа

Городище у Вікісховищі?

Зміст

НазваРедагувати

7 червня 1946 р. село Вонячин отримало назву «Городище» і Вонячинську сільську Раду названо Городищенською.[3]

ІнфраструктураРедагувати

У селі розташовано:

  • 4 магазини та кіоск
  • школа та дитячий садок
  • 2 дитячі майданчики та стадіон
  • дитячий оздоровчий табір «Казкова долина»
  • бібліотека
  • ФАП
  • 2 церкви
  • 3 автобусні зупинки
  • сільський клуб
  • фермерське господарство
  • пляж

Колись у селі функціонували ГЕС, столярний цех, кафе.

ІсторіяРедагувати

1538 року Барський староста Бернард Претвич отримав Вонячин коло Вінниці від королеви Бони Сфорци. Б. Претвич як іноземець повернув його назад через протести литовських бояр.[4]

Семен Кмітич — у 1527-1541 роках королівський дворянин, у 1539 році отримав чорнобильський замок (згадується 12 жовтня 1539 року і мав його на протязі чотирьох років) у відшкодування збитків, завданих йому татарами. Так само тримав Вонячин, який у 1547 році після нього отримав Вишневецький[5].

Старшина Української галицької армії Павло Лах, ад'ютант отамана Якова Шепеля описує с. Вонячин як «невелике, але не дуже приступне село серед горбів, порослих лісом», мешканці якого «відзначаються національною свідомістю, ненавистю до всего, що нагадувало б червоних комісарів. Девять місяців село це в злуці з двома иншими, Івчем і Соснами, сміло ставило чоло набігам червоних банд з Винниці і Хмільника»[6].

У 1969 році під керівництвом П. І. Хавлюка у селі було знайдено слов'янське городище Х-ХІ ст. н. е.[джерело?]

У 1969 році встановлено пам'ятник 133 воїнам — односельчанам, загиблим під час Другої світової війни.[джерело?]

У 1983 році на кладовищі встановлено могилу воїна — афганця Панасюка П. І.[джерело?]

Пам'ятки історіїРедагувати

На північ від села Городище, в урочищі Поляна — трипільське поселення.

На південний схід від села Городище — трипільське поселення.

На південь від села Городище, в урочищі Рибгосп — трипільське поселення.

На східній околиці села городище на площі 10 гектарів на високій (до чотирьох метрів) першій надзаплавній терасі лівого берега річки Згар, при впадінні струмка — трипільське поселення площею шість гектарів.

На південно-західній околиці села — черняхівське поселення.

Вороново городище давньоруського часу за 600 метрів на південний захід від села (колишнє село Вонячин біля лісу).[7]

Відомі людиРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Свободівці вшанували славетного повстанського отамана Поділля Якова Шепеля. Архів оригіналу за 2 грудень 2013. Процитовано 24 листопад 2013. 
  2. В. Косаківський. «ПИСАНКИ ПОДІЛЛЯ»
  3. Указ Президії Верховної Ради УРСР від 7.6.1946 «Про збереження історичних найменувань та уточнення і впорядкування існуючих назв сільських рад і населених пунктів Вінницької області»
  4. Andrzej Tomczak. Pretwicz (Pretfic) Bernard herbu Wczele (ok. 1500-ok. 1563) / Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1985.- Tom XXVIII/3. — Zeszyt 117. — S. 433. (пол.)
  5. Boniecki A. Poczet rodów w Welkiem Księstwie Litewskiem w XVI i XVI wieku. W. 1883. str. 132(пол.)
  6. Українська галицька армія. Збірка спогадів. — Львів, 2002. — С.38-39.
  7. Археологія та стародавня історія Літинського району | Замки, відпочинок, оздоровлення, зцілення в Галичині. www.zamky.com.ua (uk). Процитовано 2018-06-09. 
  8. The Brankovici (англ.)

ПосиланняРедагувати