Анастасія Головіна
Анастасія Ангелівна Ніколау, у шлюбі Головіна (17 жовтня 1850, Кишинів — 5 березня 1933, Варна) — болгарська лікарка, психіатр[1], благодійниця російського походження. Перша жінка-лікарка з вищою освітою в Болгарії і засновниця першого сирітського будинку у Варні. Учасниця обох Балканських воєн і Першої світової війни[1].
| Анастасія Головіна | |
|---|---|
| болг. Анастасия Ангелова Головина | |
 | |
| Народилася |
17 жовтня 1850 Кишинів, Бессарабська губернія, Російська імперія |
| Померла |
5 березня 1933 (82 роки) Варна, Третє Болгарське царство |
| Країна |
 Болгарія |
| Діяльність | лікарка, психіатриня |
| Alma mater | Паризький університет (1879) |
| Науковий ступінь | доктор філософії |
| Батько | Anghel Nicolaud |
 Анастасія Головіна у Вікісховищі | |
Життєпис ред.
Народилася 17 жовтня 1850 року в Кишиневі[2]. Батько — Ангел Петрович Ніколау[ru], міський голова Кишинева. Дядько за материнською лінією — Кирило Мінков, уродженець Калофера, кишинівський купець.
Закінчила французьку школу в рідному місті, пізніше працювала стенографісткою. Після смерті батька виїхала в Цюрих, де вступила до університету і вивчала медицину. Належала до російського революційного студентського руху[3], за що відрахована з університету і продовжила навчання в Парижі. Закінчила Паризький університет 1878 року, захистивши в Сорбонні докторську дисертацію на тему «Гістологічне вивчення стінок артерій», чим вразила психіатра Жана Мартена Шарко, і стала першою болгарською жінкою-випускницею Сорбонни[4].
Потім переїхала до Болгарії, де працювала як лікарка-психіатркиня у різних організаціях: співробітницею служби охорони здоров'я Тирновської громади, лікаркою 1-й Софійській гімназії для дівчаток і лікаркою-ординаторкою в Александровській лікарні[bg]. 1888 року працювала в Пловдиві, потім повернулася до Варни, де працювала протягом 1889—1893 років. Учасниця обох Балканських воєн і Першої світової війни[1]. Член Варненського археологічного товариства та жіночого благодійного товариства «Милосердя». Нагороджена почесним знаком Болгарського червоного хреста 1922 року[5].
Чоловік — Олександр Головін[bg], російський та болгарський чиновник[6][7].
Дослідницька діяльність ред.
Головіна цікавилася передумовами і симптомами різних психічних розладів, описуючи такі захворювання, як ідіотія, манія величі, деменція, хвороба Гантінгтона. Її нововведення застосовувалися судово-медичними експертами в Болгарії під час розтинів і уточнення причин смерті[1]. Головіна є авторкою багатьох наукових і науково-популярних праць у галузі медицини, опублікованих у болгарських і зарубіжних виданнях[5].
Благодійність ред.
Головіна займалася громадською і благодійною діяльністю. 1915 року як голова Жіночого благодійного товариства «Милосердя» підтримала відкриття сирітського притулку у Варні. 1919 року зробила пожертвування в пам'ять про свого чоловіка для утримання малозабезпечених і талановитих учнів Варненської чоловічої гімназії імені Фердинанда I[bg]. 27 травня 1919 року її зусиллями відкрито благодійний фонд. Керувала вчительською радою гімназії, її фонд був включений до складу фонду «Спадкодавці і дарувальники». До 1944 року у фонді було 13 350 болгарських левів. До 1940 року фонд щорічно виділяв допомогу в розмірі від 380 до 780 левів незаможним вихованцям Варненської чоловічої гімназії: серед одержувачів допомоги були Тодор Стоїчков, Георгі Трипчев, Янакі Ватев, Іван Добрев та ін. В 1941—1943 роках кошти не виділялися, а 1948 року фонд було закрито[5].
1927 року будинок Анастасії Головіної подаровано філії Союзу захисту дітей у Варні, а вдома відкрито медичну консультацію для дітей, де проводилися курси медичної грамотності для молодих дівчат і матерів. Консультацію підтримувало благодійне товариство «Доктор Анастасія Головіна», засноване 12 грудня 1933 року (в ньому брав участь пасерб Анастасії Юрій), яке постачало їжу та одяг нужденним дітям і бідним вагітним жінкам[5]. В кінці життя частину коштів Анастасії Головіної передано школі м. Бєлорєцьк (Башкирська АРСР), де вчився її чоловік Олександр; листування з князем Олександром I Баттенбергом та іншими політичними діячами передано Національній бібліотеці Святих Кирила і Мефодія. Значна частина медичної літератури заповідана Варненській міській бібліотеці імені Пенчо Славейкова.
Примітки ред.
- ↑ а б в г Първият български психиатър Д-р Анастасия Головина[недоступне посилання] (болг.)
- ↑ Crampton, 2007, с. 52.
- ↑ Poglubko K. A. [Not Available] // Asklepii. — 2015. — Т. 1, Число 20 (4). — С. 124—130. — PMID 11636528 .
- ↑ Bulgarian women medical doctors in the social modernization of the Bulgarian nation state (1878-1944). Researchgate.net. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 7 вересня 2015.
- ↑ а б в г Александър Головин (болг.). daritelite.bg. Процитовано 31 серпня 2018.[недоступне посилання]
- ↑ Итоги конкурса «София-Москва, Болгария-Россия: вчера, сегодня, завтра» [Архівовано 11 квітня 2020 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ Кълчев, 1996.
Література ред.
- К. Кълчев. Една забранена българка. — Велико Търново, 1996.
- R. J. Crampton. Bulgaria : [англ.]. — Oxford University Press, 2007. — ISBN 978-0-19-151331-2.
Посилання ред.
- Придворна дама цери луди и прави плаж за бедни деца (болг.). blitz.bg. 22 вересня 2015. Архів оригіналу за 11 квітня 2020. Процитовано 1 квітня 2020.
| На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій. |