Голод у Татарстані 1921—1922

Голод 1921—1922 років у Татарстані був наслідком диктатури воєнного комунізму в Татарській АРСР, так само як і скрізь у СРСР. Голод почався восени 1921 року й охопив більш як 2 млн селян, зокрема постраждали регіони: Арський, Свиязьк, Мамадиш, Мензелинськ, Спаськ, Тетюші та Набережні Челни.

В кінці 1921 року було створено спеціальний комітет Татпомгол для допомоги боротьбі з голодом. До серпня 1922 року Татпомгол імпортував 8 млн пудів продуктів харчування, у тому числі 2 млн фунтів, взятих у кредит. З постраждалих регіонів до Центральної Азії, Білорусі та Сибіру було евакуйовано 210 тис. осіб, переважно дітей.

Радянський уряд запросив допомоги у міжнародних організацій, таких як «Міжнародна робоча допомога» та Американської адміністрації допомоги. 1 липня 1922-го понад 1,6 млн жителів отримало продукти завдяки цій допомозі. Кількість жертв оцінюється в 400—600 тис. Кількість домогосподарств зменшилась на 86 тис., це становило 16,2 % від загального числа. Після голоду керівництво Республіки було звільнено.

ДемографіяРедагувати

Основні жертви — татарське населення в Татарській АРСР і в регіоні Ідель-Урал, ситуація в 1921—1922 роках тут була катастрофічною, фактично половина Волзького татарського населення в СРСР померло. Цей період у Татарстані також відомий як «терор голодом» і «голодомор».[1] Згодом сюди було переселено етнічних росіян, тож загальна частка татар серед населення знизилась до менш ніж 50 %. Всеросійський татарський громадський Центр (ВТГЦ) звернувся до ООН з проханням засудити Голодомор 1921 року в Татарстані як геноцид проти мусульманських татар.[2]

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Битва з голоду: Радянське полегшення і татарської Республіки 1921—1922. Архів оригіналу за 22 березня 2014. Процитовано 28 листопада 2016. 
  2. Татарські націоналісти просять ООН засудити 1921 голод як геноцид. Архів оригіналу за 25 грудня 2016. Процитовано 28 листопада 2016.