Відкрити головне меню

Володимир Ілліч Голобородько (*7 червня 1940(19400607), с. Галиця, Ніжинський район, Чернігівська область) — український журналіст, письменник-сатирик. Член Національної спілки журналістів України, Всеукраїнського товариства політв'язнів і репресованих та Товариства професіональних літераторів «Москва». Чл. УРП (з 1990); помічник Народного депутата України (з 1996); кор. газети «Независимость» (з 06.1999); оглядач газети «Правда України».

Голобородько Володимир Ілліч
Народився 7 червня 1940(1940-06-07) (79 років)
Галиця
Громадянство СРСР СРСРУкраїна Україна
Діяльність журналіст
письменник

РодинаРедагувати

Батько Ілля Григорович (1917–1985) — учитель історії, географії; мати Ганна Григорівна (1919–1994) — учитель української і російської мов і літератури; син Андрій (1970) — помічник капітана річкового флоту, моторист; син Ярослав (1990).

ОсвітаРедагувати

Кар'єраРедагувати

  • 08.1957-10.58 — бетонник, ґазозварник, Свердловський з-д великопанельного домобудування, Луган. обл.
  • 12.1958-08.59 — ґазозварник, Запоріз. комбінат буд. деталей.
  • 1959-62 — студ., Запоріз. (Верхньохортицьке) пед. уч-ще.
  • 08.-10.1962 — учит. праці., Запоріз. спецінтернат N 3.
  • 1962-65 — служба в армії, м. Москва.
  • 1965-70 — учит. праці, фізкультури і малювання, Полівановська 8-річна школа Подольського р-ну Москов. обл.
  • 1970-73 — зав. відділу мистецтва, роз'їздний кор., заст. відповід. секретаря, газета «Літературна Україна», журнал «Вітчизна».
  • 1973 — заст. відповід. секретаря, «Литературная газета», м. Москва.
  • 12.1973-04.74 — роздавач інструментів, Москов. з-д ім. Калініна.
  • 04.-08.1974 — ст. кор., газета «Молодой ленинец», м. Калуга.
  • 01.1975-07.76 — електроґазозварник, БУ ТЕЦ-25, м. Москва.
  • 08.1976-04.82 — викладач естетики і права, ТУ N 150.
  • З 08.1978 — літератор, сатирик, Т-во проф. літераторів «Москва».
  • 1978-88 — ред., рецензент, в-во «Молодая гвардия».
  • 1984-85 — рецензент, газета «Литературная Россия».
  • 11.1990-09.91 — гол. ред., газета «Самостійна Україна».
  • 1993 — завліт, актор, комерц. дир., театр ЗС України.
  • 04.1995-04.99 — політ. оглядач, літ. редактор, газета «Вісті з України» («Український форум»).

Правозахисна діяльністьРедагувати

З початку 60-х — у правозахисному русі. В 1970-80-ті зазнав переслідувань, змушений жити за межами України.

Член КПРС (1965–1974) виключений парткомом Спілки письменників України за антирадянську пропаґанду і аґітацію, наклепи на КПРС і особисто В. Леніна, розкладання молодих літераторів.

Громадська діяльністьРедагувати

Член Всеукр. т-ва політв'язнів і репресованих (1989). Чл. НСЖУ (з 1995), Т-ва професіональних літераторів «Москва» (1978).

Лауреат клубу «12 стульев» (Литературная газета", 1982).

ТворчістьРедагувати

Автор

  • зб. афоризмів (1968, 1986, «самвидав»),
  • книг афоризмів і сатир. мініатюр «Тези і антитези» (1993),
  • зб. поезій «Нетрадиційний сонет» (1999), «Святі бажання» (2000),
  • добірки поезій, прози в багатьох збірках (Київ, Берлін, Москва, Таллінн, Софія).

ІншеРедагувати

Володіє білоруською мовою. Захоплення: народознавство, краєзнавство, історія, філософія, література, мистецтво, наука.

ПосиланняРедагувати