Гнилиця (притока Осколу)

Гнили́ця — річка в Україні, у Куп'янському районі Харківської області. Ліва притока Оскілу (басейн Сіверського Дінця).

Гнилиця
Витік на західній стороні від с. Орлянки
• координати 49°41′26″ пн. ш. 37°48′14″ сх. д. / 49.69056° пн. ш. 37.80389° сх. д. / 49.69056; 37.80389
Гирло Оскіл
• координати 49°44′59″ пн. ш. 37°38′54″ сх. д. / 49.74972° пн. ш. 37.64833° сх. д. / 49.74972; 37.64833
Похил, м/км 1,7 м/км
Басейн Сіверського Дінця
Країни: Україна Україна
Регіон Харківська область
Довжина 13 км
Площа басейну: 145 км²

У деяких джерелах річку, яка дала назву хутору, що у подальшому став слободою, називають Гнилицею, а хутір відповідно – Гнилицьким. Насправді ж річка спочатку мала назву Глиниця, а хутір називався Глиницький, бо тут були багаті родовища глини, придатної для гончарства. В подальшому відбулося переосмислення назви. Зараз річка Гнилиця – це дуже слабенький потік, що в посушливі літа навіть пересихає. А тоді це була повноводна ріка з дуже тихою течією при впадінні в Оскіл. Через це заболочувались, робились «гнилими» береги, за що відповідно її й охрестили. В передвоєнні й перші післявоєнні роки неподалік від села Кучерівки на заболоченій місцевості велися торфорозробки. Торф постачався до Куп'янська як паливо.[джерело?]

Більше сотні років поселення являло собою невеликий хутір, що мав назву Глиницький (пізніще – Гнилицький, а з 1801, коли сюди перевезли дерев'яну церкву, куплену у міста Куп'янська і освячену на честь апостолів Петра і Павла, хутір став слободою Петропавлівка).

Опис ред.

Довжина 13 км, похил річки — 1,7 м/км. Формується з багатьох безіменних струмків та 1 водойми. Площа басейну 142 км².

Розташування ред.

Гнилиця бере початок на західній стороні від села Орлянки. Тече переважно на північний захід через село Петропавлівку і на північно-західній околиці впадає у річку Оскіл, ліву притоку Сіверського Дінця.

Джерела ред.

  1. «Каталог річок України». — К. : Видавництво АН УРСР, 1957. — С. 145. — (№ 2470).
  2. Словник гідронімів України — К.: Наукова думка, 1979. — С. 142 (Гнилиця № 3).