Головкін Сергій Олександрович

Сергій Олександрович Головкін (26 листопада 1959, РРФСР, СРСР — 2 серпня 1996, Москва, Російська Федерація) — радянський і російський серійний вбивця, педофіл, садист, жертвами якого за матеріалами суду стали 11 хлопчиків у період між 1986 і 1992 роками. Всі вбивства, за винятком першого, вчинені на території Одинцовського району Московської області. До арешту отримав широку популярність під прізвиськом «Фішер». Більшість злочинів скоїв у підвалі власного гаража, де вкрай жорстоко катував, ґвалтував, вбивав своїх жертв і розчленовував їх трупи. Засуджений до смертної кари і розстріляний у 1996 році.

Головкін Сергій Олександрович
рос. Сергей Александрович Головкин
Народився 29 листопада 1959(1959-11-29)
Москва, РРФСР
Помер 2 серпня 1996(1996-08-02) (36 років)
Москва, Росія Росія
розстріляний за вироком суду
Громадянство Росія Росія
Національність Росіянин
Проживання Одинцово
Московська область
Росія
Прізвисько Фішер
Віросповідання Російська православна церква
Покарання Смертна кара через розстріл
Кількість вбивств 11
Мотив Сексуальний
Дата арешту 19 жовтня 1992

БіографіяРедагувати

Сергій Головкін народився 1959 року в Москві, з вродженим дефектом грудини[1].

Батько страждав алкоголізмом[1], мати, за спогадами слідчого прокуратури, була тихою, звичайною жінкою. Батьки розлучилися 1988 року, коли сам Головкін вже здійснив кілька вбивств[1].

В дитинстві часто хворів на застуду, бронхіт, неодноразово виникали кишкові інфекції, ентерити, диспепсії. За характером був спокійним, замкнутим, сором'язливим, завжди віддавав перевагу іграм на самоті. Займався у деяких гуртках і секціях, але особливих результатів не досяг. Вчився добре, закінчив школу c срібною медаллю[2]. Страждав енурезом.

За спогадами однокласника Головкіна Армена Григоряна: «Сергій в старших класах був високий, міцний, при цьому сутулий і прищавий. Його зовсім не цікавили дівчата і взагалі щось інше».

Інший однокласник згадував: «Дівчатам подобалися хлопці добре одягнені і захоплені музикою. А він був сутулуватий, з прищами, і на нього ніхто не дивився»[2].

У 1982 році закінчив Тимірязевську сільськогосподарську академію. Під час навчання був жорстоко побитий компанією хуліганів. На тлі цих переживань фантазування садистського характеру посилилися і завжди супроводжувалося актами мастурбації. Головкін уявляв, як розправляється з кривдниками, ґвалтує їх і вбиває. Під час садистських фантазій у Головкіна виробився образ ідеальної жертви — худенького, чорнявого хлопчика не старше 15 років, товариського, схильного до пошуку пригод.

Після закінчення академії він влаштувався працювати на іподром, потім зоотехніком на Московському кінному заводі № 1. Незважаючи на те, що до цього часу зовні став симпатичним або навіть красивим чоловіком, до жінок інтересу не проявляв.

Перший злочин, спробу зґвалтування і вбивства хлопчика, скоїв влітку 1984 року. У 1993 році жертва впізнала Головкіна на слідчому експерименті.

Початок серії вбивств. 1986 рікРедагувати

Перше вбивство скоїв у квітні 1986 року. Вийшовши з електрички на станції Катуар Савеловського напрямку, пройшов в лісовий масив, де познайомився з п'ятнадцятирічним Андрієм Павловим, потім, погрожуючи ножем, забрав у ліс, зґвалтував, задушив і поглумився над трупом[3].

Друге вбивство — липень 1986 року. Підкарауливши у піонертаборі «Зоряний» (с. Угрюмово, Одинцовський район) дванадцятирічного Андрія Гуляєва, Головкін, погрожуючи ножем, зв'язав його, відвів у ліс, зґвалтував, потім задушив. Після чого піддав труп різним маніпуляціям (відрізав статеві органи, голову, розрізав черевну порожнину, вилучив внутрішні органи)[3].

Через чотири дні після вбивства Гуляєва в Одинцовському районі був знайдений труп шістнадцятирічного підлітка. На його тілі нарахували 35 колото-різаних ран. Труп був розчленований. Пізніше Головкін не визнав своєї провини в даному епізоді, і він не фігурував в суді.

«Фішер»Редагувати

В ході слідства на одному з допитів знайомий однією з жертв розповів, як зустрів чоловіка, який представився Фішером і мав татуювання на правій руці у вигляді кинджала, обвитого змією, і написи «Фішер». Згодом з'ясувалося, що це була фантазія підлітка, проте слідство довго розробляло неправдиву зачіпку, і кличка «Фішер» міцно закріпилася за маніяком, чутки про якого почали швидко поширюватися Москвою і Підмосков'ям. Широкий резонанс змусив Головкіна на час припинити вбивства[3].

Пізніше Головкін сам представлявся жертвам Фішером.

Продовження серії. Поява автомобіля і гаража. 1989—1992 рокиРедагувати

У 1988 році Головкін придбав автомобіль ВАЗ-2103 бежевого кольору. З його допомогою в 1989 році він здійснив третє доведене вбивство.

Далі в 1990 році в своєму гаражі обладнав підвал, де з серпня 1990 по вересень 1992 року вбив вісьмох підлітків у віці від 10 до 15 років, в тому числі двічі по декілька чоловік відразу[3]

У матеріалах кримінальної справи наводився опис такого епізоду: У вересні 1992 року Головкін зґвалтував і вбив відразу трьох хлопчиків, яких заманив до себе в гараж, запропонувавши здійснити крадіжку зі складу. Останнього з них Головкін катував і ґвалтував 12 годин, після чого повісив і пішов на роботу.

Слідство і арештРедагувати

Версію про маніяка взяли в розробку після вбивств в Дмитрівському і Одинцовському районах у 1986 році. Двічі слідчі відвідували Московський кінний завод № 1, де працював Головкін. Однак обидва рази вони так і не вийшли на Головкіна, московська прописка якого допомогла уникнути підозри. Слідство припускало, що розшукуваний маніяк є місцевим[3].

5 жовтня 1992 року, через три тижні після вбивства, трупи останніх трьох жертв були виявлені грибниками. Встановивши особи загиблих, слідчі відвідали школу, де ті навчалися. Один з однокласників під час допиту вказав на Сергія Головкіна як на людину, що підвозила його і трьох останніх, одночасно убитих хлопчиків 14 вересня 1992 року від станції Жайворонки. За його словами, Головкін в той вечір натякнув на можливість вчинення пограбування. На наступний день свідок не зміг поїхати з друзями в Москву, і маніяк, що чекав в машині поблизу станції, умовив трьох хлопчиків пограбувати кіоск, зовсім забувши, що за день до цього підвозив ще одного хлопчика.

За Головкіним організували стеження. 19 жовтня 1992 його затримали. Для Головкіна це було несподіванкою, однак на допиті він вів себе спокійно і провину заперечував. Слідчі Костарев і Бакін вирішили відпустити Головкіна, встановивши при цьому за ним негласний нагляд. Але черговий міліціонер, порушивши наказ, посадив Головкіна в одиночну камеру. Ніч він провів на самоті, а вранці 20 жовтня попросився на допит і зізнався в останньому потрійному вбивстві. 21 жовтня 1992 року його гараж обшукали і, спустившись у підвал, виявили докази: дитячу ванночку зі згорілою шкірою і кров'ю, одяг, речі вбитих тощо[3].

Головкін зізнався в 11 епізодах і докладно показав слідчим місця вбивств і поховань. З 11 жертв не були знайдені останки лише одного хлопця, вбитого в серпні 1990 року — його череп Фішер зберігав у підвалі, але потім викинув. Під час слідства поводився спокійно, монотонно розповідав про вбивства, іноді жартував.

Суд і стратаРедагувати

Суд проходив у закритому режимі. Головкін був визнаний осудним, з ознаками шизоїдної психопатії.

Адвокат спробував будувати захист на позитивних характеристиках Головкіна з місць роботи, навчання і т. д.

19 жовтня 1994 року засуджений до вищої міри покарання — розстрілу. 2 серпня 1996 року вирок було виконано. За деякими даними, Головкін став останнім страченим в Росії[4]. Проте за іншими повідомленнями, остання смертна кара в Росії була здійснена 2 вересня 1996 року.[5] Є свідчення, що всупереч суворій забороні, співробітники в'язниці заздалегідь повідомили Головкіну дату і час розстрілу.

Цікаві фактиРедагувати

  • Гараж Головкіна знаходився в 500 метрах від дачі першого президента Росії Єльцина. В даний час гараж знесений, підвал засипаний.
  • Однокласником Головкіна був Армен Григорян, лідер гурту Крематорій. Григоряна, як і інших однокласників Головкіна, після затримання маніяка викликали до прокуратури.
  • За успіхи, досягнуті в розвитку конярства, 11 грудня 1989 року Головкін був нагороджений срібною медаллю ВДНГ СРСР.

Документальні фільмиРедагувати

  • Кримінальна Росія. «Справа Головкіна. Удав» (1995).
  • ТБ МВС. «Нелюди» (1995).
  • Діагноз: Маніяк (2004).
  • Легенди радянського розшуку. «Учень Чикатило».
  • Документальний детектив. «Удав».
  • Слідство вели.... «Дело „Фішера“» (2011).
  • Засуджені довічно. «Сповідь засудженого довічно».
  • Є тема. «Мисливці за педофілами». 1 серія. (2012).

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. а б в http://www.serial-killers.ru/karts/golovkin.htm.
  2. а б посилання=http://www.crematorium.ru/vodka/52-history/chronicle/783
  3. а б в г д е А.И.Ракитин. (2007). «Головкин Сергей Александрович ( 80-90-е гг. 20-го столетия, Подмосковье).». Загадочные преступления прошлого. Процитовано 16 лютого 2015. 
  4. Тарасов, 2003.
  5. Murders

ЛітератураРедагувати

ПосиланняРедагувати