Відкрити головне меню

Олексій  Петрович Голобуцький (нар. 26 травня 1976, м. Київ) - український політолог, незалежний політичний експерт. Входить в десятку найбільш цитованих політологів в Україні.[1]

Олексій Петрович Голобуцький
Народився 26 травня 1976(1976-05-26) (43 роки)
Київ
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Місце проживання Київ
Діяльність незалежний політичний експерт
Alma mater Львівський національний університет імені Івана Франка
У шлюбі з Анна Голобуцька
Діти донька Вікторія
Сторінка в Інтернеті www.facebook.com/aleksej.golobuckij

ЖиттєписРедагувати

Олексій Голобуцький народився  26 травня 1976 року в Києві в родині професора історії В. Голобуцького. Онук відомого історика українського козацтва Володимира Олексійовича Голобуцького(1903-1993).

У 1993 році закінчив Український національний гуманітарний ліцей.[2]

У 2001 році завершив навчання у Львівському університеті імені Івана Франка.[3]

Кар'єраРедагувати

З 1993 до 1995 року працював в Центральному Проводі Української республіканської партії. Видавав журнали «Політика Плюс» і «Смолоскип».[4] У цей період був головою Молодіжної організації Республіканців України (МОРУ)

У 1996 році вступив до ради політичної партії «Молода Україна».[5]

Два роки обіймає посаду заступника голови Всеукраїнського об'єднання студентської молоді "Зарево". У цей ж час виступає експертом фонду "Українська перспектива" і керує проектом «Фонд сприяння правовим і політичним реформам».[6]

У 1997 році очолив журнал «Молода Україна». Під час виборів мера Києва був головою інформаційно-аналітичної служби виборчого штабу І.Салія. У цьому ж році обійняв посаду Голови аналітичної служби "Фонду підтримки національної безпеки”.[7]

З 1999 року входить до ради громадського об'єднання «Молода Україна».[5]

У 2001 році став заступником директора Інституту інформаційного суспільства.

У 2002 році став заступником директора «Агентства моделювання ситуацій».[8][9]

ДосягненняРедагувати

Входить до рейтингу найвпливовіших політичних українських блогерів на Facebook із 55 тисячами підписників.[10]

З 1996 по 2004 роки видав вісім книг, присвячених політичному устрою України та його аналізу. Співавтор наукових та публіцистичних робіт з історії та політології: "Політичні партії України" (1996), "Сучасний профспілковий рух в Україні" (1996), "Беларусь перед выбором: демократия или авторитаризм" (1996), "Український політичний рух на Наддніпрянщині кінця XIX - початку XX ст." (1996), "Вибори-98" (1997), "Молода Україна: сучасний організований молодіжний рух та неформальна ініціатива" (2000), "E-Ukraine. Інформаційне суспільство в Україні: бути чи не бути" (2001), "Зелена Україна" (2001), "Електронний уряд" (2002), “Судный век: информатизация, глобализация, терроризм и ближайшее будущее человечества” (2004).[11][12]

Чутки і скандалиРедагувати

У 2018-му році двічі потрапив до санкційних списків Кремля через регулярну політичну сатиру і фотожаби на Володимира Путіна: у «списку 322-х» від 1.11.2018 став 60-м, а у «списку 567-х» від 25.12.2018 – 103-м.[13]

Особисте життяРедагувати

Одружений. Дружина - Анна Голобуцька. Виховують доньку Вікторію.[1]

ПриміткиРедагувати

  1. а б Олексій Голобуцький - MY.UA - Всі новини України та Світу.. my.ua (uk-UA). Процитовано 2019-08-02. 
  2. Інститут Інформаційного суспільства :: Автори. www.e-ukraine.org.ua. Процитовано 2019-08-02. 
  3. Олексій Голобуцький. ua.112.ua (uk-UA). Процитовано 2019-08-02. 
  4. Український політичний рух на Наддніпрянщині кінця ХІХ – початку ХХ століття. Дослідження. smoloskyp.org.ua. Процитовано 2019-08-02. 
  5. а б O "Молодой Украине". golob.narod.ru. Процитовано 2019-08-02. 
  6. Голобуцкий Алексей Петрович – биография | VIPERSON. viperson.ru. Процитовано 2019-08-02. 
  7. Про реєстрацію списку кандидатів у народні депутати України. zakon.rada.gov.ua. Процитовано 2019-08-02. 
  8. Олексій Голобуцький підбив підсумки дня. espreso.tv. Процитовано 2019-08-02. 
  9. ПравдаТУТ media group. «Паралелі» Олексій Голобуцький: Відносини України з міжнародними партнерами - Паралелі - ПравдаТУТ телеканал. pravdatut.ua (uk). Процитовано 2019-08-02. 
  10. Алексей Голобуцкий. www.facebook.com (uk). Процитовано 2019-08-02. 
  11. Інститут Інформаційного суспільства :: Автори. www.e-ukraine.org.ua. Процитовано 2019-08-02. 
  12. Каталоги НБУВ. irbis-nbuv.gov.ua. Процитовано 2019-08-02. 
  13. Росія ввела санкції проти 322 українців і 68 компаній. ПОВНИЙ СПИСОК. Українська правда (uk). Процитовано 2019-08-02.