Відкрити головне меню

Горбачова Ірина Анатоліївна

російська акторка

Ірина Горбачова
Irina Gorbacheva 01.jpg
Ім'я при народженні Ірина Анатоліївна Горбачова
Народилася 10 квітня 1988(1988-04-10) (31 рік)
Жданов, Донецька область, Українська РСР, СРСР
Громадянство
(підданство)
Flag of Russia.svg Росія
Діяльність Шаблон:Актриса театру і кино
Alma mater Театральний інститут імені Бориса Щукіна
Заклад Мастерская Петра Фоменко, Театр им. Вахтангова
Роки активності 2008 — дотепео
Нагороди «Шаблон:Золотой орёл» (2018)
IMDb nm3999292

Ірина Анатоліївна Горбачова (нар. 10 квітня 1988) — російська акторка театру та кіно.

Біографія і кар'єраРедагувати

Ірина Горбачова народилась 10 квітня 1988 року в місті Маріуполь (Донецька область, УРСР). В дитинстві займалась вокалом та хореографією.


В 2006—2010 роки навчалась в Театральному інституті імені Бориса Щукіна, курс Родиона Юрійовича Овчинникова. Під час навчання була задіяна у виставах Театру Вахтангова.


Після завершення навчання грала в трупі стажерів Майстерні Петра Фоменко, а також в студії Олега Табакова як запрошена акторка в постановці «Фантазії Фар'ятьєва».


В 2008 році вперше знялася в дебютній кінострічці «Індиго» режисера Романа Пригунова в маленькій ролі.


В 2010 році за роль в кінострічці Віри Сторожевої «Компенсація» була нагороджена премією за найкращу жіночу роль на Першому Забайкальському кінофестивалі.


Приймала участь в зйомках документальної стрічки про театр Петра Фоменко, стрічку було замовлено для телеканалу «Росія-К»[1].


В квітні 2016 року була номінована на престижну російську премію «Золота маска» в номінації «Найкраща жіноча роль» за виставу «Сон літньої ночі»[2].


В 2016 році отримала премію «Жінка року 2016» за версією журналу «GQ»[3].


5 грудня 2016 року Ірина Горбачова отримала «Зірку Театрала» в номінації «Найкраща жіноча роль другого плану» за роль Олени у виставі «Сон літньої ночі», постановником якої був Іван Поповскі з Майстерні Петра Фоменка[4].


Також відома завдяки коротким відеороликам в соціальній мережі Instagram, де її скетчі-геги та миттєві імпровізації переглянуло близько 1,7 млн підписників[5][6][7].


Створила танцювальний проект «Я танцюю по Москві», який було направлено на досягнення внутрішньої свободи завдяки танцям на вулицях і в парках міста, що допомагало людям ставати більш відкритими, активними та впевненимиу собі. «Що для мене головне у проекті… Мабуть, вимкнути цей постійно працюючий мозок, цю коробку з уявленням про нас, якими ми по суті не є та в глибині душі не хочемо бути! Майже кожна людина хоче танцювати там, де бажає, зустрічати у відповідь посмішку, та що там … як рідко ми стали тримати один одного в обіймах, міцно потискати руку, вітати зустрічних людей, і просто валяти дурня… Проект це не тільки танці, а скоріш за все навіть „танцювальна терапія“»[8][9].

Особисте життяРедагувати

В березні 2015 року вийшла заміж за актора Григорія Калініна [10].

Театральні роботиРедагувати

 
Ірина Горбачова (праворуч) в ролі Діаманте («Гіганти горы» Луїджі Піранделло), Майстерня Петра Фоменка, 2017
  • «Про кохання і дружбу»
  • «Страх і злидні в третій імперії» (офіціантка; Вона)
  • «Прийшов чоловік до жінки» (Жінка)
  • «Співробітники»
  • «Пароход вдовиць» (Капа)
  • «Жанна д'Арк» (Жанна)

Театр ім. Вахтангова:

  • «Мадемуазель Нітуш» (учениця)

Театр А. Р. Т. О.:

  • «Макбет» (леді Макбет)

Майстерня Петра Фоменка:

  • «Гіганти гори» (Діаманте)
  • «Моряки і повії»
  • «Останні побачення»
  • «Сон літньої ночі»
  • «Театральний роман (Нотатки небіжчика)»
  • «Безприданниця» (Стара циганка)
  • «Рудий» (Провідниця)
  • «Божевільна з Шайо» (Жозефіна, божевільна з Конкорд)
  • «Матуся Кураж» (Катрін Гаупт)

ФільмографіяРедагувати

  • 2008 — Індиго
  • 2008 — Закон і порядок: Злочинний намір-3
  • 2009 — Крем (84 серія) — камео
  • 2010 — Компенсація — Лєна, старша донька Сергія від першого шлюбу
  • 2011 — Моя божевільна родина — Галя
  • 2011 — Солдатські казки Саши Чорного — Рада
  • 2012 — Бідні родичі
  • 2012 — Туман-2 — Ольга
  • 2013 — Береги моєї мрії — Віка
  • 2013 — Дві зими та три літа — Ліза
  • 2013 — Нове життя — Настя Гавриліна
  • 2013 — Справа честі — Анжела
  • 2014 — Морські дияволи. Смерч −2 — Вєра
  • 2015 — Молода гвардія — Уляна Громова
  • 2015 — Я умію в'язати — Вася
  • 2015 — Перетворення
  • 2017 — Аритмія — Катя, дружина Олега, лікар приймального відділення
  • 2018 — Я худну
  • 2018 — Тренер — Лара, керівниця футбольного клубу «Метеор»
  • 2018 — Історія одного призначення — Софія Андріївна Толстая

Участь в музикальних і телевізійних проектахРедагувати

  • В лютому 2016 року знялась в музикальному відео Івана Дорна на пісню «Ты завжди в плюсі»[11].
  • В 2016 році знялася у відео на композицію «Муха» групи «Звєрі»[12][13]
  • У вересні 2016 року знялась у відеокліпі на композицію «Танцюй зі мною» Поліни Гагаріної, де виконала роль керівниці танцювальної студії, яка допомагає своїм підопічним не тільки гарно навчитися рухатися під музику, але й вирішити низку психологічних проблем[14].
  • Була гостею в епізодах російської телепередачі «Вечірній Ургант» на «Першому каналі» 1 квітня 2016 року [15][16] та у вересні 2017.

Нагороди та номінаціїРедагувати

 
Ірина Горбачова (друга праворуч) на премії «Золота маска»
Рік Нагорода Номінована робота Категорія Результат
2010 Забайкальський міжнародний кінофестиваль (Чіта)[17] Ірина Горбачова (фільм «Компенсація») Найкраща акторка Перемога
2016 Золота маска Ірина Горбачова (вистава «Сон літньої ночі») Найкраща жіноча роль Номінація
2016 Золота маска У складі творчої групи авторів-творців вистави (постановники: режисер, художник; а також актори — виконавці головних ролей)

(вистава «Сон літньої ночі»)

Найкраща вистава. Драма Перемога[18][19]
2017 Уральський відкритий фестиваль російського кіно (Єкатеринбург)[20] Арітмія Найкраща жіноча роль Перемога
2018 Золотий орел
Арітмія Найкраща жіноча роль в кіно Перемога

ПриміткиРедагувати

  1. Россия-Культура - Мастерская Петра Фоменко. Россия-Культура. Театр Петра Фоменко. Архів оригіналу за 04.06.2016. Процитовано 1 февраля 2016. 
  2. Золотая маска — Ирина Горбачева (Лучшая женская роль). Золотая маска. Процитовано 1 апреля 2016. 
  3. Женщина года 2016: Ирина Горбачева
  4. Екатерина Архипова. Аллу Демидову и Владимира Этуша «театралы» приветствовали стоя - AprilClub News. www.aprilclubnews.com. Процитовано 2017-01-26. 
  5. Наталья Васильева (9 июля 2016). Ирина Горбачева: «Для меня вся жизнь про то, с Богом ты или нет». Известия. Процитовано 2017-10-30. 
  6. Андрей Архангельский (27 июня 2016). «Самое смешное — когда шутка не удалась». Огонёк. Процитовано 2017-10-30. 
  7. Василий Корецкий (10 октября 2017). Ирина Горбачёва выходит на большой экран. vogue.ru. Процитовано 2017-10-31. 
  8. Ирина Горбачева призывает отпустить себя и начать танцевать. tbeauty.ru. 28 августа 2017. Процитовано 2017-10-31. 
  9. Мероприятия пятой Ночи искусств пройдут во всех регионах страны. ИА Regnum. 26 октября 2017. Процитовано 2017-10-31. 
  10. Звезда «Инстаграма» Ирина Горбачёва выходила замуж в чёрном платье. StarHit. Процитовано 2016-01-26. .
  11. Иван Дорн — Ты всегда в плюсе. Иван Дорн. YouTube. Процитовано 3 марта 2016. 
  12. Звери — Муха. Звери. YouTube. Процитовано 2017-10-23. 
  13. Музыкант снял новый клип на песню «Ты всегда в плюсе», в котором герои проходят кастинг и демонстрируют свои таланты. buro247.ru. 5 марта 2016. Процитовано 2017-10-23. 
  14. Полина Гагарина и Ирина Горбачёва показали действие танцевальной психотерапии (Видео). intermedia.ru. 26 сентября 2016. Процитовано 2017-10-31. 
  15. Вечерний Ургант. В гостях у Ивана - Ирина Горбачева. Вечерний Ургант. Первый канал. YouTube. Процитовано 31 марта 2016. 
  16. Первый канал встретит День смеха «Вечерним Ургантом» и «Прожекторперисхилтон». intermedia.ru. 1 апреля 2016. Процитовано 2017-10-23. 
  17. Победители Забайкальского кинофестиваля получили свои награды. zab.ru. 5 октября 2011. Процитовано 2017-10-23. 
  18. Александр Калягин (2016-04-08). Новая редакция Положения о Премии и Фестивале «Золотая Маска». Союз театральных деятелей Российской Федерации. Архів оригіналу за 2016-07-07. Процитовано 2016-04-18. 
  19. Лауреаты премии «Золотая маска». Сезон 2014-2015 гг. «Золотая маска». Архів оригіналу за 2016-07-07. Процитовано 2016-06-04. 
  20. Валерий Кичин (8 сентября 2017). Рекордная "Аритмия". Российская газета. Процитовано 2017-09-09. 

ПосиланняРедагувати