Голландський Павло Іванович
Голландський Павло Іванович (*14 (26) грудня 1861, станиця Аксайська — †6 лютого 1939, Сімферополь) — архітектор.
| Голландський Павло Іванович | |
|---|---|
 | |
| Народження |
14 (26) грудня 1861 станиця Аксайська |
| Смерть | 6 лютого 1939 (77 років) |
| Поховання | Сімферополь |
| Країна (підданство) |
.svg){kind=small} СРСР |
| Навчання | Інститут цивільних інженерівd (1892) |
| Діяльність | архітектор, інженер-будівельник |
| Найважливіші споруди |
Троїцький народний будинок міське училище ім. Терещенка особняк Уварової (Київ) палац Терещенків (Дениші) будинок-контора «Заготзерно» (Сімферополь) |
| Членство | КООПСИ |
| Заклад | НТУУ КПІ ім. Ігоря Сікорського |
| Сайт | gollandskiy.com/gollandskij-p-i-1861-1939 |
 Голландський Павло Іванович у Вікісховищі | |
Життєпис ред.
Народився в станиці Аксайська (м. Аксай) у родині козака. За спогадами самого архітектора, його далекими пращурами були корабели з Голландії (Нідерландів), запрошені Петро І до Росії. Звідси і прізвище — Голландський.
Навчався в Новочеркаській класичній гімназії, яку закінчив 1884 року.
Впродовж 1885–1892 років навчався в Петербурзькому інституті цивільних інженерів. Після закінчення навчання і до 1897 року служив у Петербурзі.
1898 року переїхав до Києва і за 20-річне перебування в місті збудував ряд громадських та житлових будинків.
Входив до Ради голів Київського товариства охорони пам'ятників старовини та мистецтва.
Викладав у КПІ, вченим секретарем Київського товариства історії архітектури та мистецтва.
1919 року, під час вступу до міста військ Симона Петлюри, зробив спробу повернутися до Новочеркаська, однак потрапив до Криму, де й залишився.
Спочатку працював у Херсонеському музеї (1920–1923), 1923 року перебрався до Сімферополя, працював хранителем Таврійського музею. Був членом Таврійського товариства історії, археології та етнографії.
З 1928 року працював архітектором Кримконсервтресту, потім з 1931 і до 1938 року в Кримдержпроектресті. Очолював Кримське відділення Спілки радянських архітекторів.
Помер і похований у Сімферополі.
Стиль ред.
Застосовував пластичні засоби необароко, неоренесансу, модернізованого романського стилю і неоампіру
Роботи в Києві ред.
- Внутрішнє оздоблення садиби Ханенко Варвари (Терещенківська вулиця, 15), виконане спільно з архітектором Р. Ф. Мельцером.
- Садиба О. Н. Терещенка на вул. Толстого № 7 (1898 р.)[1].
- Керував спорудженням Троїцького народного будинку, пізніше Троїцького народного театру на вул. Великій Васильківській № 53 (1900—1902 pp., автори Г. Антоновський, В. Осьмак).
- Трикласна Жіноча торгова школа на Бульварно-Кудрявській вулиці № 18/2 (1901–1902 рр.)[2],
- Міське училище імені Ніколи Терещенка на вулиці Ярославів Вал № 40 (1905—1907 pp. (2-а премія на конкурсі, робочі кресленики виконані з використанням проекту П. Альошина), тепер Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого,
- Садиба графині Уварової на вул. Липській № 16 (1912 p.)[3],
- Прибутковий будинок на Стрітенській вул. № 3/15 (1912–1915 рр.),
- Будинок Всеволода Демченка («Будинок з каріатидами»), вул. Пилипа Орлика, 3.,(1910 р.)[4],
Брав участь у спорудженні комплексу Київського політехнічного інституту.
Роботи в Криму та інших регіонах України ред.
- Палац Терещенка в с. Дениші на Житомирщині (1910–1911 pp.).
- Взяв участь у створенні розпланування парку в с. Дениші (поч. XX ст.).
- Спроектував постамент пам'ятника Івана Айвазовского у Феодосії (1914 р., ск. І. Гізбург, споруджений 1930 р.),
- Рибоконсервний завод у Феодосії (1928-1930 рр.),
- Будинок-контора «Заготзерно» в Сімферополі (1-а пол. 1930-х рр.), Здійснював рестарврацію Ханського палацу в Бахчисараї, обстежував археологічні та історичні пам'ятки в Старому Кримі, Євпаторії.
Здійснював внутрішнє опорядження Будинку піонерів у Сімферополі.
Нереалізовані проекти ред.
- Ескізний проект нового залізничного вокзалу в Києві (поч. ХХ ст.).
Адреси в Києві ред.
- вул. Маріїнсько-Благовіщенська (тепер Саксаганського) № 74 (1898—1902),
- вул. Тарасівська № 34 (1902—1905),
- вул. Володимирська № 89 (1906—1913),
- вул. Єлизаветинська (тепер Пилипа Орлика) № 1 (1913—1919).
Примітки ред.
- ↑ Садиба О. Н. Терещенка. Архів оригіналу за 7 квітня 2014. Процитовано 3 квітня 2014.
- ↑ Жіноча торгова школа. Архів оригіналу за 29 листопада 2014. Процитовано 3 квітня 2014.
- ↑ Садиба графині Уварової. Архів оригіналу за 7 квітня 2014. Процитовано 3 квітня 2014.
- ↑ «Будинок з каріатидами». Архів оригіналу за 7 квітня 2014. Процитовано 3 квітня 2014.
Джерела ред.
- Весь Киев на 1900 год. Издание М. А. Радоминского. Киев, 1900. (рос.)
- Весь Киев на 1902 год. Издание М. А. Радоминского. Киев, типография Р.Лубковского, 1902. (рос.)
- Весь Киев на 1905 год. Издание С. М. Богуславского, 1905. (рос.)
- Весь Киев на 1906 год. Издание С. М. Богуславского, 1906.(рос.)
- Весь Киев на 1912 год. Издание С. М. Богуславского. Киев, 1912.(рос.)
- Весь Киев на 1914 год. Издание С. М. Богуславского. Киев, типография 1-й Киевской артели печатного дела, 1914.(рос.)
Див. також ред.
Посилання ред.
- Зодчі України кінця XVIII — початку XX століть. Біографічний довідник Голландський Павло [Архівовано 2 жовтня 2013 у Wayback Machine.]
- Петрова Э. Б. Павел Иванович Голландский: страницы жизни в Симферополе[недоступне посилання з липня 2019].
- Сайт історії Києва
- Голландський П. І. [Архівовано 7 квітня 2014 у Wayback Machine.]