Глухий губно-губний фрикативний

Глухий губно-губний фрикативнийприголосний звук, що існує в деяких мовах. У Міжнародному фонетичному алфавіті записується як ⟨ɸ⟩ (грецька літерою «Φ»). В українській мові цей звук передається на письмі літерою ф.

Глухий губно-губний фрикативний
ɸ
Номер МФА 126
Кодування
HTML (десяткове) ɸ
Юнікод (hex) U+0278
X-SAMPA p\
Кіршенбаум P
Брайль[en] ⠨ (braille pattern dots-46)⠋ (braille pattern dots-124)

Назва ред.

  • Глухий білабіальний фрикатив (англ. voiceless bilabial fricative)
  • Глухий білабіальний фрикативний
  • Глухий губно-губний фрикатив
  • Глухий губно-губний фрикативний

Властивості ред.

Властивості глухого губно-губного фрикативного:

  • Тип фонації — глуха, тобто цей звук вимовляється без вібрації голосових зв'язок.
  • Спосіб творенняфрикативний, тобто один артикулятор наближається до іншого, утворюючи вузьку щілину, що спричиняє турбулентність.
  • Місце твореннягубно-губне, тобто він артикулюється обома губами.
  • Це ротовий приголосний, тобто повітря виходить крізь рот.
  • Це центральний приголосний, тобто повітря проходить над центральною частиною язика, а не по боках.
  • Механізм передачі повітря — егресивний легеневий, тобто під час артикуляції повітря виштовхується крізь голосовий тракт з легенів, а не з гортані, чи з рота.

Приклади ред.

Мова Слово МФА Значення Примітки
бенгальська (східна) [ɸɔl] плід Алофон /f/; у західних діалектах — /pʰ/.
еве[1] éƒá [é ɸá] відшліфував Опозиція фонемі /f/
іспанська[2] pub [ˈpa̠ɸ̞] корчма Алофон /b/ після паузи[2]. Див. іспанська фонетика
італійська (Тоскана)[3] i capitani [iˌhäɸiˈθäːni] капітани Алофон /p/[3] Див. італійська фонетика
ітельменська чуфчуф [tʃuɸtʃuɸ] дощ
маорійська whakapapa [ɸakapapa] родовід
таїтянська fī [ʔoːɸiː] змія Алофон /f/.
турецька (діал.)[4] ufuk [uˈɸuk] небокрай Алофон /f/ перед огубленими голосними[4]. Див. турецька фонетика
туркменська fabrik [ɸabrik] фабрика
японська[5] 腐敗/fuhai [ɸɯhai] занепад Алофон of /h/ перед /ɯ/. Див. японська фонетика

Примітки ред.

Джерела ред.

  • Göksel, Asli; Kerslake, Celia (2005). Turkish: a comprehensive grammar. Routledge. ISBN 978-0415114943. Архів оригіналу за 26 листопада 2014. 
  • Hall, Robert A. Jr. (1944). Italian phonemes and orthography. Italica (American Association of Teachers of Italian). 21 (2): 72–82. doi:10.2307/475860. JSTOR 475860. 
  • Ladefoged, Peter (2005). Vowels and Consonants (вид. Second). Blackwell. 
  • Okada, Hideo (1991). Japanese. Journal of the International Phonetic Association. 21 (2): 94–97. doi:10.1017/S002510030000445X. 
  • Pérez, Ramón Morillo-Velarde; Aguilar, Rafael Cano; Jiménez, Antonio Narbona (1998). El Español hablado en Andalucía. ISBN 84-344-8225-8. 
  • Wetzels, W. Leo; Mascaró, Joan (2001). The Typology of Voicing and Devoicing. Language. 77 (2): 207–244. doi:10.1353/lan.2001.0123. Архів оригіналу за 6 вересня 2015. Процитовано 15 травня 2016.