Глизін Олексій Сергійович

Олексій Сергійович Глизін (нар. 13 січня 1954, Митищі[1], Московська область) — радянський і російський естрадний співак, актор та музикант, радіоведучий. Заслужений артист Російської Федерації (2006)[2]. Володар премії «Шансон року» (2016).

Глизін Олексій Сергійович
Основна інформація
Дата народження 13 січня 1954(1954-01-13) (70 років)
Місце народження Митищі, Московська область, РРФСР, СРСР
Роки активності 1977 — тепер. час
Громадянство СРСР і Росія
Професії актор, співак, піаніст, гітарист, радіоведучий
Освіта Московський державний університет культури і мистецтв
Співацький голос тенор
Інструменти фортепіано, гітара і вокал[d]
Жанри поп
Нагороди
Заслужений артист Росії
glyzin.ru
CMNS: Файли у Вікісховищі

Біографія ред.

Олексій Сергійович Глизін народився 13 січня 1954 року в місті Митищі в родині службовців Сергія Васильовича і Серафими Олексіївни Глизіних (12 серпня 1922—2012[3]), мати працювала в Міністерстві шляхів сполучення, Почесний залізничник.[4] Батько — Сергій Васильович Глизін — ветеран війни, двічі був поранений, контужений, під час Другої світової війни дійшов до Польщі, батьки розлучилися, коли йому було чотири роки, виховували його мама і бабуся.[5]

Освіта ред.

Олексій Глизін закінчив музичну школу по класу фортепіано. Після закінчення восьми класів навчався три роки в радіоаппаратобудівельному технікумі. Незадовго до закінчення його покинув і став грати в Митищинському ансамблі.

Після навчання на заочному відділенні в Тамбовському культпросвітучилищі перевівся до Московського державного інституту культури, де навчався на денному відділенні естрадно-духового факультету. На 3-му курсі його призвали в армію на Далекий Схід, де він служив біля китайського кордону молодшим авіаційним фахівцем, а потім перейшов до музичного взводу.

Кар'єра ред.

Працював у ВІА «Добрі молодці». У 1977 році Олексій Глизін виступав у складі ВІА «Самоцвіти». У 1978 році виступав у складі ВІА «Ритм», що аккомпанував  Аллі Пугачовій.


З 1979 по 1988 роки — учасник ансамблю «Веселі хлопці», в якому отримав всесоюзну популярність. У складі ансамблю брав участь у фестивалі «На краще виконання радянської рок — і поп-музики „Єреван-81“» та у міжнародному конкурсі естрадної пісні «Братиславська ліра — 1985». Брав участь у запису культового магнітоальбома «Бананові острови» і LP «Хвилиночку». В ансамблі «Веселі хлопці» записав багато популярних пісень: «Легко сказати», «Прийшла пора», «Рудим завжди щастить», «Трикутник», «Кораблі», «Поїзд, що йде на південь», «Бологоє», «Вечір при свічках», «Бродячі артисти», «Розіта», «Не хвилюйтеся, тітко». У складі ансамблю виїжджав за кррдон: Угорщина, Чехословаччина, Куба, Німеччина, Болгарія, Фінляндія. На межі останніх робіт у ансамблі та сольної кар'єри в «Утренней почте» виходять пісні «Эпизод» та «Лесная сказка».

У серпні 1988 року збирає групу «Ура» і починає сольну кар'єру. У 1990 році виступає у «Програмі „А“». У 1999 році змагається на «Музичному рингу» з Сергієм Рогожиним (66-й випуск — Олексій Глизін проти Сергія Рогожина; запис 18 червня 1999 року; поєдинок співаків, оспівують романтичну любов).

Выпустив сім альбомів, з них три — збірки його пісень.

У 1993 році разом зі співаком Сергієм Мінаєвим був співведучим радіопрограми «Незрозумілі факти», в якій висвітлювалися загадкові події міст Підмосков'я. Через 4 місяці програма була закрита через низький рейтинг.

У 2006 році В.Путін підписав указ про присвоєння Олексію Глизіну почесного звання «Заслужений артист Російської Федерації».

У 2007 році брав участь в телевізійному в шоу «Ти — суперстар!» (НТВ) і зайняв там друге місце.

У 2008 році брав участь в шоу «Перша ескадрилья» ( Перший канал) і зайняв там друге місце.

У 2009 році почав участь в шоу «Жорстокі ігри», але був госпіталізований. Ця програма була показана в 2010 році. У 2012 році випускає новий альбом.

З 20 вересня 2015 року бере участь в 3-му сезоні шоу перевтілень «Точно в-точь». Перевтілювався в Аль Бано, Олександра Кутікова, Джона Бон Джові, Олександра Сєрова, Сергія Гармаша, Біллі Джоела, Віллі Токарєва, Олександра Барикіна, Сергія Шнурова, Юрія Антонова та Гаріка Сукачова.

8 квітня 2017 року Олексій Глизін отримав премію «Шансон року — 2017» за дуетну пісню з Валерією «Він і вона».

Особисте життя ред.

Сім'я:

  • Перша дружина — Людмила Глизіна[6];
  • Друга дружина (з 10 липня 1992 року) — Санія Валентинівна Глизіна (Бабій; нар. 07.05.1971), чемпіонка світу з художньої гімнастики, майстер спорту, керівник балету «Релеве» (цей колектив часто виступає в програмах Олексія Глизіна).
  • Діти:
    • Олексій Олексійович Глизін (нар. 15.11.1975), телережисер серіалу «Територія примар», телепередач: «У пошуках пригод з М. Кожуховим», «Все відразу» на НТВ. Режисер телепрограми «Дачний відповідь».
    • Ігор Олексійович Глизін (нар. 12.12.1992), названий на честь Ігоря Талькова, займається плаванням, танцями, захоплюється музикою, грає на гітарі, вивчає китайську мову в школі з китайським ухилом, грає у шахи. Грає в групі Олексія Глизіна на концертах, зйомках.
  • Онук: Денис Олексійович Глизін (нар. 2005, квітень).[7][8]

Захоплення: Олексій Глизін займається рукопашним боєм[9].

Фільмографія ред.

  • 1987 — Вона з мітлою, він у чорному капелюсі
  • 1988 — Приморський бульвар — епізод, пісня «Трикутник»
  • 2006 — Я повернуся… Ігор Тальков (документальний)

Дискографія ред.

Winter Garden. Олексій Глизін і група «Ура». Одна из самых популярных советских пластинок в 1990-м году, сольний альбом, пісні Віктора Чайки, вірші Симона Осіашвілі.

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. Биография : [арх. 26.04.2017] // Официальный сайт Заслуженного артиста России Алексея Сергеевича Глызина. — Дата звернення: 26.04.2017.
  2. Почётное звание присвоено Указом Президента России № 890 от 10 августа 2006 года(рос.)
  3. Архівована копія. Архів оригіналу за 30 серпня 2017. Процитовано 31 серпня 2018.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)(рос.)
  4. Архівована копія. Архів оригіналу за 25 березня 2018. Процитовано 31 серпня 2018.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  5. Архівована копія. Архів оригіналу за 31 серпня 2018. Процитовано 31 серпня 2018.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)(рос.)
  6. Интервью Алексея Глызина / 15 февраля 2007 года. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 31 серпня 2018.
  7. Архівована копія. Архів оригіналу за 19 березня 2017. Процитовано 31 серпня 2018.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  8. Архівована копія. Архів оригіналу за 20 серпня 2017. Процитовано 31 серпня 2018.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  9. Алексей Глызин. Архів оригіналу за 1 вересня 2018. Процитовано 31 серпня 2018.
  10. Алексей Глызин И Группа «Ура» – Зимний Сад (1990, Red labels, Vinyl) на Discogs (англ.)
  11. Алексей Глызин – Пепел Любви (1994, CD) на Discogs (англ.)
  12. Алексей Глызин – Это Неправда (1994, Cassette) на Discogs (англ.)
  13. Дискография Алексей Глызин
  14. Алексей Глызин – Летит Душа (2004, CD) на Discogs (англ.)
  15. Алексей Глызин – Крылья любви... (2012, CD) на Discogs (англ.)

Посилання ред.