Відкрити головне меню

Глоговський Юрій Якович (пол. Głogowski Jerzy, 1777, Львів — 15 вересня 1838, Львів) — польський[1] художник, архітектор, етнограф. Представник польського шляхетського роду Ґлоґовських гербу Ґжимала.

Глоговський Юрій Якович
Народження 1777Львів, Габсбурзька монархія
Смерть не раніше 9 вересня 1838 і не пізніше 12 вересня 1838Львів, Габсбурзька монархія
Поховання Личаківський цвинтар
Громадянство
(підданство)
Flag of Russia.svg Російська імперія
Flaga Rzeczypospolitej Obojga Narodow ogolna.svg Річ Посполита
Навчання
·Білявський Остап
Діяльність художник, архітектор
Праця в містах Львів, Краків
Архітектурний стиль класицизм
Глоговський Юрій Якович у Вікісховищі?
Будинок Губерніального уряду на Гетьманських валах. Розібраний у 1943—1947 роках.
Стара львівська ратуша. Акварель Глоговського, зроблена до 1826 року.

БіографіяРедагувати

Народився 1777 року у Львові у польській[2] шляхетській сім'ї гербу Ґжимала.

Ймовірно, від початку 1790-х рр. навчався малярству у львівського художника Остапа Білявського.[2]

Протягом 1803—1809 років — урядовий архітектор і геометр Кракова. Працював на відновленні Краківських фортифікацій. З 1809 р. переїхав до Львова.[3] Працював ад'юнктом Галицької дирекції будівництва. Відомо, що 1811 року за відсутності керівника дирекції Глоговський своїм підписом затвердив проект фасаду львівської Колегії піарів під час перебудови на шпиталь. Це може свідчити про високу посаду, яку займав на той час.[4] У 1817 році Юзеф Максиміліян Оссолінський доручив йому опрацювати план перебудови приміщення колишнього монастиря сестер ордену кармеліток взутих під науковий заклад, названий його іменем, що не було реалізовано.[5]

Член Міщанського стрілецького товариства у Львові. Прийнятий 4 жовтня 1818 року за порукою Яна Юзефа Піллера і Кароля Швайкарта. Автор однієї з медалей товариства. Медаль відома лише з описів. Згодом став почесним членом товариства.[6]

У 1834—1836 рр. здійснив ряд подорожей по західноукраїнських землях (зокрема, відомі зображення селян Могильниці, Довгого, Янова (тепер Долина) на Теребовлянщині, Золотого Потоку, Підзамочка, Язлівця; міщан Бучача, Заліщиків, Хоросткова[7] у яких йому вдалося зібрати безцінний етнографічний пейзажний матеріал для своїх акварельних замальовок. Учасник першої художньої виставки у Львові 1837 року.[8]

Помер між 9 і 12 вересня 1838 року у Львові.[3] Похований на Личаківському цвинтарі.[9]

ТворчістьРедагувати

Займаючи протягом 30 років посаду інспектора державних новобудов в Галичині та Буковині[1], Глоговський справив значний вплив на формування нових принципів містобудування, охорони чи консервації архітектурних пам'яток старовини.[джерело?] Як художник-живописець та графік він намагався працювати в різноманітних доступних жанрах і техніках (олівець, перо, комбінація пера з аквареллю; мініатюри на кістці, жанри офорта та літографії: «Собака над могилою», «Лев, князь руський, засновник Львова», що датуються 1820-ми рр.). Глоговський виконував також ескізи тріумфальних брам, декорацій для урочистих подій, катафалків.[10] Автор єдиного збереженого зображення старої ратуші (акварель).[11]

Але з-посеред численної групи Львівських художників XVIII — XIX ст. Глоговський, окрім вже згаданого циклу малюнків «Український народний одяг», вирізняється документальними акварельними студіями давніх, здебільшого сьогодні вже не існуючих архітектурних споруд («Види міських укріплень Кракова»), серією копій ряду творів західноукраїнського парсунного живопису XVI—XVII ст., зокрема портрету-корогви Богдан Хмельницького із с. Підгірців, Григорія Гуляницького з с. Лаврова (1836), портрету Cтаніслава Жолкевського з м. Сеняви, (усі — 1837) та ін.

АрхітектураРедагувати

  • Ремонт брам і веж краківських фортифікацій близько 1803 року.[12]
  • Проект перебудови оборонної Вежі римарів у Львові на дзвіницю монастиря домініканців. Реалізовано 1811 року. 1852 року дзвіницю майже повністю розібрано.[13]
  • Проект перебудови палацу Потоцьких у Новосілках для потреб монастиря Сестер милосердя. Створений близько 1811 року. Невідомо, чи був реалізований. Зберігається в архіві монастиря цього згромадження у Кракові.[14]
  • Проект нової ратуші у Львові. Співавтори Франц Трешер, Йозеф Маркль, Алоїз Вондрашка. Протягом 1827—1835 років очолював будівництво.[15]
  • Участь у розбудові блоку адміністративних споруд на Гетьманських валах (нині парна сторона проспекту Свободи) і площі Каструм. Співавтори Алоїз Вондрашка, Франц Гелман, Вільгельм Штенґель. Будинок розібрано у 1943—1947 роках.[16]
  • Проект ратуші для міста Стрий (1816).[17]

«Український народний одяг»Редагувати

Серед найвидатніших художніх напрацювань Глоговського на першому місці знаходиться великий цикл акварелей «Український народний одяг» (1834—1836), тематично поділений на дрібніші цикли («Галицькі одяги», «Львівські одяги», «Старольвівські одяги», «Українські одяги», «Одяги Великого князівства Литовського» та ін.). У творах цього циклу з документальною точністю (за власними натурними замальовками) зафіксував особливості народного одягу українського населення міст, містечок і сіл Східної Галичини («Селянка з околиць Бродів», «Міщанка з Олеська», «Селянин з-під Рави», «Селянин з околиць Белза», «Дівчина з-під Стрия», «Парубок із Старого Чорткова», «Заможний селянин з Язлівця» та числ. ін.), а також використав окремі джерела XVIII ст. (гравюри Т. Калинського, Я. Норблена тощо).

Ян Павліковський придбав понад 100 робіт художника для своєї збірки в Медиці.[5] Акварелі, загальною кількістю понад 1700 робіт на аркушах однакового формату 50х70 см, зберігаються нині у відділі мистецтв Львівської наукової бібліотеки ім. В. Стефаника.

ПриміткиРедагувати

  1. а б Дуда І. Глоговський Юрій // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 364. — ISBN 966-528-197-6.
  2. а б Крвавич Д. Юрій Глоговський і художнє життя Львова кінця XVIII — початку XIX ст. // Український народний одяг 17 — початку 19 ст. в акварелях Ю. Глоговського / авт. та упоряд. Д. П. Крвавич, Г. Г. Стельмащук; Ред. Ю. Г. Гошко. — Київ : Наукова думка, 1988. — С. 15—16. — ISBN 5-12-000160-2.
  3. а б Бірюльов Ю. О. Ґлоґовський Юрій // Енциклопедія Львова / За редакцією А. Козицького та І. Підкови. — Львів : Літопис, 2007. — Т. 1. — С. 621. — ISBN 978-966-7007-68-8.
  4. Mańkowski T. Początki nowożytnego Lwowa w architekturze. — Kraków: Wydawnictwo UJ, 1923. — S. 12.
  5. а б Łoza S. Głogowski Jerzy // Polski Słownik Biograficzny… — S. 112.
  6. Kokociński L. Przyczynki do dziejów Mieszczańskiego Towarzystwa Strzeleckiego we Lwowie // Rocznik Lwowski 2008—2009. — Warszawa. — S. 66, 69, 79. — ISSN 1230-0829.
  7. Дуда І. Глоговський Юрій… — С. 365.
  8. Крвавич Д. Юрій Глоговський і художнє… — С. 35—36.
  9. Nicieja S. Lwów. Ogród snu i pamięci. Dzieje Cmentarza Łyczakowskiego oraz ludzi tam spoczywających w latach 1786—2010. — Opole : Wydawnictwo MS, 2011. — S. 310. — ISBN 978-83-61915-07-2.
  10. Rastawiecki E. Głogowski Jerzy // Słownik malarzów… — S. 214.
  11. Архітектура Львова: Час і стилі. XIII—XXI ст. — Львів : Центр Європи, 2008. — С. 101—102. — ISBN 978-966-7022-77-8.
  12. Rastawiecki E. Głogowski Jerzy // Słownik malarzów polskich, tudzież obcych w Polsce osiadłych lub czasowo w niej przebywających. — Warszawa, 1857. — T. 3. — S. 213.
  13. Гранкін П. Вежа римарів або Льодова // Галицька брама. — 1998. — № 3. — С. 9.
  14. Nestorow R. Architekt wojskowy Jacob de Logau na usługach Sieniawskich i Czartoryskich w Brzeżanach w 1 poł. XVIII wieku // Sztuka kresów wschodnich. — T. 6. — 2006. — S. 63—64, 75—77. — ISBN 83-88934-88-0.
  15. Архітектура Львова… — С. 186.
  16. Архітектура Львова… — С. 187.
  17. «В своїй хаті своя правда…» Сторінки історії Стрия. — Київ—Стрий : МП «Опришки», Всеукраїнська музична спілка, 1992. — С. 83. — ISBN 6-7850-0021-3.

ДжерелаРедагувати

  • Łoza S. Głogowski Jerzy // Słownik architektów i budowniczych polaków oraz cudzoziemców w Polsce pracujących. — Warszawa: Wydawnictwo im. Mianowskiego, Instytutu popierania nauki, 1931. — S. 100.
  • Łoza S. Głogowski Jerzy // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Kraków — Warszawa : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1959. — T. VIIІ/2, zeszyt 37. — S. 112—113.

ПосиланняРедагувати