Голики (Шепетівський район)
Го́лики — село в Україні, у Славутській міській громаді Шепетівського району Хмельницької області. Населення становить 448 осіб.
село Голики | |||||
---|---|---|---|---|---|
| |||||
Церква Ікони Казанської Божої Матері | |||||
Країна | Україна | ||||
Область | Хмельницька область | ||||
Район | Шепетівський район | ||||
Тер. громада | Славутська міська громада | ||||
Код КАТОТТГ | UA68060270030097006 | ||||
Основні дані | |||||
Засноване | 1650 | ||||
Населення | 448 (2001) | ||||
Площа | 1,3 км² | ||||
Густота населення | 344,62 осіб/км² | ||||
Поштовий індекс | 30016 | ||||
Телефонний код | +380 3842 | ||||
Географічні дані | |||||
Географічні координати | 50°13′17″ пн. ш. 26°53′28″ сх. д. / 50.22139° пн. ш. 26.89111° сх. д. | ||||
Середня висота над рівнем моря |
219 м | ||||
Місцева влада | |||||
Адреса ради | 30000, Хмельницька обл., м. Славута, вул. Соборності, 7 | ||||
Карта | |||||
Мапа | |||||
|
Географія
ред.Село розташоване на річці Горинь, на півдні Славутського району, 9 км від Славути біля автошляху Т 1804.
Неподалік від села за кілька кілометрів у лісі розмістилось найбільше озеро Хмельницької області під назвою «Святе Озеро», а також ботанічний заказник «Теребіжі».
Історія
ред.1650 року село належало князям Заславським, у 1651—1658 роках спустошене татарами.
У 1850-х роках у Голиках діяв винокурний завод. Власник — поміщик Франковський.
Наприкінці XIX століття в селі 125 будинків, де мешкало 594 особи. До 1914 року село Голики було частиною містечка Славути.
Протягом 1907–1917 років село у складі Заславського ключа Заславського майорату князів Санґушків.
1911 року в Голиках населення збільшилося до 750 осіб, фабрика дерев'яної маси, водяний млин (40000 руб. річного перемолу).
У січні 1944 року, внаслідок диверсійної діяльності та непродуманих безглуздих дій радянських партизанів, село було спалене. Згоріло 107 хат, вціліло лише дві хати, церква і кузня.[1]
Населення
ред.Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 612 осіб, з яких 269 чоловіків та 343 жінки[2].
За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 442 особи[3].
Мова
ред.Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[4]:
Мова | Відсоток |
---|---|
українська | 98,88 % |
російська | 0,89 % |
інші | 0,23 % |
Символіка
ред.Затверджена 18 вересня 2015 року рішенням № 6 L сесії сільської ради VI скликання.
Герб
ред.На золотому щиті з лазуровою хвилястою базою червоні горщики-близнята з візерунком у вигляді дубових листків. Зелена глава відділена соснопагоноподібно. Щит вписаний у декоративний картуш і увінчаний золотою сільською короною. Унизу картуша напис «ГОЛИКИ».
Червоні горщики-близнята — символ гончарного промислу, яким славиться село; візерунок з дубового листя і сосновопагоноподібна глава — символ густих соснових лісів, серед яких розташовується село, і старого дуба на околиці Голиків. Хвиляста база — символ річки Горинь. Корона означає статус населеного пункту[5].
Прапор
ред.Квадратне полотнище складається з трьох горизонтальних смуг — зеленої, жовтої і синьої у співвідношенні 1:5:1, зелена і жовта розділені соснопагоноподібно, жовта і синя — хвилясто. На жовтій смузі червоні горщики-близнята з візерунком у вигляді дубових листків[6].
Мовний склад населення
ред.Згідно з переписом населення 2001 року українську мову назвали рідною 98,9 % мешканців села.
Відомі люди
ред.- Гончарук Микола Павлович (1984—2015) — боєць 17-го окремого мотопіхотного батальйону, загинув при виконанні бойових обов'язків, під час війни на сході України, під Горлівкою[7]
- Погорільчук Віталій Сергійович (1999—2022) — старший солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
Цікаві факти
ред.На гербі села зображені червоні горщики-близнята. Вони стали символом гончарного промислу, яким славиться місцевість. Завдяки тому, що там є поклади глини й велика кількість мешканців займалася гончарством, пів села мали прізвище Гончарук.[8]
Див. також
ред.Примітки
ред.- ↑ Станіслав Ковальчук Незабутні дні 1944-го. [Архівовано 23 вересня 2020 у Wayback Machine.] «Перспектива» — інформаційний портал [Архівовано 12 серпня 2016 у Wayback Machine.]
- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Хмельницька область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Хмельницька область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Хмельницька область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Опис герба на сайті heraldry.com.ua. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 1 листопада 2015.
- ↑ Опис прапора на сайті heraldry.com.ua. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 1 листопада 2015.
- ↑ Славутчани попрощалися із бійцем АТО Миколою Гончаруком [Архівовано 27 травня 2015 у Wayback Machine.] матеріал газети «Є ye.ua» [Архівовано 15 березня 2015 у Wayback Machine.]
- ↑ Горщики-близнята з новоград-волинського музею
Джерела
ред.- Цинкаловський О. Стара Волинь і Волинське Полісся. Краєзнавчий словник — від найдавніших часів до 1914 року. — Вінніпег : Накладом Товариства «Волинь», 1986. — Т. 2 : Л — Я. — 578 с.
Посилання
ред.- Розподіл населення за рідною мовою, Хмельницька область [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Прогноз погоди в селі Голики. weather.in.ua. Погода в Україні. Процитовано 2 липня 2022.
{{cite web}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - wikimapia Голики [Архівовано 25 серпня 2011 у WebCite]
- Св. Озеро [Архівовано 8 березня 2019 у Wayback Machine.]
- Поселення біля святого озера «СЛАВУТА»