Глизін Олексій Сергійович

Олексій Сергійович Глизін (нар.. 13 січня 1954, Митищі[1], Московська область) — радянський і російський естрадний співак, актор та музикант, радіоведучий. Заслужений артист Російської Федерації (2006)[2]. Володар премії «Шансон року» (2016).

Глизін Олексій Сергійович
Alexey Glyzin.jpg
Основна інформація
Дата народження 13 січня 1954(1954-01-13) (66 років)
Місце народження Митищі, Московська область, РРФСР, СРСР
Роки активності 1977 — тепер. час
Громадянство СРСР і Росія
Професії актор, співак, піаніст, гітарист, радіоведучий
Освіта Московський державний університет культури і мистецтв
Співацький голос тенор
Нагороди
Заслужений артист Росії
glyzin.ru
CMNS: Файли у Вікісховищі

БіографіяРедагувати

Олексій Сергійович Глизін народився 13 січня 1954 року в місті Митищі в родині службовців Сергія Васильовича і Серафими Олексіївни Глизіних (12 серпня 1922 — 2012[3]), мати працювала в Міністерстві шляхів сполучення, Почесний залізничник.[4] Батько — Сергій Васильович Глизін — ветеран війни, двічі був поранений, контужений, під час Другої світової війни дійшов до Польщі, батьки розлучилися, коли йому було чотири роки, виховували його мама і бабуся.[5]

ОсвітаРедагувати

Олексій Глизін закінчив музичну школу по класу фортепіано. Після закінчення восьми класів навчався три роки в радіоаппаратобудівельному технікумі. Незадовго до закінчення його покинув і став грати в Митищинському ансамблі.

Після навчання на заочному відділенні в Тамбовському культпросвітучилищі перевівся до Московського державного інституту культури, де навчався на денному відділенні естрадно-духового факультету. На 3-му курсі його призвали в армію на Далекий Схід, де він служив біля китайського кордону молодшим авіаційним фахівцем, а потім перейшов до музичного взводу.

Кар'єраРедагувати

Працював у ВІА «Добрі молодці». У 1977 році Олексій Глизін виступав у складі ВІА «Самоцвіти». У 1978 році виступав у складі ВІА «Ритм», що аккомпанував  Аллі Пугачовій.

З 1979 по 1988 роки — учасник ансамблю «Веселі хлопці», в якому отримав всесоюзну популярність. У складі ансамблю брав участь у фестивалі «На краще виконання радянської рок — і поп-музики „Єреван-81“» та у міжнародному конкурсі естрадної пісні «Братиславська ліра — 1985». Брав участь у запису культового магнітоальбома «Бананові острова» і LP «Хвилиночку». В ансамблі «Веселі хлопці» записав багато популярних пісень: «Легко сказати», «Прийшла пора», «Рудим завжди щастить», «Трикутник», «Кораблі», «Поїзд, що йде на південь», «Бологоє», «Вечір при свічках», «Бродячі артисти», «Розіта», «Не хвилюйтеся, тітка». В составе ансамбля выезжал за рубеж: Венгрия, Чехословакия, Куба, Германия, Болгария, Финляндия. На границе последних работ в ансамбле и сольной карьеры в «Утренней почте» выходят песни «Эпизод» и «Лесная сказка».

У серпні 1988 року збирає групу «Ура» і починає сольну кар'єру. У 1990 році виступає у «Програмі „А“». У 1999 році змагається на «Музичному рингу» з Сергієм Рогожиним (66-й випуск — Олексій Глизін проти Сергія Рогожина; запис 18 червня 1999 року; поєдинок співаків, оспівують романтичну любов).

Выпустив сім альбомів, з них три — збірники його пісень.

У 1993 році разом зі співаком Сергієм Мінаєвим був співведучим радіопрограми «Незрозумілі факти», в якій висвітлювалися загадкові події міст Підмосков'я. Через 4 місяці програма була закрита через низький рейтинг.

У 2006 році В.Путін підписав указ про присвоєння Олексію Глизіну почесного звання «Заслужений артист Російської Федерації».

У 2007 році брав участь в телевізійному в шоу «Ти — суперстар!» (НТВ) і зайняв там друге місце.

У 2008 році брав участь в шоу «Перша ескадрилья» ( Перший канал) і зайняв там друге місце.

У 2009 році почав участь в шоу «Жорстокі ігри», але був госпіталізований. Ця програма була показана в 2010 році. У 2012 році випускає новий альбом.

З 20 вересня 2015 року бере участь в 3-му сезоні шоу перевтілень «Точно в-точь». Перевтілювався в Аль Бано, Олександра Кутікова, Джона Бон Джові, Олександра Сєрова, [ [Гармаш Сергій Леонідович | Сергія Гармаша]], Біллі Джоела, Віллі Токарєва, Олександра Барикіна, Сергія Шнурова, Юрія Антонова та Гаріка Сукачова.

8 квітня 2017 року Олексій Глизін отримав премію «Шансон року — 2017» за дуетну пісню з Валерією «Він і вона».

Особисте життяРедагувати

Сім'я:

  • Перша дружина — Людмила Глизіна[6];
  • Друга дружина (з 10 липня 1992 року) — Санія Валентинівна Глизіна (Бабій; нар. 07.05.1971), чемпіонка світу з художньої гімнастики, майстер спорту, керівник балету «Релеве» (цей колектив часто виступає в програмах Олексія Глизіна).
  • Діти:
    • Олексій Олексійович Глизін (нар. 15.11.1975), телережисер серіалу «Територія примар», телепередач: «У пошуках пригод з М. Кожуховим», «Все відразу» на НТВ. Режисер телепрограми «Дачний відповідь».[7]
    • Ігор Олексійович Глизін (нар. 12.12.1992), названий на честь Ігоря Талькова, займається плаванням, танцями, захоплюється музикою, грає на гітарі, вивчає китайську мову в школі з китайським ухилом, грає у шахи. Грає в групі Олексія Глизіна на концертах, зйомках.
  • Онук: Денис Олексійович Глизін (нар. 2005, квітень).[8][9]

Захоплення: Олексій Глизін займається рукопашним боєм[10].

ФільмографіяРедагувати

  • 1987 — Вона з мітлою, він у чорному капелюсі
  • 1988 — Приморський бульвар — епізод, пісня «Трикутник»
  • 2006 — Я повернуся... Ігор Тальков (документальний)

ДискографіяРедагувати

Winter Garden. Олексій Глизін і група «Ура». Одна из самых популярных советских пластинок в 1990-м году, сольний альбом, пісні Віктора Чайки, вірші Симона Осіашвілі.

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Биография : [арх. 26.04.2017] // Официальный сайт Заслуженного артиста России Алексея Сергеевича Глызина. — Дата звернення: 26.04.2017.
  2. Почётное звание присвоено Указом Президента России № 890 от 10 августа 2006 года(рос.)
  3. http://www.g-n.ru/zvezdy-o-nedvizhimosti/aleksei-glyzin-pervaja-moja-kvartira-stoila-kak-mashina-pres.html(рос.)[недоступне посилання з серпня 2019]
  4. http://glizin-aleksei.narod.ru/interviu_22.htm
  5. http://stuki-druki.com/authors/Glyzin-Alexey.php(рос.)[недоступне посилання з липень 2019]
  6. Интервью Алексея Глызина / 15 февраля 2007 года. Архів оригіналу за 4 березень 2016. Процитовано 31 серпень 2018. 
  7. https://www.youtube.com/watch?v=HBYl3HgadoE
  8. https://www.crimea.kp.ru/daily/26611/3628089/
  9. http://www.domzamkad.ru/articles/gde-zhivet-aleksej-glyzin.html
  10. Алексей Глызин. Архів оригіналу за 1 вересень 2018. Процитовано 31 серпень 2018. 
  11. http://www.discogs.com/Алексей-Глызин-Ура-Зимний-Сад/release/1635267
  12. http://www.discogs.com/Алексей-Глызин-Пепел-Любви/release/4653826
  13. http://www.discogs.com/Алексей-Глызин-Это-Неправда/release/5451610
  14. Дискография Алексей Глызин
  15. https://www.discogs.com/Алексей-Глызин-Летит-Душа/release/4125138
  16. http://www.discogs.com/Алексей-Глызин-Крылья-любви/release/4024888

ПосиланняРедагувати