Глабела (від лат. Glabellus «безволосий, гладкий», від лат. Glaber «гладенький») — у краніометрії, ділянка на носовому відростку лобової кістки черепа людини, яка найбільш виступає вперед в медіально-стрілові площині, лобова кістка тут утворює більш-менш виражену опуклість (на дитячих черепах ця опуклість відсутня). Розташована між надбрівними дугами і є найбільш передньою точкою лобової кістки на середній лінії черепа. Глабелою, також, називають надперенісся, частину лобової кістки між надбрівними дугами і лобовими буграми.

Глабела

В медичній практиціРедагувати

Глабелярний рефлексРедагувати

Постукування по глабелі призводить до змикання повік при перших кількох ударах, потім моргання має припинитися. Продовження моргання після декількох ударів вважається патологічною реакцією.

Контроль зневодненняРедагувати

Шкіра глабели може бути використана для вимірювання тургору шкіри пацієнтів, з підозрою на зневоднення, її стискають між пальцями і обережно відтягують від черепа. Шкіра зневоднених пацієнтів, як правило, залишається в розтягненому стані («наметова шкіра»), а не відразу приходить в нормальну форму.