Відкрити головне меню

Юра Гнат Петрович

український актор і режисер
(Перенаправлено з Гнат Юра)

Юра́ Гнат Петро́вич (27 грудня 1887 (8 січня 1888), Федвар, Російська імперія — 18 січня 1966(1966-01-18), Київ, СРСР) — український театральний режисер, актор театру і кіно. Народний артист УРСР, народний артист СРСР (1940)[1]. Лауреат двох Сталінських премій другого ступеня (1949, 1951). Депутат Верховної Ради УРСР 1–5 скликань (1938–1963).

Гнат Петрович Юра
Індивідуальне фото Юри Г.П.jpg
Народився 27 грудня 1887 (8 січня 1888)
Федвар, Олександрійський повіт, Херсонська губернія, Російська імперія
Помер 18 січня 1966(1966-01-18) (78 років)
Київ, Українська РСР, СРСР
Поховання Байкове кладовище
Громадянство
(підданство)
Flag of Russia.svg Російська імперія
Flag of Ukraine.svg УНР
Flag of the Ukrainian State.svg Українська Держава
Flag of the Ukrainian Soviet Socialist Republic (1919-1929).svg Українська РСР
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Національність українці
Діяльність театральний режисер, актор театру і кіно
Alma mater Єлисаветградське земське реальне училище
Заклад Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого
Партія КПРС
Батько Петро Мусійович
Мати Меланія Григорівна
У шлюбі з Ольга Рубчаківна
Діти син Юрій (нар. 1924)
Автограф Юра Гнат Петрович автограф 1945.png
Нагороди
Орден Леніна — 1951 Орден Леніна — 1958Орден Леніна — 1960Орден Трудового Червоного Прапора — 1936
Орден Трудового Червоного Прапора — 1948Орден «Знак Пошани»  — 1940Медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Премії
Сталінська премія — 1949Сталінська премія — 1951
Звання
Народний артист СРСР— 1940Народний артист УРСР— 1930Заслужений артист УРСР— 1923
IMDb nm0950998

БіографіяРедагувати

Народився 27 грудня 1887 (8 січня 1888)(18880108) року в селі Федвар (тепер село Підлісне Олександрівського району Кіровоградської області).

З 1907 на професійній сцені в трупі С. Максимовича. У трупі Максимовича Юра зустрів свого творчого побратима та товариша у житті Семена Семдора.[2] Далі Юра грав у театрі товариства «Руської Бесіди» у Львові (1913—1914), у Молодому Театрі (1917) і в Театрі ім. Т. Шевченка в Києві (1919). Від 1920 в Театрі ім. Івана Франка, створеному під опікою УГА у Вінниці, перенесеному 1923 до Харкова, а з 1926 до Києва.

У цьому театрі Гнат Юра працював до 1961 року як мистецький керівник і режисер, підготувавши близько 100 вистав. За першого періоду Гнат Юра переважно імітував репертуар Молодого Театру й спирався на драми В. Винниченка та модерні західно-європейські п'єси. Від 1929 перейшов на радянсько-український (І. Микитенко, О. Корнійчук) та російський репертуар. З світового класичної спадщини ставив «Дон Карлоса» Й.-Ф. Шіллера (1936).

У 1934 році у журналі «За марксо-ленінську критику» (№ 12, 1934 рік) опублікована стаття Гната Юри «Націоналістична естетика Леся Курбаса»

«Націоналізм і фашизм — ось той прапор, під яким Курбас, об'єднавшись з цілою групою українських націоналістів, зокрема з ділянки літератури, починає виступати», — пише Г. Юра у статті, яка через кілька років була пред'явлена табірному начальству на Медвежій горі Олексієм Алєєксєєвим, що стало причиною для заборони вистави, яку Лесь Курбас готував в ув'язненні і його заслання на Соловки[3]".

У розмові з Лесем Танюком Гнат Юра відмовляється від авторства статті, втім, пояснення на диктофон давати відмовляється, обіцяючи виступити з публічною заявою. Така заява так і не з'явилася.

Член ВКП(б) з 1938 року.

Викладав з перервами в Київському театральному інституті (1938—1961).

Помер 18 січня 1966 року. Похований в Києві, на Байковому кладовищі. Поруч з ним похована його дружина — Рубчаківна Ольга Іванівна.

ТворчістьРедагувати

Як актор залишився найкращим у побутових ролях:

В побутовому плані також виступав у ролях:

Фільмографія:

Нагороди та почесні званняРедагувати

РодинаРедагувати

Пам'ятьРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Указ Президії Верховної Ради СРСР від 25 травня 1940 // Вісті [Рад депутатів трудящих УРСР] : газета. — Київ, 1940. — 26 травня.
  2. Юра Гнат (Игнатий) Петрович
  3. Танюк, Лесь. Талант і талан Леся Курбаса. 
  4. geo.ladimir.kiev.ua(рос.)

ПосиланняРедагувати

ДжерелаРедагувати