Ґліцинія

рід рослин
(Перенаправлено з Гліцинія)

Ґліцинія[1] (від грец. γλυκός — «солодкий»), також вістарія, вістерія (Wisteria) — рід ліаноподібних дерев'янистих рослин у країнах Східної Азії та східній частині США, також поширених у культурі по цілому світу.

Ґліцинія
Wisteria fl.jpg
Цвіт ґліцинії
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Евдикоти (Eudicots)
Клада: Розиди (Rosids)
Ряд: Бобовоцвіті (Fabales)
Родина: Бобові (Fabaceae)
Підродина: Метеликові (Faboideae)
Триба: Millettieae
Рід: Ґліцинія (Wisteria)
Nutt.
Види
Commons-logo.svg Вікісховище: Wisteria

Мають гарний цвіт довжиною 10—18 см, переважно бузкового, рожевого або білого кольорів. Цвітіння починається навесні у країнах Європи та Азії і наприкінці літа у США.

ЕтимологіяРедагувати

Назва вістарія походить від прізвища американського вченого, професора анатомії Пенсільванського університету Каспара Вістара, (1761—1818). Деякий час назву вимовляли та писали як вістарія (Wistaria), проте Міжнародним кодексом ботанічної номенклатури вона встановлена в написанні Wisteria.

ХарактеристикаРедагувати

 
Найбільша ґліцинія японська в Японії

Ґліцинії в цілому є великими дерев'янистими листопадними ліанами. Серед видів найбільш поширена ґліцинія китайська (Wisteria sinensis). Інший вид, що росте в Японії, ґліцинія японська (Wisteria floribunda), також поширений у культурі. Багаторічна добре розвинена рослина має висоту до 15—18 м, з пониклими гілками-ліанами, з 7—13 непарноперистими листочками завдовжки до 30 см. Квітне навесні, в кінці березня — утворюються фіолетові запашні квіти, зібрані в повислі китиці.

ПоширенняРедагувати

Ґліцинії зустрічаються в лісах провінцій Хубей і Сичуань в Китаї. Широко використовуються в декоративному садівництві по всьому світі, але переважно у вологих субтропіках. У садівничій культурі створені форми ґліциній з білими, світло- і темно-фіолетовими квітками. В Україні культивують ґліцинію на Чорноморському узбережжі Криму та на Закарпатті, також зростає в ботанічному саду ім. О. Фоміна та в інших місцях. На півдні США акліматизовані ґліцинії поширені не лише в культурі, але й у дикій природі.

ВирощуванняРедагувати

Популярна в садах ліана. Більшість сортів морозостійкі до -20°С, деякі витримують до -35°С. Швидко нарощує зелену масу, вимагає підрізування двічі на рік. Часто ламає власну опору.

Щедре підживлення з надлишком азоту може привести до затримки цвітіння. Зазвичай на дозрівання рослини потрібно кілька років. Дозрівання і, відповідно, цвітіння можуть стимулювати невеликі пошкодження стовбура, обрізання, підрізання коренів, стрес від посухи.

РозмноженняРедагувати

Ґліцинія розмножується живцями, зеленими пагонами, кореневими відводками, повітряними відводками і насінням. При насіннєвому розмноженні сортові ознаки, як правило, не передаються.

Цікаві фактиРедагувати

Щороку помилуватися квітками цієї рослини з'їжджаються японці на традиційне «ганасанпо»[2].

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати