Відкрити головне меню

Гнилівська - колишня козацька станиця й сучасна міська місцевість у Залізничному районі на заході Ростова-на-Дону.

Поділяється на Нижньо-Гнилівську на заході й Верхньо-Грилівську на сході. Межею частин є старе станичне кладовище[1].

Назва походить від "гнилої" облоні Мертвого Дінця.

ІсторіяРедагувати

У 1747 році згадується як поселення українців на Гнилій рибацькій тоні[2]. За свідченням краєзнавця 19 сторіччя Харитона Попова українські селяни були приписними.[3]

1765 року тут зведена ратуша Троїцького храма.

На 1781 рік тут було 77 дворових садиб, 323 осіб (176 чоловіків й 147 жінок).

1797 року Гнилівський стан переменований на Гнилівську станицю.

1829 року звели Переполовенський храм.

На 1836 рік у станиці мешкало 2132 особи (1060 чоловіків й 1072 жінки) українського (Полтавської, Катеринославської, Киїівської, Харківської й Чернігівської губерній) й донсько-козацького походження. На 1843 рік у станиці було 456 дворових садиб, 65 багатих господарів, 152 середніх й 294 бідни х господарів, а до Гнилівського юрту належало 3 хутори.

1849 року уряд утворює Гнилівську торгову біржу (пристань) на двох берегах Дону починаючи від впливу Темерника. Торгівля рибою з Великою Україною, що збагатила Аксайську станицю поступово переміщається у Гнилівську[4].

1855 року зведений кам'яний храм Живоначальної Трійци.

На 1859 рік у Гнилівській станиці було 421 дворових господарств; 1827 осіб (934 чоловіків та 893 жінок); 2 православні церкви; ярмарка; 10 рибальських ватаг; 3 цегляних заводів; 2 пристані.

1863 року тут почало діяти парафіяльне чоловіче однокласне училище, що 1867 року стало двукласним.

1869 року введена у дію залізниця від Таганрогу до Гниловської станції.

На 1873 рік Гнилівська станиця налічувала 587 дворових садиб й 197 бездворових садиб; 3325 осіб (1735 чоловіків й 1590 жінок); а у Гнилівському юрті було 919 дворових садиб й 247 недворових садиб; мешкало 5159 осіб (2705 чоловіків й 2454 жінок).

На 1875 рік тут було 1 механичний (заснований 1873 року; 276 робітників), 2 цегляних (44 робітників), 18 рибних (162 робітники) заводи. 1880 року заснований найбільний у Наддонні шерстемійний завод, на якому працювало 825 робітників.

1880 року засновано початкове жіноче училище. 1882 року відкрилося 2-ге початкове парафіяльне чоловіче однокласне училище.

1894 й 1895 року засновано ще 2 цегляні заводи. 1897 року на березі було сведено французький вапняково-цементний завод. 1900 року відкрито цинкуваотний завод.

1901 року устрояється набережна та мостяться шляхи у станицю.

На початок 20 сторіччя тут був цементний, цинкувальний, шерстомійний, 16 рибних заводи, 3 доки, 6 каменоломень, 20 вітряків.1903 відкрито цегельний завод. 1905 року відкрита соле-мольна установа біля залізничної станції Ростов-Азовський.

На 1910 рік у станиці було 5 цегельних заводів.

1911 року зведений храм Серафима Саровського у бідній частині Гниловської.

1913 року влаштовується Громадське зібрання для влаштування у Гнилівській балів, маскарадів, вистав та ігор. У той же рік відкривається лікарня на 5 ліжок.

1914 року влаштована поромна переправа через Дон.

1915 року відкривається пошта.

За радянської влади Гнилівська почала мілітаризуватися, - з 1920-их років тут базувалися 9-й й 10-й авіазагони винищувачів ПКВО. Потім аеродром віднесли до ДТСААФ, на якому ще до розпаду СРСР навчалися гвинтокрильники.

1930 року Нижньо-Гниловська увійшла до складу міста Ростов-на-Дону зі збереженням селищної ради. 1954 року Нижнє-Гниловське селище увійшло до Залізничного району міста.

ДжерелаРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. История станицы Гниловской - Из истории Ростова - Ростов со всех сторон - Статьи, очерки, зарисовки - Ростовберег.ру. www.rostovbereg.ru. Процитовано 2018-09-13. 
  2. Сборник Областного войска Донского статистического комитета. —1908. — № 1415. — С. 196. 
  3. Попов Харитон Иванович историк этнограф искусствовед Донского края. www.donvrem.dspl.ru (ru). Процитовано 2018-09-13. 
  4. Статистическое описание земли донских казаков. — Новочеркасск, 1891. — С.153.