Головна Еміґраційна Рада
Головна Еміґраційна Рада[3] (або Головна українська еміграційна рада) — представницький федеративний орган різних установ, організацій і політичних партій української еміграції в Європі й Азії в 1930-х роках[4][5]. Постійна президія містилася в Парижі у Франції[5]. Перший голова — Олександр Лотоцький, згодом — Олександр Шульгин, генеральний секретар — Іларіон Косенко[4]. Перебувала під впливом уряду УНР на еміграції[4]. Серед членів Ради — Микола Шумицький, Дмитро Геродот, генерали Олександр Удовиченко та Володимир Сальський[1].
| Дата заснування | 1929 |
|---|---|
| Дата ліквідації | 1939 |
| Мета діяльності | репрезентація української еміграції, захист загальнонаціонаних українських інтересів[1] |
| Голова |
Олександр Лотоцький Олександр Шульгин |
| Ключові особи | Іларіон Косенко |
| Адреса | 42 Rue Denfert-Rocbereau, Париж[2] |
Історія ред.
У 1928 році Український Допомоговий Комітет у Румунії на своїх річних зборах порушив питання про проведення загального українського еміграційного з'їзду[1]. Проведенням такого з'їзду на пропозицію цього Комітету зайнялося Українське Об'єднання у Празі[1]. На 1-й емігрантській конференції, яка пройшла 25–26 червня 1929 року у Празі у Чехословаччині, ухвалено рішення про створення Головної Еміґраційної Ради[5][6]. На конференцію були запрошені незалежно від політичних поглядів різні емігрантські товариства з Польщі, Франції, Румунії, Чехословаччини, Бельгії, Люксембургу, Туреччини, Болгарії, Югославії, Шанхаю[1].
У грудні 1929 року Рада висловила свій протест проти початку великих радянських репресій проти українських діячів[3]. 24–25 вересня 1932 року у Празі пройшла 2-га конференція Головної Еміґраційної Ради[6]. Під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років в Україні Рада була занепокоєна тяжким становищем українців в УСРР. У 1933 році вона звернулася Міжнародного комітету Червоного Хреста з проханням надати поміч Україні[7], проте Червоний Хрест з політичних побоювань відповів відмовою[8]. Головна Еміґраційна Рада від імені української діаспори зверталася також до інших міжнародних доброччиних організацій та впливових діячів із закликами створити Комітети для допомоги Україні чи організувати розслідування фактів голоду[9][2][10]. Із запізненням Рада змогла провести 4 травня 1934 року благодійний базар у Парижі з продажу етнографічних речей, на якому змогла зібрати і відправити Комітету рятунку України у Львові близько 500 злотих[11][10].
14-15 лютого 1934 року пройшла 3-тя конференція Головної Еміґраційної Ради[1]. Рада припинила діяльність з початком Другої світової війни[1].
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ а б в г д е ж Перший Світовий Конґрес Вільних Українців. Матеріяли / Ред. Іван Сирник та ін. — Вінніпег : Секретаріят Світового Конґресу Вільних Українців, 1969. — С. 14-16.
- ↑ а б Лист Головної Еміграційної Ради у Парижі із прикріпленням каблограми до президента Рузвельта Франкліна від 04 та 06.11.1933 року // Електронний архів Українського визвольного руху
- ↑ а б Від Президії Головної Еміґраційної Ради до Української Еміґрації[недоступне посилання]. 2.XII.29. Париж (ЦДАЗУ — Ф. 3. — Оп. 1. — Спр. 58. — Арк. 1)
- ↑ а б в Головна Еміґраційна Рада // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955. — Кн. 2, [т. 1] : А — Головна Руська Рада. — С. 395. — ISBN 5-7707-4049-3.
- ↑ а б в Прилуцький, 2004.
- ↑ а б Власенко, 2010, с. 201.
- ↑ Лист голови Головної Еміграційної Ради у Парижі до Д. Левицького - голови Громадського комітету допомоги страждальній Україні від 08.08.1933 року // Електронний архів Українського визвольного руху
- ↑ Лист голови Головної Еміграційної Ради у Парижі до Громадянського комітету рятунку у Львові від 19.09.1933 року // Електронний архів Українського визвольного руху
- ↑ Косенко І. Відозва Ґенерального секретаріяту Головної Еміґраційної Ради у Франції // За правду. — 1 жовтня 1933.
- ↑ а б Лист голови Головної Еміграційної Ради у Парижі до Громадянського комітету рятунку у Львові із організаційним звітом від 20.12.1933 року // Електронний архів Українського визвольного руху
- ↑ Лист голови Головної Еміграційної Ради у Парижі до Громадянського комітету рятунку у Львові від 07.05.1934 року // Електронний архів Українського визвольного руху
Джерела ред.
- Власенко В. З історії організованого життя української політичної еміграції в Румунії у 1929–1932 рр. (за матеріалами Центрального державного архіву Болгарії) // Пам’ятки: археогр. щорічник. — К. : Держкомархів України, УНДІАСД, 2010. — Т. 11. — С. 185-202.
- Прилуцький В.І. Головна українська еміграційна рада // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — 518 с. : іл. — ISBN 966-00-0405-2.