Гопкало Вадим Іванович
Вади́м Іва́нович Го́пкало (13 (26) лютого 1917 , Полтава, Полтавська губернія, Російська імперія
— 26 жовтня 1995
, Київ
) — український радянський архітектор, член спілки архітекторів СРСР та України, заслужений архітектор УРСР, почесний член Української Академії архітектури, лауреат Сталінської премії III ступеня за архітектуру будинку по вул. Володимирській, 69-71 (1950), лауреат Державної премії Ради Міністрів УРСР ім. Т. Шевченка за архітектуру і художнє оформлення Київського філіалу Центрального музею В. І. Леніна (1985).
Вадим Іванович Гопкало | |||
---|---|---|---|
![]() | |||
Народження | 13 (26) лютого 1917 ![]() | ||
Смерть | 26 жовтня 1995 (78 років) ![]() | ||
Поховання | Байкове кладовище ![]() | ||
Країна | СРСР, Україна | ||
Навчання | Київський національний університет будівництва і архітектури ![]() | ||
Діяльність | архітектор ![]() | ||
Праця в містах | Харків, Запоріжжя, Київ | ||
Архітектурний стиль | соцреалізм | ||
Найважливіші споруди | Київський філіал Центрального музею В. І. Леніна; житловий будинок по Володимирській вулиці, 69-71. | ||
Містобудівні проєкти | Соцмістечко (Запоріжжя), Чоколівка, Вигурівщина-Троєщина (1-ий мікрорайон) | ||
Членство | Спілка архітекторів СРСР і Національна спілка архітекторів України ![]() | ||
Нагороди | |||
Премії |
| ||
Звання |
|
Біографія
ред.Народився 13 (26) лютого 1917 року в Полтаві в родині живописця Гопкала Івана Олексійовича (1894–1984). У 1940 році здобув вищу освіту в Київському інженерно-будівельному інституті, навчався в Йосипа Каракіса.
У 1940–1941 роках — працював старшим виконробом тресту № 26 Наркомбуду 5 будуправління міста Харків. У 1941–1945 роках — начальником дільниці особливої будівельно-монтажної частини Наркомбуду у Харківській області. Протягом 1945–1946 років розробив проект забудови Соцмістечка у Запоріжжі.
З 1949 року почав працювати в Києві:
- у 1949–1965 роках — архітектором у Головному управлінні «Київпроект»;
- березень 1965 року — липень 1978 року — керівником майстерні № 2;
- з липня 1978 року — 25 жовтня 1995 року — начальником Управління об'ємного планування № 2 АТ «Київпроект».
Помер 26 жовтня 1995 року в Києві. Похований на Байковому кладовищі (ділянка № 49а, 50°25′1.70″ пн. ш. 30°30′4.98″ сх. д. / 50.4171389° пн. ш. 30.5013833° сх. д.).
Архітектурна діяльність
ред.Брав участь у проектуванні (у складі групи або керівником) багатьох київських споруд і ансамблів, зокрема:
- житловий будинок КВО на Хрещатику, 1952;
- житловий будинок на Володимирській вулиці, 69-71;
- житловий будинок на Володимирській вулиці, 51-53[1][2];
- перший в Україні типовий 14-поверховий будинок – серія К-14, співавторство з Л. Б. Катком, К. М. Кантором, Я. Г. Аксертом (1963);
- житловий будинок на вулиці Богдана Хмельницького, 39 (перший 18-поверховий будинок Києва, 1965—1971);
- житлове поселення у районі Чоколівка;
- будинок Подільського райкому КПУ;
- житловий будинок на Шовковичній вулиці, 13-2;
- адміністративний будинок на Великій Васильківській вулиці, 2;
- будівля проектних інститутів Укрводоканалпроект і Промстройпроект, 1965;
- річковий вокзал у місті Києві;
- Ботанічний сад Академії наук СРСР;
- Інститут фізіології рослин і генетики НАН України на Васильківській вулиці, 51;
- житлові будинки на Голосіївському проспекті, 80-82, 89-91;
- ресторан «Дубки»;
- інженерний корпус на вулиці Михайла Омеляновича-Павленка, 4/6;
- Будинок політпросвіти на Володимирській вулиці, 44-46;
- Київський інженерно-будівельний інститут на Повітрофлотському проспекті ;
- житловий масив Вигурівщина-Троєщина (перший мікрорайон);
- готель «Турист»;
- Київський філіал Центрального музею В. І. Леніна;
- Палац урочистих подій на проспекті Берестейському, 11.
Нагороди та премії
ред.- Медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» (1947)
- Заслужений архітектор УРСР (1982)[3]
- Сталінська премія ІІІ ступеня (1951) (за архітектуру будинку 69-71 по Володимирській вулиці в Києві)
- Державна премія УРСР імені Т. Г. Шевченка (1985) (за архітектуру та оформлення Київської філії Центрального музею В. І. Леніна) — в колективі, зокрема із Володимиром Баруленковим.
Зображення
ред.-
Київський річковий вокзал
-
Готель «Турист»
-
вул. Тургенєвська, 8/14
-
вул. Шовковична, 13-2
-
Автори будинку КВО
-
Житловий будинок КВО на Хрещатику
-
бульвар Лесі Українки, 30а – перший будинок серії К-14
Примітки
ред.- ↑ Житловий будинок 1969, у якому проживали відомі вчені [Архівовано 29 жовтня 2018 у Wayback Machine.] / Михайло Кальницький, Ольга Маркова, Лариса Федорова // © 2009—2018 Всі матеріали додані ентузіастами спільноти Захоплюючий Київ
- ↑ арх. В. Гопкало, дисонує з навколишньою забудовою [Архівовано 29 жовтня 2018 у Wayback Machine.] // © 2009—2018 Всі матеріали додані ентузіастами спільноти Захоплюючий Київ
- ↑ Указ Президії Верховної ради Української РСР від 30 вересня 1982 року « Про присвоєння архітекторам почесного звання Заслуженого архітектора УРСР» // Вечірній Київ: газета. — Київ, 1982. — № 226 (11644). — 1 жовтня. — С. 1.
Посилання
ред.- ВЕК — Гопкало Вадим Іванович [Архівовано 23 лютого 2012 у Wayback Machine.] (укр.)
- КНУБА — Гопкало Вадим Іванович (укр.)
Джерела
ред.- Гопкало Вадим Іванович // Митці України : Енциклопедичний довідник. / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — Київ : «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1992. — С. 176 . — ISBN 5-88500-042-5.