Гоміш Феррейра
Жозе Го́міш Ферре́йра (порт. José Gomes Ferreira; 9 червня 1900, Порту, Португалія — †8 лютого 1985, Лісабон) — португальський письменник, поет, фольклорист, публіцист і композитор[4]. Син підприємця та благодійника Алешандрі Феррейри (Alexandre Ferreira) та батько архітектора Рауля Ештніша Феррейри (Raul Hestnes Ferreira) і поета Алешандрі Варґаша (Alexandre Vargas).
| Гоміш Феррейра | |
|---|---|
| порт. José Gomes Ferreira | |
_-_Francisco_Sim%C3%B5es_-Sculptor-_()_(50130211526).jpg) | |
| Народився |
9 липня 1900[2] Порту, Португалія[3] |
| Помер | 8 лютого 1985[1][2] (84 роки) |
| Країна |
 Португалія |
| Діяльність | поет, журналіст, письменник, революціонер |
| Знання мов | португальська[1] |
| Нагороди |
  |
| IMDb | ID 0274313 |
| |
З життєпису ред.
Жозе Гоміш Феррейра народився в Порту 9 червня 1900 року. У 4 роки переїхав до Лісабона. Його батько, Алешандрі Бранку Феррейра (1877—1950), людина скромного походження, завдяки своєму розуму та ініціативності став успішним підприємцем, також брав активну участь у політиці; республіканець-демократ, був радником у лісабонській мерії й депутатом під час Першої республіки; мати Марія ду Карму Кожме (Maria do Carmo Cosme).
Навчався в столичних ліцеях Камоенса та Жіла Вісенті, де й познайомився з поезією. Співпрацював з Фернанду Пессоа, тоді ще зовсім молодим, під час спільного проєкту для часопису Ressurreição.
Політичні уподобання Г. Феррейри проявилися дуже рано, насамперед через вплив батька (республіканського демократа). Здобувши юридичну освіту в 1924 році, працював консулом у місті Крістіансунн (Норвегія). Одночасно з тим писав музику, зокрема створив «Сільську сюїту» (Suite Rústica), яку виконав оркестр Давида ді Соузи (David de Sousa).
Повернувся на батьківщину в 1930 році, але активної участі в політичному житті не брав. Натомість активно дописував у часописи Presença, Seara Nova, Descobrimento, Imagem, Sr. Doutor, Gazeta Musical e de Todas as Artes та Ilustração (1926—1975). Він також перекладав фільми під псевдонімом Gomes, Álvaro.
Почав друкувати поезії з поеми «Жити вічно також набридає» (Viver sempre também cansa) у 1931 році, опублікованої в журналі Presença. Попри те, що далі публікував дещо, скажімо Lírios do Monte та Longe, тільки у повоєнний час, починаючи від 1948 року (з Poesia I та Homenagem Poética) став друкуватись на постійній основі, відразу посівши одне з провідних місць серед тогочасних літераторів[5].
Він був учасником усіх значних демократичних та антифашистських заходів, і незадовго до створення руху MUD (Рух за демократичну єдність) співпрацював з іншими представниками португальського неореалізму над збіркою революційних пісень.
У 1975 році побував в СРСР — враження від поїздки відобразив у поемі «В СРСР» (1978)[4].
Був обраний віце-президентом Португальської асоціації письменників у 1978 році, а наступного (1979) року був кандидатом АПУ (Альянсу об'єднаного народу / Aliança Povo Unido) від Лісабона на проміжних парламентських виборах того ж року. Вступив до Португальської комуністичної партії у лютому наступного (1980) року.
У 1983 році переніс важку хірургічну операцію.
Жозе Гоміш Феррейра помер у Лісабоні 8 лютого 1985 року внаслідок тривалої хвороби.
Творчість ред.
Провідна тема творчості Гоміша Феррейри — людина праці з її переживаннями, перемогами, прагненнями миру і щастя на всій землі[4].
Бібліографія ред.
- Поезія
- Lírios do Monte (1918)
- Longe (1921)
- Marchas, Danças e Canções (у співавторстві) (1946)
- Poesia I (1948)
- Homenagem Poética a Gomes L
- Poesia III (1962)
- Poesia IV (1970)
- Poesia V (1973)
- Poeta Militante I, II e III (1978), з передмовою Маріо Діонізіо
- Viver sempre também cansa!
- Художні твори
- O Mundo Desabitado (1960)
- O Mundo dos Outros — histórias e vagabundagens (1950), з передмовою М. Діонізіо
- Os segredos de Lisboa (1962)
- O Irreal Quotidiano — histórias e invenções (1971)
- Gaveta de Nuvens — tarefas e tentames literários (1975)
- O sabor das Trevas — Romance-alegoria (1976)
- Coleccionador de Absurdos (1978)
- Caprichos Teatrais (1978)
- O Enigma da Árvore Enamorada — Divertimento em forma de Novela quase Policial (1980)
- Хроніки
- Revolução Necessária (1975)
- Intervenção Sonâmbula (1977)
- Спогади та щоденники
- A Memória das Palavras — ou o gosto de falar de mim (1965)
- Imitação dos Dias — Diário Inventado (1966)
- Relatório de Sombras — ou a Memória das Palavras II (1980)
- Passos Efémeros — Dias Comuns I (1990)
- Dias Comuns
- Оповідання
- Contos (1958)
- Tempo Escandinavo (1969)
- Дитяча література
- Aventuras Maravilhosas de João Sem Medo (1963)
- Нариси та дослідження
- Guilherme Braga (участь в Perspectiva da Literatura Portuguesa do século XIX) (1948)
- Líricas (у співпраці) (1950)
- Folhas Caídas de Almeida Garrett (передмова) (1955)
- Contos Tradicionais Portugueses 2 Volumes (співпраця в упорядкуванні і коментуванні з К. де Олівейра, передмова) (1958)
- A Poesia de José Fernandes Fafe (1963)
- Situação da Arte (у співавторстві) (1968)
- Vietnam (os escritores tomam posição) (у співавторстві) (1968)
- José Régio (у співавторстві In Memorium Жозе Режіо (1970)
- A Filha do Arcediago de Camilo Castelo Branco (попереднє слово) (1971)
- Lisboa na Moderna Pintura Portuguesa (у співавторстві) (1971)
- Uma Inútil Nota Preambular de Aquilino Ribeiro (передмова до Um Escritor confessa-se) (1972)
- Contos Tradicionais Portugueses 4 Volumes (співпраця в упорядкуванні і коментуванні з К. де Олівейра) (1977)
- Переклади
- «Будинок Бернарди Альби» (A Casa de Bernarda Alba) Федеріко Гарсіа Лорки (у співавторстві)
- «Книга тисячі і однієї ночі» (O Livro das Mil e Uma Noites) (1926)
- Дискографія
- Poesia (1969, Philips, série Poesia Portuguesa)
- Poesia IV (1971, Philips, série Poesia Portuguesa)
- Poesia V (1973, Decca / Valentim de Carvalho, série A Voz e o Texto)
- Entrevista 12 — José Gomes Ferreira (1973, Guilda da Música/Sassetti, série Disco Falado)
- Parece impossível mas sou uma Nuvem
Як фольклорист відомий, перш за все, упорядкуванням великих збірників португальських народних казок у співавторстві з К. де Олівейрою (1958 і 1977), куди ввійшли тексти з класичних зібрань[6][7].
Визнання ред.
Гоміш Феррейра удостоєний низки нагород і відзнак:
- Велика поетична премія Товариства письменників Португалії (1961) за Poesia III;
- Премія Casa da Imprensa (1965) за A Memória das Palavras;
- звання великого командора Ордену Сантьяго да Еспада (1981), присвоєне Президентом Рамалю Янешом[8];
- відзнака Товариства письменників Португалії (1983);
- командор Ордена Свободи (1985).
У 1985 році мерія Лісабоні вшанувала письменника, давши його ім'я одній зі столичних вулиць[9]. Створена 1978 року його сином Р. Е. Феррейрою лісабонська школа Бенфіка (Escola Secundária de Benfica) отримала ім'я його іменитого батька.
У 1990 році в Алваладе (Лісабон) був відкритий пам'ятник письменнику — на церемонії відкриття були присутніми і виступили міський голова Лісабона Жоржі Сампаю та письменник, художник і приятель Г. Феррейри Маріо Діонізіо.
У рік сторіччя від дня народження поета (2000) вийшов біографічний документальний фільм про Ж. Г. Феррейру «Людина столітньої ваги» (Um Homem do Tamanho do Século, режисер Антоніу Куня / António Cunha), який демонструвався на телеканалах RTP2 і RTP Internacional.
Примітки ред.
- ↑ а б в Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б в Musicalics
- ↑ http://www.bnportugal.gov.pt/index.php?option=com_content&view=article&id=598%3Abnp-adquire-espolio-de-jose-gomes-ferreira&catid=49%3Aaquisicoes&Itemid=640&lang=pt
- ↑ а б в Харитонов В. С. Феррейра Гоміш // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1984. — Т. 11, кн. 1 : Стодола — Фітогеографія. — 606, [2] с., [22] арк. іл. : іл., портр., карти с. — С. 564
- ↑ Справки об авторах // Современная португальская новелла. М.: «Прогресс», 1977, 396 с. — С. 388 (рос.)
- ↑ Інформація на сайті Інституту Камоенса [Архівовано 25 жовтня 2017 у Wayback Machine.] (порт.)
- ↑ Contos Tradicionais Portugueses (1977) на Google Books
- ↑ Інформація про Гоміша Феррейру на www.ordens.presidencia.pt. Архів оригіналу за 7 жовтня 2020. Процитовано 30 березня 2020.
- ↑ Edital nº 13/1985 de 21/02/1985. Facebook. Переглянути допис. 29 січень 2015. Процитовано 8 листопада 2023.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
Джерела та посилання ред.
| Вікіцитати містять висловлювання на тему: Гоміш Феррейра |
- Харитонов В. С. Феррейра Гоміш // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1984. — Т. 11, кн. 1 : Стодола — Фітогеографія. — 606, [2] с., [22] арк. іл. : іл., портр., карти с. — С. 564
- Справки об авторах // Современная португальская новелла. М.: «Прогресс», 1977, 396 с. — С. 388 (рос.)
- Музичний доробок Г. Феррейри [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] на Інфоцентр португальської музики (Centro de Informação da Música Portuguesa) [Архівовано 27 квітня 2020 у Wayback Machine.]
- Документалка «Людина столітньої ваги» [Архівовано 3 березня 2016 у Wayback Machine.] на сайті Муніціпальної Відеотеки Лісабона (Videoteca Municipal de Lisboa)
- Кінострічка «Людина столітньої ваги» [Архівовано 9 лютого 2017 у Wayback Machine.] на IMDB (англ.)