Глузський Михайло Андрійович

російський радянський актор українського походження (1918–2001)

Глузський Михайло Андрійович (20 листопада 1918, Київ, Українська Держава — 15 червня 2001, Москва, Росія) — радянський і російський актор театру і кіно. Лауреат Державної премії РРФСР імені братів Васильєвих (1973). Народний артист СРСР (1983).

Глузський Михайло Андрійович
рос. Михаил Глузский
Ім'я при народженніМихаил Андреевич Глузский
Народився20 листопада 1918(1918-11-20)
Київ, Українська Держава
Помер15 червня 2001(2001-06-15) (82 роки)
Москва, Росія
  • інфаркт міокарда
  • ПохованняВаганьковське кладовище
    Громадянство Українська Держава
     УНР
     СРСР
     Росія
    Діяльністьактор, актор театру, кіноактор, театральний педагог
    ЗакладВсеросійський державний інститут кінематографії
    Роки діяльності19392001
    ЧленствоСК СРСР
    Провідні роліСретенський («Монолог» 1972)
    IMDbID 0323311
    Нагороди та премії
    Орден «За заслуги перед Вітчизною» III ступеня орден Трудового Червоного Прапора медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «За зміцнення бойової співдружності» медаль «У пам'ять 800-річчя Москви»
    народний артист СРСР народний артист РРФСР заслужений артист РРФСР Державна премія РРФСР імені братів Васильєвих подяка Президента Російської Федерації

    CMNS: Глузський Михайло Андрійович у Вікісховищі

    Життєпис

    ред.

    Народився в Києві 7 (20) листопада 1918(19181120) року (згідно з записом у метрічній книзі — 7 листопада за юліанським календарем)[1][2]. У 1922 р., після смерті батька, сім'я Глузських переїхала до Москви. У 1933 р. працював учнем слюсаря на заводі НАТІ, 19331935 — електромонтер ЦУМу в Москві.

    У 1940 р. закінчив Школу кіноакторів при студії «Мосфільм» (майстерня М. Тарханова).

    З 1940 р. служив у Радянській Армії. Учасник Другої Світової війни. В складі концертних бригад виступав у фронтових частинах.

    У 19461995 рр. — актор московського Театру-студії кіноактора. У цей період М. Глузський також працював на запрошення в Театрі Радянської військової адміністрації в Німеччині, у Театрі «Современник» та у Театрі ім. Єрмолової.

    З 1995 р. — у трупі Театру «Школа сучасної п'єси». Найпомітніша театральна роль — у виставі за п'єсою С. Злотникова «Ішов старий від баби» (екранізована в 1996 р.).

    Дебютував у кіно епізодичною роллю гімназиста на «Мосфільмі» в картині «Сім'я Оппенгейм» (1938, немає в титрах) та роллю прикордонника в картині «Дівчина з характером» (1939). Всього у досьє актора в кіно, телефільмах та фільмах-спектаклях понад 170 ролей. Не завжди це були провідні ролі, але й в епізодах артист завжди привертав до себе увагу. Глибокий різноплановий драматичний актор. Ним створено на екрані багато різнохарактерних, яскравих образів.

    Популярність М. Глузський здобув як кіноактор. У картині «Тихий Дон» (1957) Сергія Герасимова його Калмиков відразу був помічений не лише глядачами, але й професіоналами. За більш ніж 60 років у кінематографі актор працював з багатьма відомими і видатними режисерами радянського, російського та зарубіжного кіно.

    Серед його провідних кіноролей — Фокич («У вогні броду немає» 1967, реж. Г. Панфілов), Іван Степанович Меньшиков («Прийшов солдат з фронту» 1971, реж. М. Губенко), професор Сретенський («Монолог» 1972, реж. І. Авербах), інженер Віктор Михайлович Мєшков («Майже смішна історія» 1977, реж. П. Фоменко) та багато інших — психологічно глибоких і щирих.

    М. Глузський активно працював над дубляжем іноземних фільмів і кінострічок союзних республік, брав участь в озвучуванні мультфільмів. Багато працював на радіо і телебаченні.

    Активно займався громадською діяльністю: був секретарем правління Спілки кінематографістів СРСР, керував комісією ветеранів кіно в Союзі кінематографістів СРСР, очолював Московську міську комісію з культурно-шефської роботи над Збройними Силами СРСР і Комісію ветеранів кіно та Військово-шефську комісію м. Москви.[3]

    У 19871998 рр. вів акторську майстерню у Всеросійському державному інституті кінематографії, випустив два курси. Професор.

    Останні роки актор важко хворів, але не припиняв роботи ні в кіно, ні в театрі.

    М. А. Глузський пішов з життя 15 червня 2001 року. Похований у Москві на Ваганьковському кладовищі.

    Нагороди та звання

    ред.

    Фестивалі та премії[4]

    ред.
    • 1973 — Державна премія РРФСР імені братів Васильєвих («Прийшов солдат з фронту» 1971)
    • 1975 — Нагороджений Срібною медаллю ім. О. П. Довженка за участь у фільмі «Полум'я» (1974)
    • 1996 — Кінопремія «Ніка»: За найкращу роль другого плану («Чоловік для молодої жінки» 1996)[5]
    • 1998 — Кінопремія «Ніка»: «За честь і гідність»[6]
    • 1998 — Кінофестиваль «Сузір'я»: Приз «За видатний внесок у професію»
    • 1999 — Кінофестиваль «Віват кіно Росії!» в Санкт-Петербурзі: Приз «Жива легенда російського кіно»

    Пам'ять

    ред.
    • 2002 — У документальному телециклі «Щоб пам'ятали…» («Чтобы помнили…») був знятий фільм «Михайло Глузський»
    • 2006 — У документальному телециклі «Як йшли кумири» («Как уходили кумиры») був знятий фільм «Михайло Глузський»

    Фільмографія (вибірково)

    ред.

    та ін.

    Роботи на українських кіностудіях:

    Примітки

    ред.
    1. ЦДІАК України. Ф. 127. Оп. 1080. Спр. 497. Арк. 388зв–389. Архів оригіналу за 4 червня 2022. Процитовано 4 червня 2022.
    2. У низці джерел дата народження — 21 листопада 1918 року.
    3. Глузський Михайло Андрійович (rusactors.ru) [Архівовано 9 травня 2013 у Wayback Machine.](рос.)
    4. Енциклопедія вітчизняного кіно: Глузський Михайло Андрійович (рос.). Архів оригіналу за 27 липня 2017. Процитовано 18 січня 2018.
    5. Лауреати Національної кінематографічної премії «Ніка» (1996) (рос.). Архів оригіналу за 5 червня 2013. Процитовано 8 травня 2013.
    6. Лауреати Національної кінематографічної премії «Ніка» (1998) (рос.). Архів оригіналу за 5 червня 2013. Процитовано 8 травня 2013.

    Література

    ред.
    • Віталій Абліцов «Галактика „Україна“. Українська діаспора: видатні постаті» — К.: КИТ, 2007. — 436 с.

    Посилання

    ред.