Головушкін Михайло Ігорович

Михайло Ігорович Головушкін — український зоолог, таксидерміст, музейний діяч, полярник, учасник VI Української антарктичної експедиції (2001—2002), один з організаторів і перший директор Даурського заповідника (1987—1996), співробітник зоологічних музеїв Києва, брав участь у створенні першого видання Червоної книги України (1980).

Михайло Ігорович Головушкін
Народився 23 листопада 1949(1949-11-23) (74 роки)
Київ
Місце проживання Київ
Країна Україна Україна
Діяльність науковець
Alma mater Київський університет
Галузь зоологія, орнітологія, таксидермія, музеологія, охорона природи
Заклад Зоологічний музей ННПМ,
Інститут зоології НАН,
Даурський заповідник,
Зоологічний музей КНУ

Життєпис ред.

Народився 23 листопада 1949 року в місті Київ. Протягом 1966—1973 років працював старшим інженером і художником-таксидермістом Зоологічного музею Центрального науково-природничого музею у Києві. Одночасно навчався на біологічному факультеті Київського університету, який закінчив 1973 року. У 1973—1987 роках — науковий співробітник відділу зоології хребетних Інституту зоології АН УРСР. У 1986 році підготував кандидатську дисертацію на тему «Орнитофауна Котловины Больших озер и ее зоогеографический анализ». Протягом 1987—1996 років — перший директор Даурського заповідника, в організації якого брав участь. У 1996—1999 роках — науковий співробітник Мелітопольського державного педагогічного інституту (нині Мелітопольський державний педагогічний університет імені Богдана Хмельницького). З 1999 року працює в Зоологічному музеї Київського університету. Брав участь у Шостій Українській антарктичній експедиції на станції «Академік Вернадський» (24.01.2001– 07.05.2002).[1]

Учасник багатьох наукових експедицій в Центральну Азію. Значно поповнив колекції київських зоологічних музеїв, брав участь у створенні їх експозицій.[1]

Деякі найважливіші публікації ред.

Примітки ред.

Джерела ред.