Вікіпедія

Глущенко Яна Вікторівна

українська акторка

Яна Вікторівна Глущенко (нар. 8 липня 1986, Мелітополь)  — українська акторка. Учасниця проєктів «Дизель Студіо» (скетчком «На трьох», концертне шоу «Дизель Шоу»).

Глущенко Яна Вікторівна
Народилася 8 липня 1986(1986-07-08) (37 років)
Мелітополь, УРСР, СРСР
Національність українка
Громадянство Україна Україна
Діяльність Акторка
Alma mater Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого
Роки діяльності 2004 — по сьогодні
Чоловік Збаращук Олег Анатолійович
Діти Збарщук Тамерлан Олегович
Провідні ролі
  • блондинка Яна, «На трьох»
  • повія Яна, "На трьох"
IMDb ID 6226484
CMNS: Глущенко Яна Вікторівна у Вікісховищі
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Глущенко.

Біографія ред.

Народилася 8 липня 1986 року в Мелітополі. Мати, Олена Павлівна — кондитерка, приватна підприємиця. Батько, Віктор Олегович — військовий.

2003 року закінчила київську середню школу № 247.

2004 року вступила на акторський факультет Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені Карпенка-Карого (КНУТКіТ) (курс народного артиста України Бориса Вознюка), а з другого року навчання — курс відомого театрального режисера Станіслава Мойсеєва (Київський академічний Молодий театр, Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка).

1 квітня 2017 року одружилася з українським продюсером Олегом Збаращуком (продюсер гурту ТІК і Ірини Білик, концертний директор «Дизель Студіо»). 4 жовтня 2017 року народила сина Тамерлана[1][2].

З дитинства любить тварин, займається благодійністю.

Акторська кар'єра ред.

З 2004 року Глущенко почала активно зніматися в теле- та кінопроєктах.

Першою стала головна роль в реаліті-шоу «Помагайці» («Новий канал»).

Перша епізодична роль у кіно — продавчиня у квітковому магазині («Російські ліки»).

Початком серйозної акторської гумористичної кар'єри акторка вважає роботу в проєкті «Велика різниця по-українськи».

2013 — роль у драмі «Пізнє каяття» (режисер Оксана Байрак).

2014 — «Рятувальники Алупки» (режисер Олексій Даруга).

 

З 2015 року — акторка проєктів «Дизель Студіо»: скетчком «На трьох», концерти «Дизель Шоу» (телеканал ICTV).[3]

Фільмографія ред.

Цей розділ треба вікіфікувати для відповідності стандартам якості Вікіпедії. Будь ласка, допоможіть додаванням доречних внутрішніх посилань або вдосконаленням розмітки статті. (11 квітня 2019)
  • 2004 — «Російські ліки».
  • 2007 — Анфіса. «Охламон». Режисер Д. Панченко. Профіль-престиж
  • 2007-2008 — Світланка (68 серія «Заручник почуттів»). «Повернення Мухтара-4», 68 с. «Заручник почуттів». Режисер В. Златоустівський. Студія «2В» на замовлення НТВ
  • 2008 — Катя. «День залежності». Режисер С. Альошечкін. Star Media
  • 2008 — «Почати спочатку. Марта». Режисер І. Копилов. Star Media
  • 2008 — Альона. «Карасі». Режисер С. Крутін. Star Media
  • 2009 — Сереброва. «Згідно із законом» 39 с. «Фото на пам'ять». Режисери А. Руденко, М. Мехеда, К. Шихару. Film.ua
  • 2011 — «Ластівчине гніздо». Режисери К. Кашликов, О. Тименко. Френдс продакшн
  • 2011 — Анжела. «Ліки для бабусі». Режисер С. Альошечкін. Кінокомпанія УПС
  • 2011 — Блонда. «Три сестри». Режисер К. Бін. Гольфстрім
  • 2011 — Зоя Павлівна. «Байки Мітяя». Режисер А. Кірющенко. Студія Квартал-95
  • 2011 — Катя. «Сім верст до небес». Режисер Ю. Павлов. Кінокомпанія УПС
  • 2011 — Анжела. «Таксі». Режисер А. Щербаков. Film.ua
  • 2011 — Маринка. «Здрастуй, мамо». Режисер Я. Ластовецький. Istil Studios
  • 2011 — «Нехай говорять». Режисер С. Альошечкін. Кінокомпанія УПС.
  • 2011 — Лєра. «Лють» ф. 2 «Дезертир». Режисери І. Копилов, А. Азаров, С. Чекалов. Star Media
  • 2012 — Анжела. «Мріяти не шкідливо». Режисер Ю. Павлов. Кінокомпанія УПС
  • 2012 — Світлана. «Мамо, я льотчика люблю». Режисер А. Ігнатуша. Кіностудія ім. О. Довженка
  • 2012 — Женя Бєлова. «Мамочка моя». Режисер А. Чеботарьова. Кінокомпанія УПС
  • 2012 — Лена Чернова. «Батьківський інстинкт». Режисер А. Азаров. Кінокомпанія УПС
  • 2013 — «Великі почуття». Режисер С. Атрощенко. IQ-production
  • 2013 — «Штучки». Режисер А. Богданенко. ЛВ Студіо
  • 2013 — «Одинокі серця». Режисер С. Комаров. Кінокомпанія УПС
  • 2013 — Анна Іпатова. «Жіночий лікар-2», 5 с. Режисер А. Гойда. Film.ua
  • 2013 — Каміла. «Пастка». Режисер С. Коротаєв. Film.ua
  • 2013 — Ліка. «Пізнє каяття». Режисер О. Байрак. Film.ua
  • 2013 — «Онлайн». Режисер Н. Пасеницька. Гольфстрім продакшн на замовлення НЛО TV;
  • 2014 — «В мережі». Режисер Андрій Осмоловський. Студія 12/12
  • 2014 — Жанна. «Вітряна жінка». Режисер О. Перуновська. FILM.UA та INTRA FILM
  • 2014 — Лєра Крестовська. «Швидка допомога». Режисери М. Литвинов, Є. Стрельнікова. StarLight Films
  • 2014 — Альбіна (головна роль). «Рятувальники Алупки». Режисер А. Даруга. РіК
  • 2014 — Віра. «Криве дзеркало душі». Режисер М. Мехеда. Star Media
  • 2014 — Марта. «Справа для двох» ф. 3 «Больова точка». Режисери А. Азаров, К. Шихар. УПС
  • 2015 — Саша. «Гречанка». Режисери І. Забара, І. Громозда. Film.UA
  • 2015 — Юля (головна роль). «Даєш молодь. Це любов…». Режисер А. Богданенко. IQ-production

Примітки ред.

  1. ↑ Музыка, Лилия (9 жовтня 2018). Звезда «Дизель Шоу» рассекретила редкое имя сына. Факти. Процитовано 11 квітня 2019.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  2. ↑ Грицфельдт, Людмила (10 жовтня 2019). Яна Глущенко показала своего годовалого сына и наконец-то рассекретила его имя. Viva.ua. Архів оригіналу за 11 квітня 2019. Процитовано 11 квітня 2019.
  3. ↑ Яна Глущенко. 24SMI. Архів оригіналу за 27 квітня 2019. Процитовано 27 квітня 2019.

Посилання ред.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Глущенко Яна Вікторівна
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Глущенко_Яна_Вікторівна&oldid=38174528