Відкрити головне меню

Голове́ньки — село у Борзнянському районі Чернігівської області України. Населення — 1185 осіб (2012 рік)[1].

село Головеньки
Країна Україна Україна
Область Чернігівська область
Район/міськрада Борзнянський район
Громада Височанська сільська громада
Код КОАТУУ 7420881601
Облікова картка картка ВР 
Основні дані
Засноване I пол.XVII століття
Населення 1185 мешканців[1]
Площа км²[1]
Поштовий індекс 16413
Телефонний код +380 4653
Географічні дані
Географічні координати 51°22′59″ пн. ш. 32°39′59″ сх. д. / 51.38306° пн. ш. 32.66639° сх. д. / 51.38306; 32.66639Координати: 51°22′59″ пн. ш. 32°39′59″ сх. д. / 51.38306° пн. ш. 32.66639° сх. д. / 51.38306; 32.66639
Середня висота
над рівнем моря
125 м
Водойми річка Криниця
Відстань до
районного центру
28 км
Найближча залізнична станція Доч
Відстань до
залізничної станції
11 км
Місцева влада
Адреса ради 16413, Чернігівська обл., Борзнянський р-н, с. Головеньки, вул. Пролетарська, 4
Карта
Головеньки. Карта розташування: Україна
Головеньки
Головеньки
Головеньки. Карта розташування: Чернігівська область
Головеньки
Головеньки
Мапа

Зміст

Географічне положенняРедагувати

Село розташоване на північному сході району, за 28 км від районного центру — міста Борзна та за 11 км від залізничної станції Доч. Висота над рівнем моря — 125 м[2].

У селі бере початок річка Криниця, ліва притока Сейму.

ІсторіяРедагувати

Село засноване в першій половині 17 сторіччя на території Чернігівського воєводства[3] Речі Посполитої. На території села збереглася архітектурна пам'ятка початку XIX століття — дерев'яна церква Святого Архистратига Михаїла[4].

1917 — у складі УНР. З 1920 — радянська влада. За російсько-більшовицької влади в селі розгорнувся потужний рух за автокефалію Української Православної Церкви, відкрито одну з найбільших в Конотопській окрузі парафій УАПЦ.[5]

(1921) року у селі Головеньках Борзнянського повіту Конотопської округи одноголосно було обрано на священика з 15 кандидатів саме «за отправи, за промову на українській мові, підкреслюю на українській». Автор історії парафії не без іронії підкреслює, що з цих численних кандидатів «були і з сильними голосами, і з великими заслугами, і з довгими бородами», але обранецм став молодий, без бороди, стрижений Савченко: «дівственна Головенська парахвія серцем почула, рідна мова заворушила її душу і вона обрала Савченка»
[6][7]

1929 — спроби комуністів вилучити землі у незалежних господарників та створити колгоспи. Організований опір активістам примусив владу вдатися до прямого терору[8] — Головеньки зачислені на так звану чорну дошку[9], що спричинило масову смерть селян.

596 жителів Головеньок брали участь у Другій світовій війні, 300 з них — загинули, 215 — нагороджені орденами і медалями СРСР. Серед них — гвардії сержант Ілля Петрович Яременко — повний кавалер Ордена Слави. За час відсутності сталінської влади у селі загинули лише 14 сільчан. Але на їхню честь більшовики спорудили обеліск.

У повоєнний період в селі знаходилася центральна садиба колгоспу «Шлях до комунізму», за яким було закріплено 4728 гектарів сільськогосподарських угідь, у тому числі 3530 га орної землі. Господарство вирощувало зернові культури, картоплю, овочі.

ІнфраструктураРедагувати

Видатні людиРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. а б в Станом на 2012 рік. Облікова картка населеного пункту на сайті Верховної Ради
  2. Інформація про населений пункт. Прогноз погоди в селі Головеньки
  3. Петро Кулаковський. Чернігово-Сіверщина у складі Речі Посполитої. 1618—1648. Київ, 2006. C. 298, 440. ISBN 966-8201-17-5
  4. Подесіння. Історичні відомості.
  5. «В Українській Церкві велика була духовна сила…» Становлення УАПЦ в описах самовидців та учасників церковно-визвольного руху на Сіверщині та в Середньому Подніпров'ї. 1917—1925. Ніжин, 2012. С. 135—136 ISBN 978-966-2185-17-1
  6. «В Українській Церкві велика була духовна сила…» Становлення УАПЦ в описах самовидців та учасників церковно-визвольного руху на Сіверщині та в Середньому Подніпров'ї. 1917—1925. Ніжин, 2012. С. 9 ISBN 978-966-2185-17-1
  7. ЦДАВОВУ. — Ф. 3984. — Оп. 3. — Спр. 219. — Арк. 42
  8. Загальний список населених пунктів, занесених на «ЧОРНУ ДОШКУ» у 1932—1933 роках
  9. «Чорні дошки» Голодомору — економічний метод знищення громадян УРСР. Село Ядути

ЛітератураРедагувати

ПосиланняРедагувати