Вікіпедія

Говард Зінн

Говард Зінн (англ. Howard Zinn; 24 серпня 1922(19220824) — 27 січня 2010) — американський історик, політолог, драматург і лівий інтелектуал єврейського походження, активний учасник численних громадських антивоєнних, антирасистських і правозахисних рухів. Сам Зінн називав свої політичні погляди такими, що перебувають на стику демократичного соціалізму та анархізму, в своїх наукових працях використовував марксистську методологію.

Говард Зінн
англ. Howard Zinn
Народився 24 серпня 1922(1922-08-24)[2][3][…]
Бруклін, Нью-Йорк, Нью-Йорк, США[5]
Помер 27 січня 2010(2010-01-27)[1][2][…] (87 років)
Санта-Моніка, Каліфорнія, США[5]
·інфаркт міокарда[5]
Країна  США
Національність євреї[5]
Діяльність драматург, політолог, історик, письменник, викладач університету, журналіст, антивоєнний активіст, labor historian, правозахисник, кінорежисер
Галузь історія[5]
Alma mater Нью-Йоркський університет[5], Колумбійський університет[6] і Thomas Jefferson High Schoold[5]
Знання мов англійська[3]
Заклад Гарвардський університет[7], Spelman Colleged[5] і Бостонський університет[5]
Учасник Друга світова війна[6]
Magnum opus A People's History of the United Statesd
Діти (2) Jeff Zinnd
Нагороди
IMDb ID 0957016
Сайт howardzinn.org

Біографія ред.

Народився 24 серпня 1922 року в родині єврейських робітників-імігрантів в Брукліні. Батько, Едді Зінн, емігрував з братом з Лемберга (Австро-Угорщина) напередодні Першої світової війни; мати, Дженні Рабинович, раніше жила в Іркутську (Російська імперія). Бідність батьків Зінна не дозволяла йому здобути якісну освіту до Другої світової війни (вдома практично не було книг, за винятком 20-томника творів Чарльза Діккенса), хоча йому вдавалося відвідувати літературні курси в школі ім. Томаса Джефферсона. Коли у віці 17 років приятелі-комуністи запросили Говарда на перший політичний мітинг в його житті, жорстокість кінних поліціянтів, виявлена ​​при розгоні демонстрації, шокувала його.

У роки Другої світової війни антифашист Зінн записався добровольцем. Він служив в бомбардувальній авіації ВПС США (з 1943 по 1945 рік), і саме особистий досвід військової служби сприяв формуванню антивоєнних поглядів Говарда Зінна. Йому доводилося бомбити цілі в Берліні, Чехословаччині та Угорщині. У квітні 1945 року він брав участь в одному із перших бомбардувань з бойовим використанням напалму. Бомбардувалася дружня мета — французьке місто Руаян. У книзі «Політика історії» Зінн згадував, що під час нового відвідування Руаяну в 1966 році дізнався, що під напалмовими бомбами загинуло близько 1000 мирних громадян Франції, смерть яких була згодом оголошена «трагічною помилкою». Повернувшись з війни додому, він помістив всі свої бойові медалі та нагороди в папку з написом «Ніколи більше».

Пізніше він доводив неправомірність і незаконність бомбардувань таких міст, як Дрезден, Руан, Токіо, Хіросіма і Нагасакі. Подібним чином Зінн різко засуджував напалмові бомбардування під час В'єтнамської війни і авіаудар по бомбосховищах Амірія.

Після війни Зінн як демобілізований офіцер зміг здобути вищу освіту завдяки «солдатському біллю про права» (G.I. Bill). Здобувши ступінь бакалавра в Нью-Йоркському університеті (1951), закінчив навчання в Колумбійському університеті за спеціальностями «історія» (1952) і «політологія» (1958). Темою його магістерської роботи був страйк шахтарів штату Колорадо в 1914 році, жорстоко пригнічена промисловцями і владою. Його докторська дисертація була присвячена політичній діяльності ліберального республіканця Фіореллі Ла Гуардія (передбачив, на думку Зінна, «Новий курс» президента Франкліна Делано Рузвельта) на посаді конгресмена. Що вийшла в 1959 році монографія «Ла Гуардія в Конгресі» була номінована Американською історичною асоціацією як найкраща англомовна книга про історію США.

З 1956 по 1963 рік був професором історії в Спелмановскому коледжі в Атланті. У 1964—1988 роках викладав політологію в університеті Бостона, також був запрошеним професором Паризького університету і Університету Болоньї.

У роки «холодної війни» Говард Зінн поряд з Ноамом Хомским і Сьюзен Зонтаг був в академічному середовищі одним з найпослідовніших критиків зовнішньої політики США як агресивної і імперіалістичної. Виступав проти військових дій у В'єтнамі і Іраку.

Під час викладання в Атланті активно включився в рух за громадянські права і був наставником ряду активістів з-поміж афроамериканських студентів, включаючи Еліс Вокер і Маріан Райт Едельман, нині головуючого Фонду захисту дітей. Зокрема, він співпрацював зі Студентським координаційним комітетом ненасильницьких дій, опротестував 30 порушень Першої та Четвертої поправки до Конституції США в Олбані (штат Джорджія), критикував ФБР і Міністерства юстиції за ігнорування випадків насильства з боку сегрегаціоністів. Хоча Зінн був штатним викладачем, громадянська позиція вченого послужила причиною його звільнення в 1963 році. У наступному, 1964 році, він написав дві книги, присвячені боротьбі афроамериканців за рівні права: «СККНД: Нові аболіціоністи» і «Містика півдня». Згодом Зінн часто звертався до цієї тематики — і як історик, і як безпосередній учасник подій.

У 1980 році була видана його книга «Народна історія США», яка побила всі рекорди за популярністю в традиціях критичної педагогіки. На противагу офіційній версії «історії президентів і генералів», Зінн звертає увагу на ті аспекти, які не завжди адекватно висвітлюються мейнстрімом американської історичної науки: класову боротьбу, американський експансіонізм, геноцид індіанців, негритянські повстання проти рабства, становище робітників, жінок і афроамериканців. 2007 році на основі книги вийшов багатосерійний документальний фільм.

Життя вченого висвітлена в документальному фільмі «Неможливо залишитися нейтральним у поїзді, що їде» (Howard Zinn: You Can not Be Neutral on a Moving Train), що вийшов 2004 року. У фільмі використані інтерв'ю з Ноамом Хомським (який назвав головного героя «совістю покоління»), Томом Хейденом і дружиною Зінна Розлін, музика ряду груп, включаючи «Pearl Jam», а закадровий текст читає актор Метт Деймон, що жив по сусідству з Зінном в Вест- Ньютона, передмісті Бостона. Помер 27 січня 2010 року від інфаркту.

Книги ред.

  • La Guardia in Congress (1959)
  • The Southern Mystique (1964)
  • SNCC: The New Abolitionists (1964)
  • New Deal Thought (1965, редактор)
  • Vietnam: The Logic of Withdrawal (1967)
  • Disobedience and Democracy (1968)
  • The Politics of History (1970)
  • The Pentagon Papers: Critical Essays (1972, редактор)
  • Postwar America (1973)
  • Зінн Г. США після Другої світової війни. — М.: Прогрес, 1977.
  • Justice in Everyday Life (1974, редактор)
  • A People's History of the United States (1980)
  • Зінн Г. Народна історія США — М.: Весь світ, 2006. ISBN 5-7777-0237-6
  • Declarations of Independence: Cross-Examining American Ideology (1991)
  • Failure to Quit: Reflections of an Optimistic Historian (1993)
  • You Can't Be Neutral on a Moving Train (1994)
  • The Zinn Reader (1997)
  • The Future of History (1999)
  • Marx in Soho: A Play on History (1999)
  • Howard Zinn on War (2000)
  • Howard Zinn on History (2000)
  • Terrorism and War (2002)
  • Emma: A Play in Two Acts About Emma Goldman (2002)
  • Artists in Times of War (2003)
  • Passionate Declarations: Essays on War and Justice (2003)
  • Voices of a People's History of the United States (2004, в соавторстве)
  • A People's History of the Civil War: Struggles for the Meaning of Freedom by David Williams, Howard Zinn (Series Editor) (2005)ISBN 978-1-59558-018-4.
  • A Power Governments Cannot Suppress (2006)
  • History Matters: Conversations on History and Politics (2006, в соавторстве)
  • A Young People's History of the United States (2007, в 2 тт.: Т. 1. Columbus to the Spanish-American War. Т. 2. Class Struggle to the War on Terror.
  • A People's History of American Empire (2008, в соавторстве)
  • The Bomb (City Lights Publishers, 2010) ISBN 978-0-87286-509-9.
  • The Historic Unfulfilled Promise (City Lights Publishers, 2012) ISBN 978-0-87286-555-6

Примітки ред.

  1. ↑ а б http://www.boston.com/news/local/breaking_news/2010/01/howard_zinn_his.html
  2. ↑ а б в Deutsche Nationalbibliothek Record #119301989 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  3. ↑ а б в г Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  4. ↑ SNAC — 2010.
  5. ↑ а б в г д е ж и к https://www.howardzinn.org/about/biography/
  6. ↑ а б http://howardzinn.org/
  7. ↑ https://courses.lumenlearning.com/americanlit2/chapter/howard-zinn-biography/

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Говард_Зінн&oldid=41752750