Глазова Людмила Сергіївна

Людми́ла Сергі́ївна Гла́зова (*29 серпня 1907(19070829) — †16 травня 1981) — радянська акторка, Заслужена артистка РРФСР, дружина кінорежисера Семена Тимошенка.

Людмила Сергіївна Глазова
1936
1936
1936
Народилася 29 серпня 1907(1907-08-29)
селище Іжевський завод, Іжевська волость, Спаський повіт, Рязанська губернія, Російська імперія (тепер — місто Іжевськ, столиця Республіки Удмуртія Приволзького федерального округу Росії)
Померла 16 травня 1981(1981-05-16) (73 роки)
Ленінград, РРФСР, СРСР
Поховання Серафимівське кладовищеd
Громадянство СРСР СРСР
Діяльність акторка
Роки діяльності 1928—1980
Чоловік Семен Тимошенко
IMDb ID 0322271
Нагороди та премії
Заслужений артист РРФСР

Біографія

ред.

Народилася 29 серпня 1907 року у селищі Іжевський завод Іжевської волості Спаського повіту Рязанської губернії Російської імперії (тепер — місто Іжевськ, столиця Республіки Удмуртія Приволзького федерального округу Росії).

Мала старшу сестру Тамару.

Батько, після Жовтневого перевороту, пішов служити до Червоної армії. Мати залишилася одна з двома дітьми та старенькою мамою, була змушена влаштуватися на роботу друкаркою.

У школі Люда організувала драмгурток.

У 1921 році, після несподіваної хвороби матері, — змушена була підпрацьовувати, займаючись репетиторством із дітьми зі своєї школи.

У 1923 році з Червоної армії повернувся батько, і невдовзі вся родина переїхала до Москви. У столиці батько влаштувався до Палацу праці, а згодом — став директором термітно-стрілочного заводу. Старша сестра Людмили, Тамара, у 1926 році закінчила школу і вступила до архітектурного інституту. Людмила отримала атестат через рік і втупила на акторський факультет Кінотехнікуму імені Бориса Чайковського, який закінчила у 1930 році.

У кіно — з 1928 року. Перша роль — піонерки Тоні у фільмі «Хочу бути льотчицею».

У 1931 році — прийнята в штат кіностудії «Міжрабпомфільм».

Під керівництвом мхатівця Василя Топоркова зіграла Тетяну Олексіївну в «Ювілеї» Чехова та Наташу в «На дні» Горького. Хотіла залишити кіно заради театру, прийнявши запрошення вступити до трупи Театру імені Єрмолової. Навіть почала репетиції з режисером Максом Терешковичем у п'єсі Шиллера «Підступність і кохання». Але отримала запрошення від режисера Семена Тимошенка зіграти головну жіночу роль у музичній комедії «Воротар». Фільм мав великий успіх у глядачів і зробив Глазову відомою на весь Радянський Союз. Також актриса стала дружиною Тимошенка.

У 1944 році — разом із чоловіком — повернулася із евакуації з Алма-Ати. Вступила до акторського штату кіностудії «Ленфільм», який через чотири роки ліквідували.

У 1947 році — отримала звання Заслуженої артистки РРФСР.

У 1949 році була затверджена на роль Анни у фільмі Герберта Раппапорта та Віктора Ейсимонта «Олександр Попов», яку так і не зіграла через переробку сценарію і видалення ролі.

Єдиний син В'ячеслав — у 12 років помер (потонув, коли гостював у сестри матері, тітки Тамари). Після цього — важко захворів чоловік, став повністю недієздатним. Доглядаючи чоловіка, зрідка виступала на концертах. Вела драмгурток у ленінградській школі № 86, де поставила вистави «Двадцять років по тому» та «Старі друзі».

Коли приймала у гостях племінника, сина сестри Тамари, сталася трагедія. Небіж, у складі патруля добровільної народної дружини у Парку імені Леніна, заступився за дівчину, яка відбивалася від хуліганів, і отримав десять ножових поранень. Племінник не вижив.

З 1957 року — актриса знову створеної Студії кіноактора при кіностудії «Ленфільм».

13 листопада 1958 року — не стало чоловіка, кінорежисера Семена Тимошенка.

У Студії кіноактора зіграла дві ролі — Анну Семенівну у п'єсі «Новий час» та Наташу в «Принижених та зневажених».

У 1971 році — через вік та незатребуваність — вийшла на пенсію.

Загинула 16 травня 1981 року у Ленінграді. За однією версією — від отруєння: у квартирі стався витік газу. За іншою: намагалася висушити волосся над запаленою газовою комфоркою та отримала опіки, несумісні з життям.

Похована на Серафимівському цвинтарі Ленінграда поряд із Семеном Тимошенком.

Родина

ред.

Перший чоловік — кіноактор, а пізніше — режисер, Ян Буринський (*1901 — †1982), знімався в радянських фільмах 1930-1940-х років.

Другий чоловік — кінорежисер Семен Тимошенко (*1899 — †1958).

Син В'ячеслав — помер у 12 років (потонув, коли гостював у тітки).

Фільмографія

ред.

Джерела

ред.