Городок Пісочний

Городок Пісочний (староцерк.-слов. Градокъ пѣсочьнъ, Градокъ пѣсочьныи; Городець, Городець Пісочний, Городок на піску) — археологічна пам'ятка, городище на лівому березі Дніпра (нині територія Києва, місцевість Вигурівщина-Троєщина, масив Райдужний).

Городок Пісочний
Городець, Городець Пісочний, Городок на піску
Країна	Україна
Регіон	Київ
Населений пункт	Вигурівщина-Троєщина
Тип	Городище
Історія
Датування	XI-XV століття
Дослідження
Дата дослідження	1890, 1950, 1990
Державна приналежність	Київська Русь, Велике князівство Литовське

Пам'ятка розташована на стариці Десни — Радосині (Радунка, Гнилуша). В XV столітті тут знаходився замок князя Семена Олельковича — останнього князя Київського, від якого до XVIII століття зберегалися напівзруйновані земляні вали. Городок Пісочний контролював лівобережні підходи до Києва, річкові проходи повз головне русло Дніпра.

Згадується у літописах під 1026, 1078, 1098, 1111, 1134, 1142, 1151, 1170. Це було місце зустрічей та переговорів князів. З його валів 1239 Менгу-хан споглядав Київ. У 14-15 ст. — заміська резиденція київських князів, пізніше — володіння Милославських, Вигури, Києво-Михайлівського Золотоверхого монастиря. По колу городище обведено валом та ровом. Територія була зайнята сільськими садибами. Досліджувалося 1890, 1950, 1990.

З Городцем ототожнюється, згадувана в Списку міст руських, історична місцевість в Києві — Милославичі.

Література

• Завитневич В. З. Замок Семена Олельковича и летописный Городец под Киевом. «Чтения в Историческом обществе Нестора-летописца», (К.), 1891, кн. 5;
• Сагайдак М. А. Городець на Родосині. К., 1998.

Джерела

• [1] [Архівовано 2 квітня 2013 у Wayback Machine.] Г. Ю. Івакін. Городок Пісочний [Архівовано 2 лютого 2017 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 172. — 518 с. : іл. — ISBN 966-00-0405-2.