Відкрити головне меню

Теофан Голдаєвич ЧСВВ (у світі Теодор Голдаєвич, 6 лютого 1752, Бискупиці — 1 вересня 1822, Львів) — український чернець-василіянин, педагог.

о. Теофан Голдаєвич, ЧСВВ
Теодор
Протоігумен Провінції Найсвятішого Спасителя Чину святого Василія Великого (1810—1818)
Загальна інформація
Народження 6 лютого 1752(1752-02-06)
с. Бискупиці, Волинське воєводство, нині с. Нехвороща, Володимир-Волинський район
Смерть 1 вересня 1822(1822-09-01) (70 років)
м. Львів
Служіння в церкві
Конфесія УГКЦ

Зміст

ЖиттєписРедагувати

Народився 6 лютого 1752 року в с. Бискупицях (Волинське воєводство, нині с. Нехвороща, Володимир-Волинський район) в родині священика.

5 вересня 1772 року вступив до Чину василіян у Почаївському монастирі.

Протягом багатьох років — професор і віце-ректор Львівської греко-католицької духовної семінарії, також протоігумен Галицької Провінції Василіян. У 1782/1783, 1783/1784 навчальних роках викладав філософію в гімназії (колегіумі) при Бучацькому монастирі. Також був учителем у Дрогобичі і Крехові.

Декрет цісаря від 29 квітня 1802 року ліквідовував 7 монастирів таким чином, що нерухомий маєток мав бути приєднаний до іншого близького монастиря, а будівлі і церкву повинні були продати на прилюдному аукціоні, виручені кошти передати громадському релігійному фонду. О. Голдаєвич від імені чину 26 травня 1817 року подав прохання монарху, щоб той дозволив залишити церкви і монастирі у власності того монастиря, до якого вищезгадані монастирі будуть 52 приєднані. Декретом від 27 березня 1818 року монарх дав згоду, зважаючи на убогість Василіянських монастирів.

З 21 червня 1811 до вересня 1822 року був ігуменом Крехівського монастиря[1].

Помер у Львові, був похований на цвинтарі ченців монастиря святого Онуфрія та парафіян Успенської церкви Львова (тепер — монастирський сад) поблизу церкви святого Онуфрія у Львові.

ПриміткиРедагувати

  1. Шкраб'юк П.. Крехів: дороги земні і небесні. — Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України; Видавництво Отців Василіян «Місіонер», 2002. — С. 387.

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати