Голубівка (Самарівський район)

село Голубівка
	Пам'ятний знак козакам - засновникам с. Голубівка (1791)Пам'ятний знак козакам - засновникам с. Голубівка (1791)
Країна	Україна
Область	Дніпропетровська область
Район	Самарівський район
Громада	Перещепинська міська громада
Код КАТОТТГ	UA12100090050063873
Облікова картка	Голубівка
Основні дані
Засноване	1745
Населення	3 836
Поштовий індекс	51230
Телефонний код	+380 5693
День села	21 вересня
Географічні дані
Географічні координати	48°53′10″ пн. ш. 35°19′42″ сх. д. / 48.88611° пн. ш. 35.32833° сх. д.Координати: 48°53′10″ пн. ш. 35°19′42″ сх. д. / 48.88611° пн. ш. 35.32833° сх. д.
Середня висота; над рівнем моря	148 м
Водойми	р. Кільчень, Балка Гадиха
Місцева влада
Адреса ради	51230, с. Голубівка, вул. Лесі Українки, 20
Староста	Харетоненко Юлія Олександрівна
Карта
	Голубівка
	Голубівка
Мапа
	Голубівка у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Голубівка (значення).

Голубі́вка — село в Україні, в Перещепинській міській громаді Самарівського району Дніпропетровської області. Розташоване над річкою Кільчень, яка починається на землі Голубівки. Населення за переписом 2001 року становить 3836 осіб.

Географія

Село Голубівка знаходиться біля витоків річок Кільчень та Балки Гадихи, на відстані в 1 км від селища Кільчень. Річки в цьому місці пересихають, на них зроблено декілька загат. Через село проходять автомобільні дороги М18 (E105) і Т 0422. Поруч проходить залізниця, станція Кільчень за 2 км.

Населення

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року^[1]:

Мова	Кількість	Відсоток
українська	3346	87.23%
російська	453	11.81%
білоруська	10	0.26%
румунська	7	0.18%
циганська	1	0.03%
німецька	1	0.03%
інші/не вказали	18	0.46%
Усього	3836	100%

Походження назви

У 1745 році на місці Голубівки [Архівовано 17 березня 2013 у Wayback Machine.] двома запорожцями — В. Сухіним і Г. Моторним засновано великий зимівник хутір, який поклав початок слободі Кільчені. У 1784 році в Кільчені поселився козак І. Голуб, який приділив багато уваги розплануванню і впорядкуванню слободи та її заселенню. Деякі дослідники вважають, що на честь його з 1791 року за поселенням закріпляється назва — Голубівка.

Історія

На землях села Голубівка виявлені курганні поховання епохи ранньої бронзи (III тисячоліття до н. е.), а також кургани степових кочівників-половців XI—XII століть.

Власне історія села починається з епохи Держави Війська Запорізького, коли після багатовікової ординської руїни ці землі були заново освоєні бойовим і трудовим козацтвом-християнством Подніпров'я.

На місці теперішнього села в 1745 році був запорізький зимівник. Він поклав початок слободі Кільчені, яка в 1791 році перейменована в село Голубівка.

У 18 сторіччі була у Самарській і згодом у Протовчанській паланці. Після ліквідації малоросійських вольностей (Держави і Області Війська Запорізького) село увійшло до складу Слов'яносербського повіту Катеринославської губернії Російської імперії.

1886 року^[2] тут мешкало 2004 осіб, було 358 дворів, волосне правління, православна церква, школа, поштова станція, 2 магазини, базар по святах. Слобода Голубівка була центром і єдиним поселенням Голубівської волості Новомосковського повіту.

До 2018 року було центром Голубівської сільської ради. З 2 лютого 2018 року входить до складу Перещепинської міської громади.

Економіка

ТОВ «Агрофірма „Олімпекс-Агро“».
Будується тваринницький комплекс.
ФГ «Конка».

Об'єкти соціальної сфери

Ліцей.
Гімназія.
Дитячий садочок.
Лікарня.
Будинок культури.

Релігія

У селі розташовані дві православні церкви - Храм Святої великомучениці Тетяни ПЦУ (вул. Лесі Українки, 13) та Свято-Успенський храм УПЦ МП (вул. Соборна, 5).

Громада села

В селі народились:

Дикий Андрій Арсентійович (1931—2020) — український скульптор.
Кравченко Григорій Пантелійович (1912—1943) — радянський військовий льотчик, генерал-лейтенант авіації, перший двічі Герой Радянського Союзу.
Лайков Володимир Михайлович (1985—2017) — старший солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
Стадник Павло Митрофанович (1906—?) — вчений у галузі фізичної хімії.
Таценко Петро Ілліч (1907—1941) — 1-й секретар Волинського обкому ВКП(б);
Чалий Григорій Сергійович (1905—1981) — голова Чернівецького облвиконкому;

Галерея

Храм Святої Великомучениці Тетяни ПЦУ
Свято-Успенський храм
Пам'ятник (танк ІС-3) воїнам танкової бригади
Військовий меморіал
Погруддя Григорію Кравченку

Див. також

Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Дніпропетровська область)

Примітки

↑ Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних
↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)

Посилання

Погода в селі Голубівка [Архівовано 7 червня 2016 у Wayback Machine.]

Джерела

Голубівка — Інформаційно-пізнавальний портал | Дніпропетровська область у складі УРСР [Архівовано 17 березня 2013 у Wayback Machine.] (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том — Історія міст і сіл Української РСР. Дніпропетровська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1969. — 959 с.)

Література

Литвин С.С., Найдіон В.П., Руденко М.А. Голубі́вка // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / П.Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974. — том Дніпропетровська область / А.Я. Пащенко (голова редколегії тому), 1969 : 959с. — С.513-524

Це незавершена стаття з географії Дніпропетровської області.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[ukr-socialdata-mova-2001-1] Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних

[2] Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)

[1]

[2]