Горностай Гаврило Іванович
Гаврило Горностай (пол. Gabriel Hornostaj) (*1515 р. — †1587 р.) — державний діяч Великого князівства Литовського, Речі Посполитої з роду Горностаїв. Єдиний син Івана Горностая.
| Гаврило Горностай | |
|---|---|
| Народився | 1515 |
| Помер | 1587 |
| Підданство | |
| Національність | русин |
| Діяльність | посадова особа |
| Учасник | Лівонська війна[1] |
| Титул | шляхтич |
| Посада |
воєвода мінський воєвода берестейський |
| Конфесія | кальвініст[2] |
| Рід | Горностаї |
| Батько | Іван Горностай[3] |
| Мати | Q111906852?[3] |
| У шлюбі з | Q64976909?[4][5] |
| Діти | Син Єронім |
 | |
Життєпис ред.
Старший син новогрудського воєводи Івана Остафійовича Горностая і Ганни Василівни Солом’ярецької. З роду Горностаїв герба Гіпокентавр. Русин, хрещений в православну віру, проте незабаром перейшов в кальвінізм[2]. Заклав збори в Горностайполі і Козаровичах Київського воєводства. Володів маєтками Копили, Щитники і Балатково в Берестейском повіті, Поцеш у Вількомірському повіті, частково маєтками Острошиці, Толочин, Басея.
У 1558 році після смерті батька Гаврило став опікуном братів Івана та Остафія, а також усіх володінь, розкиданих по різних повітах. У 1566 році підписував свідчення про боргові зобов'язання на майно Канарського.
У 1567 р. через суд повернув маєтності на Підляшші, втрачені після смерті брата Єрмогена. Тоді ж викупив із застави двори у Брестському повіті. 23 жовтня 1567 р. був під час перепису війська Великого князівства Литовського як воєвода Мінський[6]
Після смерті брата Івана у 1569 році до нього перейшли маєтності Порозово та Гущинці, а також землі двоюрідного брата Фрідріха після його смерті у 1576 році. На той час в руках Гаврила Івановича Горностая зосередилась уся земельна власність роду.
Він виставляв до війська Великого князівства Литовського в 1567 році 49 коней під час Лівонської війни. У 1569 році підписав Люблінську унію.[7] У 1573 році підписав декрет, який підтверджує обрання Генріха III королем Речі Посполитої.[8] У 1579 р. брав участь в облозі Полоцька.
Посади ред.
- З 22 березня 1566 р. був воєводою мінським,
- з 6 липня 1576 р. — воєвода Берестейській.
- З 1568 р. — став старостою кам'янецьким,
- з 1575 р. — староста мінський.
Родина ред.
- Дружина — Барбара Ласька, дочка воєводи серадського Героніма.
- Син — Єронім.
- Донька — Зофія, дружина Адама Тальвоша, старости динабурзького
Релігійні погляди ред.
Перейшов з православ'я в кальвінізм. Фундатор зборів в Горностайполі і Козаровичах у Київському воєводстві.
Родовід ред.
| Гаврило | Єронім | Самійло | Михайло | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Іван | Іван | Анна | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Роман Івашкович | Остафій Горностай | Єрмоген | Єлизавета | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Остафій | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Оникій | Фрідерик | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ Сліж Н. Лёс дзяцей Івана Гарнастая, падскарбія ВКЛ // Białoruskie Zeszyty Historyczne — Беласток: Беларускае гістарычнае таварыства, 2013. — вип. 39. — С. 38–39. — ISSN 1232-7468
- ↑ а б Задорожна О. Протестанти з роду Горностаїв (середина XVI-перша половина XVII ст. // Наукові записки НаУКМА. Том 20. Історичні науки. Ч. 1. – 2002. – с. 61-66
- ↑ а б Сліж Н. Сям’я Івана Гарнастая, падскарбія ВКЛ // Białoruskie Zeszyty Historyczne — Беласток: Беларускае гістарычнае таварыства, 2012. — вип. 38. — С. 23. — ISSN 1232-7468
- ↑ Сліж Н. Лёс дзяцей Івана Гарнастая, падскарбія ВКЛ // Białoruskie Zeszyty Historyczne — Беласток: Беларускае гістарычнае таварыства, 2013. — вип. 39. — С. 39. — ISSN 1232-7468
- ↑ Urzędnicy Wielkiego Księstwa Litewskiego. Spisy, t. VIII, Ziemia brzeska i województwo brzeskie XIV‒XVIII wiek / за ред. A. Rachuba — Warszawa: 2020. — С. 200. — ISBN 978-83-65880-89-5
- ↑ стор. 448, "Императорская Археографическая комиссия, № 33, г. Петроград, 1915 г. Русская Историческая библиотека, том 33. Литовская Метрика. Отдел 1. Часть 3. Книги Публичных дел. Переписи Литовского войска."(рос.)
- ↑ Skarbiec diplomatów papiezkich, cesarskich, królewskich, książęcych; uchwał narodowych, postanowień różnych władz i urzędów posługujących do krytycznego wyjaśnienia dziejów Litwy, Rusi Litewskiéj i ościennych im krajów. t. II. [Архівовано 17 серпня 2018 у Wayback Machine.], Wilno 1862, s. 330.
- ↑ Świętosława Orzelskiego bezkrólewia ksiąg ośmioro 1572–1576, Kraków 1917, s. 149.
Джерела ред.
- Aleksander Markiewicz, Gabriel Hornostaj // Polski Słownik Biograficzny, 1960–1961.— t. IX.— S. 626–627. (пол.)
Посилання ред.
- Hornostajowie 01 (пол.)